150 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Олександра Захаровича Лазарєва (1870-1951)
Педіатр, доктор медичних наук (1936), професор (1942), заслужений діяч науки УРСР (1941) та РРФСР (1946). Учасник російсько-японської та 1-ї світової воєн. Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1893). Працював у Київській дитячій лікарні Товариства допомоги бідним хворим. У 1900 брав участь в організації Київського товариства дитячих лікарів (був його секретарем, від 1922 – головою, від 1936 – почесним головою), 1918 – Київського клінічного інституту (згодом інститут удосконалення лікарів, нині Національна медична академія післядипломної освіти), в якому в 1930-1951 (з перервою) очолював кафедру педіатрії; водночас від 1930 – заступник директора з наукової роботи та науковий керівник дитячої клініки Інституту охорони материнства та дитинства (нині Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ, Київ). Від 1941 – професор, 1942-1944 – завідувач кафедри дитячих хвороб Томського медичного інституту (РФ).
Вивчав дитячі інфекційні захворювання, зокрема кишкові; обґрунтував рекомендації щодо їхньої профілактики; описав клінічні симптоми дизентерії (виділив т. зв. характерний дизентерійний синдром, перервану, стерту та масковану форми захворювання) та туберкульозу в дітей. Також досліджував клінічні ознаки перебігу плевритів.
Наукові праці: “Молочный вопрос и стерилизация молока” (1901); “Случай рецидивирующей дифтерии” (1902); “Туберкульоза дитячого віку” (1932); “До питання про профілактику та лікування токсичної диспепсії” (1945); “Семиотика и диагностика детских болезней” (1947); “Діагностика дитячих хвороб” (1950).