100 років від дня народження невропатолога, доктора медичних наук, професора Олександра Романовича Винницького (1919)
Невропатолог, доктор медичних наук (1964), професор (1965). Закінчив Львівський медичний інститут (1945). Працював лікарем у Львові. Від 1954 – у Київському інституті удосконалення лікарів: 1965 – професор кафедри нервових хвороб; 1966-1983 – завідувач відділу судинної патології головного мозку Українського НДІ кардіології (Київ); 1983-1999 – головний н. с. Інституту нейрохірургії АМН України (Київ). Головний невропатолог МОЗ УРСР (1964-1983).
У наукових працях, що стали першими підручниками з невропатології в Україні, висвітлив проблеми симптоматики та патогенезу гострої радіаційної та хронічної післярадіаційної енцефалопатій за умов дії малих доз іонізуючого опромінення. Вперше довів, що головний мозок є радіочутливим, внаслідок чого при дії навіть малих доз опромінення в ньому виникають структурні пошкодження; вивчив епідеміологію смертності від інсультів в Україні за 30 р. і організаційні заходи боротьби з нею. Розробляв окремі питання нейроонкології, черепно-мозкової травми, неврологічні аспекти гіпертонічної хвороби, топічної діагностики нервових захворювань.
Наукові праці: “Холодовий неврит і ендартеріїт” (1969); “Аналітична невропатологія” (1972); “Диференціальна діагностика неврологічних синдромів” (1976); “Амбулаторний прийом невропатолога” (1980); “Судинні захворювання мозку” (1987); “Словник для нейрохірургів і невропатологів” (1992); “Післярадіаційна енцефалопатія” (1993); “Мозок і парапсихологія” (1996); “Хронічний вплив малих доз опромінення на нервову систему” (1998).