Народився Карл Карлович Рейєр

Дата:
23.10.2021 день
2021-10-23T00:00:00+03:00
2021-10-24T00:00:00+03:00
Народився Карл Карлович Рейєр

280 років від дня народження хірурга-ортопеда, доктора медицини, професора Карла Карловича Рейєра (1846-1890)

Хірург-ортопед, доктор медицини (1872), професор. Закінчив медичний факультет Дерптського університету (1870). Працював на посадах асистента (1871-1872), приват-доцента (1872-1874), а з 1874 – штатного доцента хірургічної клініки Дерптського університету. Як військовий лікар брав участь у Сербсько-Турецькій (1876) і Російсько-Турецькій (1877) війнах; після війни був призначений на посади головного лікаря Семенівського військового шпиталю та члена Військово-медичного Вченого комітету; з 1878 – хірург-консультант Миколаївського військового шпиталю, консультант Максиміліанівської лікарні; також завідував хірургічним відділенням лікарні Св. Магдалини та лазаретом у Стрельні; викладав клінічну хірургію на Вищих жіночих медичних курсах; у 1890 – професор Університету св. Володимира.

Основні напрями наукової роботи: дослідження в галузі хвороб суглобів та операцій на горлі; одним з перших, застосовуючи метод Більрота, видалив зів і замінив його штучним; засновник внутрішньокісткового остеосинтезу; вперше в Російській імперії виконав резекцію голівки стегнової кістки та створив кістковий анкілоз; одним з перших у Російській імперії виконав внутрішньоартеріальне переливання крові; одним з перших почав впроваджувати лістерівські принципи антисептики; у 1877 вперше здійснив “попереджувально-антисептичне лікування” вогнепальних ран: первинна хірургічна обробка, постійний дренаж, герметична пов’язка.

280 років від дня народження хірурга-ортопеда, доктора медицини, професора Карла Карловича Рейєра (1846-1890) Хірург-ортопед, доктор медицини (1872), професор. Закінчив медичний факультет Дерптського університету (1870). Працював на посадах асистента (1871-1872), приват-доцента (1872-1874), а з 1874 - штатного доцента хірургічної клініки Дерптського університету. Як військовий лікар брав участь у Сербсько-Турецькій (1876) і Російсько-Турецькій (1877) війнах; після війни був призначений на посади головного лікаря Семенівського військового шпиталю та члена Військово-медичного Вченого комітету; з 1878 - хірург-консультант Миколаївського військового шпиталю, консультант Максиміліанівської лікарні; також завідував хірургічним відділенням лікарні Св. Магдалини та лазаретом у Стрельні; викладав клінічну хірургію на Вищих жіночих медичних курсах; у 1890 - професор Університету св. Володимира. Основні напрями наукової роботи: дослідження в галузі хвороб суглобів та операцій на горлі; одним з перших, застосовуючи метод Більрота, видалив зів і замінив його штучним; засновник внутрішньокісткового остеосинтезу; вперше в Російській імперії виконав резекцію голівки стегнової кістки та створив кістковий анкілоз; одним з перших у Російській імперії виконав внутрішньоартеріальне переливання крові; одним з перших почав впроваджувати лістерівські принципи антисептики; у 1877 вперше здійснив "попереджувально-антисептичне лікування" вогнепальних ран: первинна хірургічна обробка, постійний дренаж, герметична пов'язка.