Народився Микола Маркіянович Волкович

Дата:
08.12.2018 день
2018-12-08T00:00:00+02:00
2018-12-09T00:00:00+02:00

160 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора, академіка ВУАН Миколи Маркіяновича Волковича (1858-1928)

Хірург, доктор медицини (1889), професор (1914), академік ВУАН (1928). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1882). Від 1883 – ординатор шпитальної хірургічної клініки, від 1891 – приват-доцент, завідувач кафедр шпитальної (1903-1911) та факультетської (1911-1923) хірургії Київського університету (від 1921 – Київський медичний інститут); 1893-1903 – завідувач хірургічного відділу Олександрівської лікарні в Києві; від 1923 – завідувач науково-дослідної кафедри медицини при Київському відділенні Головнауки Народного комісаріату освіти УСРР.

Основні наукові праці були присвячені вивченню зобу, риносклероми, апендициту, жовчнокам’яної хвороби, раку гортані, травматичних ушкоджень кісток і суглобів. Першим в Україні об’єднав отіатрію та ларингологію в одну клінічну дисципліну. Відкрив і вивчив збудника риносклероми (паличка Волковича-Риша). Одним з перших у Росії провів ламінектомію. Описав симптоми хронічного апендициту (м’язовий симптом Волковича); застосував під час операції апендектомії косий фізіологічний розріз черевної стінки, розробив спеціальні прилади для лікування переломів кісток (шина Волковича); запропонував низку нових методів пластичних операцій, зокрема позасумковий спосіб видалення колінного суглоба при його туберкульозі, створення носа з пальця руки, кістковопластичну трепанацію соскоподібного відростка, пластичне закриття міхурово-піхвових фістул. Створив вітчизняну школу хірургів та ортопедів. Засновник (1908) і голова Київського наукового хірургічного товариства.

Наукові праці: “Риносклерома (scleroma respiratorium) с клинической, патологоанатомической и бактериологической сторон” (1888); “К хирургии позвоночника” (1895); “К вопросу о раке гортани и, в частности, его оперативном лечении” (1907); “К хирургии и патологии желчнокаменной болезни” (1909); “К вопросу о ринопластике” (1910); “Аппендицит, желчнокаменная болезнь, туберкулезный перитонит” (1926); “Повреждение костей и суставов (переломы, ушибы суставов, дисторсии, вывихи, ранение суставов)” (1928).

160 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора, академіка ВУАН Миколи Маркіяновича Волковича (1858-1928) Хірург, доктор медицини (1889), професор (1914), академік ВУАН (1928). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1882). Від 1883 – ординатор шпитальної хірургічної клініки, від 1891 – приват-доцент, завідувач кафедр шпитальної (1903-1911) та факультетської (1911-1923) хірургії Київського університету (від 1921 – Київський медичний інститут); 1893-1903 – завідувач хірургічного відділу Олександрівської лікарні в Києві; від 1923 – завідувач науково-дослідної кафедри медицини при Київському відділенні Головнауки Народного комісаріату освіти УСРР. Основні наукові праці були присвячені вивченню зобу, риносклероми, апендициту, жовчнокам’яної хвороби, раку гортані, травматичних ушкоджень кісток і суглобів. Першим в Україні об’єднав отіатрію та ларингологію в одну клінічну дисципліну. Відкрив і вивчив збудника риносклероми (паличка Волковича-Риша). Одним з перших у Росії провів ламінектомію. Описав симптоми хронічного апендициту (м’язовий симптом Волковича); застосував під час операції апендектомії косий фізіологічний розріз черевної стінки, розробив спеціальні прилади для лікування переломів кісток (шина Волковича); запропонував низку нових методів пластичних операцій, зокрема позасумковий спосіб видалення колінного суглоба при його туберкульозі, створення носа з пальця руки, кістковопластичну трепанацію соскоподібного відростка, пластичне закриття міхурово-піхвових фістул. Створив вітчизняну школу хірургів та ортопедів. Засновник (1908) і голова Київського наукового хірургічного товариства.

Наукові праці: "Риносклерома (scleroma respiratorium) с клинической, патологоанатомической и бактериологической сторон" (1888); "К хирургии позвоночника" (1895); "К вопросу о раке гортани и, в частности, его оперативном лечении" (1907); "К хирургии и патологии желчнокаменной болезни" (1909); "К вопросу о ринопластике" (1910); "Аппендицит, желчнокаменная болезнь, туберкулезный перитонит" (1926); "Повреждение костей и суставов (переломы, ушибы суставов, дисторсии, вывихи, ранение суставов)" (1928).