Іщенко Іван Миколайович (1891–1975) – військовий хірург, доктор медичних наук (1941), професор (1934), член-кореспондент АН УРСР (1945), заслужений діяч науки УРСР (1942).
Освіта
1917 — закінчив Університет св. Володимира в Києві.
Професійна діяльність
- Від 1917 — військовий лікар.
- Від 1920 — працював у Київському медичному інституті.
- 1933–1936 — завідувач відділу експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології (нині — у складі Інституту фізіології НАН України).
- 1937–1955 — завідувач кафедри загальної хірургії Київського медичного інституту.
- 1937–1941 — науковий керівник Київського науково-дослідного інституту переливання крові і невідкладної хірургії (нині — Інститут гематології та трансфузіології НАМН України).
- Від 1954 — голова правління Наукового хірургічного товариства УРСР.
- Від 1955 — завідувач кафедри факультетської хірургії Київського медичного інституту.
Участь у воєнних подіях
Учасник Другої світової війни.
Основні напрями наукової діяльності
- трансплантація тканин;
- лікування ранового сепсису;
- алергологія;
- теорія і практика наркозу;
- травматичний мозковий тиск;
- хірургічне лікування захворювань жовчних шляхів;
- хірургія печінки;
- хірургія шлунка.
Основні наукові праці
- О хирургическом лечении нефритов (1928);
- Методика денервації печінки у тварин (1936);
- Материалы к патогенезу и лечению синдромов мозгового давления травматического происхождения (1941);
- Операции на желчных путях и печени (1966);
- Непроходимость печеночно-желчного протока при желчнокаменной болезни (1970).
Науковий внесок
Іван Миколайович Іщенко зробив вагомий внесок у розвиток військової та загальної хірургії в Україні. Його наукові дослідження заклали підґрунтя для розвитку трансплантології, удосконалення методів анестезіології, лікування септичних ускладнень і хірургії органів черевної порожнини. Значна частина його діяльності була пов’язана з розвитком вітчизняної хірургічної науки, медичної освіти та організації хірургічної допомоги.