165 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Льва Олександровича Малиновського (1854-1915)
Хірург, доктор медицини (1882). Учасник російсько-турецької війни 1877-1878. Закінчив Медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі (1877), де й працював. У 1883-1888 – директор Могильовської центральної фельдшерської школи (нині Білорусь). У 1889 був призначений доцентом кафедри хірургії Університету св. Володимира в Києві. Того ж року відправлений у відрядження за кордон. У 1891-1893 – завідувач кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії Казанського університету (нині РФ); 1893-1911 – завідувач кафедри факультетської хірургії та директор хірургічної клініки Університету св. Володимира. Консультував у лікарні Товариства лікарень для хронічно хворих дітей у Києві. Першим обґрунтував необхідність спеціальної підготовки нейрохірурга та принцип комплексної лікарської діяльності невропатолога та хірурга. Обстоював твердження про необхідність оперативного лікування абсцесів головного мозку. Одним з перших видалив пухлину каротидного гломуса. Рекомендував хірургічне лікування паралічу лицьового нерва. Також вивчав питання хірургії шлунка та кишечника.
Наукові праці: “К вопросу о действии мочегонных средств (Сциллитоксин, Дигиталин, Adonis-vernalis, Уксусный калий, Антигидропин, Алкоголь, Хлорал-гидрат)” (1882); “Хирургическое отделение губернской больницы могилевского приказа общественного призрения с 1883 по 1885 г.” (1889); “О нарывах головного мозга” (1891); “К вопросу о хирургическом лечении центральной нервной системы” (1893); “К учению о новообразованиях на почве каротидной железы” (1899).