Народився Маріан Лонжинський

Дата:
10.12.2019 день
2019-12-10T00:00:00+02:00
2019-12-11T00:00:00+02:00

150 років від дня народження хірурга, доктора медицини Маріана Лонжинського (1869-1966)

Хірург, доктор медицини (1901). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1893). Під час навчання брав участь у боротьбі з епідемією холери на сході Росії. Працював лікарем. У 1904-1916 – асистент хірургічної клініки під керівництвом Л. Малиновського та Ф. Борнгаупта в Університеті св. Володимира. Співорганізатор польської лікарні, Хірургічного товариства, Польського лікарського товариства в Києві. У 1909 перебував у закордонному науковому відрядженні, зокрема в Берліні та Лозанні, з метою вивчення методів хірургічного лікування базедової хвороби, питань антисептики. У 1916 – видавець і редактор часопису “Polski miesięcznik lekarski”. У 1918-1920 брав участь у боротьбі з епідемією тифу на Поділлі. Від 1920 – у Варшаві, працював у військовому шпиталі. Співзасновник, секретар і голова Об’єднання лікарів лікарняних кас. У 1928-1935 очолював Товариство кресових лікарів. Під час 2-ї світової вій­ни – в амбулаторії Польського Червоного хреста. У 1944 – лікар притулку для біженців у Кракові, 1945-1948 – дитячого будинку поблизу м. Ґнєзно. У 1949-1960 – у громадській страховій касі у Варшаві. Автор спогадів “Sto lat bez mała. Wspom­nienia lekarza z lat 1869-1956” (Warszawa, 1961).

150 років від дня народження хірурга, доктора медицини Маріана Лонжинського (1869-1966) Хірург, доктор медицини (1901). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1893). Під час навчання брав участь у боротьбі з епідемією холери на сході Росії. Працював лікарем. У 1904-1916 – асистент хірургічної клініки під керівництвом Л. Малиновського та Ф. Борнгаупта в Університеті св. Володимира. Співорганізатор польської лікарні, Хірургічного товариства, Польського лікарського товариства в Києві. У 1909 перебував у закордонному науковому відрядженні, зокрема в Берліні та Лозанні, з метою вивчення методів хірургічного лікування базедової хвороби, питань антисептики. У 1916 – видавець і редактор часопису "Polski miesięcznik lekarski". У 1918-1920 брав участь у боротьбі з епідемією тифу на Поділлі. Від 1920 – у Варшаві, працював у військовому шпиталі. Співзасновник, секретар і голова Об’єднання лікарів лікарняних кас. У 1928-1935 очолював Товариство кресових лікарів. Під час 2-ї світової вій­ни – в амбулаторії Польського Червоного хреста. У 1944 – лікар притулку для біженців у Кракові, 1945-1948 – дитячого будинку поблизу м. Ґнєзно. У 1949-1960 – у громадській страховій касі у Варшаві. Автор спогадів "Sto lat bez mała. Wspom­nienia lekarza z lat 1869-1956" (Warszawa, 1961).