110 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Олега Олександровича Богомольця (1911-1991)
Патофізіолог, доктор медичних наук (1944), професор (1946), член-кореспондент АН УРСР (1964), заслужений діяч науки АН УРСР (1969). Закінчив Київський медичний інститут (1934). Від 1934 – асистент відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології, старший науковий співробітник Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1940). Під час 2-ї світової війни працював у евакошпиталі № 1741, згодом директор Башкирської республіканської станції переливання крові (1941-1943). Працював в Інституті експериментальної біології й патології МОЗ України: старший науковий співробітник (1942-1943), завідувач фізико-хімічної лабораторії (1943-1946), директор (1946-1953), одночасно в 1944-1947 – професор кафедри загальної хірургії Київського медичного інституту; 1953-1980 – завідувач відділу Українського науково-дослідного санітарно-хімічного інституту, від 1980 – науковий консультант Інституту фізіології АН УРСР.
Наукові дослідження присвячені трансплантації тканин, вивченню механізму переливання крові, застосуванню цитотоксинів, патогенезу променевої хвороби, а також сухожилковій пластиці в разі повного травматичного пошкодження серединного нерва, отриманню сухих препаратів з лікувальних сироваток. За його участі сконструйовано автомат для гістологічної обробки тканин, напівавтомат для визначення протромбіну в сироватці крові й інші пристрої. Читав лекції професорам Варшавського університету.
Наукові праці: “Чому не приживають гомотрансплантати” (1935); “О влиянии антиретикулярной цитотоксической сыворотки (АЦС) на заживление переломов” (1944); “К вопросу о механизме действия переливания крови” (1950); “О механизме действия цитотоксинов” (1959); “Некоторые результаты экспериментальной терапии лучевой болезни” (1960); “Розробка методів лазерної терапії” (1973).