Тимошенко Леонід Васильович (1921–2004) – видатний український учений у галузі акушерства та гінекології, доктор медичних наук (1963), професор (1964), член-кореспондент НАН України (1992) та НАМН України (1993).
Освіта та початок діяльності
У 1948 році закінчив Київський медичний інститут. Професійний шлях розпочав у сфері журналістики та видавничої справи:
кореспондент редакції столичної інформації РАТАУ при Раді Міністрів УРСР;
редактор армійської газети «На защите Родины» (1945–1948);
старший редактор і завідувач відділу науково-популярної та масової літератури Державного медичного видавництва УРСР (1950–1952).
Науково-педагогічна діяльність
З 1952 року працював у Київському НДІ педіатрії, акушерства і гінекології ім. П. М. Буйка:
- молодший науковий співробітник (1952–1959);
- старший науковий співробітник (1959–1961).
Подальша діяльність:
- доцент Київського медичного інституту (1961–1964);
- завідувач кафедри акушерства та гінекології Львівського медичного інституту (1964–1971);
- завідувач кафедри акушерства та гінекології Київського інституту удосконалення лікарів (з 1971 р.);
- професор кафедри військової хірургії Військово-медичної академії МО України (1995–1999);
- професор-консультант Київського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини (1996–2004).
Основні напрями наукових досліджень
Наукова діяльність Леоніда Тимошенка охоплювала широкий спектр проблем акушерства та гінекології, зокрема:
- функціонування системи адаптації організму жінки в нормі та при патологіях;
- маткові кровотечі в акушерстві;
- нейрогуморальна регуляція скоротливої діяльності матки;
- питання акушерської ендокринології;
- фактори ризику ускладнень у вагітних та плода;
- принципи комплексної допологової підготовки та знеболювання пологів;
- асфіксія плода і новонародженого;
- функціональні стани у вагітних і гінекологічних хворих.
Особливу увагу вчений приділяв ролі резус-фактора у виникненні гемолітичних ускладнень, що стало важливим внеском у розвиток сучасного акушерства.