Олександр Митрофанович Пучківський (1881–1942) – видатний український оториноларинголог, доктор медицини (1913), один із засновників вітчизняної школи оториноларингології, педагог, організатор медичної науки та охорони здоров’я.
Народився у 1881 році. У 1905 році закінчив Військово-медичну академію. Після завершення навчання працював у вушному відділенні Московського військового госпіталю. Упродовж 1907–1911 років очолював ЛОР-відділення військових госпіталів у Харкові та Владикавказі. З 1911 року продовжив наукову й педагогічну діяльність у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі.
Під час Першої світової війни, у 1914–1918 роках, служив лікарем тилового та головного евакуаційних пунктів на Румунському фронті. У 1918 році був призначений головним лікарем Одеського військового госпіталю та асистентом Жіночих медичних курсів.
Вагомий внесок учений зробив у розвиток медичної освіти в Україні. У 1920 році він організував кафедру оториноларингології в Одеському медичному інституті та очолював її до 1921 року. Згодом став організатором і першим завідувачем кафедри хвороб вуха, горла та носа Київського медичного інституту, яку очолював упродовж 1921–1937 років. Також був головою Всесоюзного та Всеукраїнського комітетів з вивчення та боротьби зі склеромою верхніх дихальних шляхів.
Наукові дослідження Олександра Митрофановича були присвячені вивченню склероми та туберкульозу верхніх дихальних шляхів, удосконаленню методів хірургічного лікування ЛОР-захворювань, а також питанням історії оториноларингології. Він став одним із перших українських учених-медиків, які впроваджували національну медичну термінологію та навчання рідною мовою.
Особливе місце в його діяльності займає розвиток української медичної освіти. Олександр Пучківський першим розпочав викладання оториноларингології українською мовою та створив перший українськомовний навчальний посібник з оториноларингології.
У 1937 році вчений став жертвою політичних репресій: був заарештований за сфабрикованою справою так званої «Спілки визволення України». У 1942 році його було розстріляно. Лише у 1957 році Олександра Митрофановича Пучківського посмертно реабілітували.
Наукова, педагогічна та громадська діяльність Олександра Пучківського відіграла важливу роль у становленні української оториноларингології та медичної освіти, а його ім’я посідає чільне місце в історії вітчизняної медицини.