Іванюта Орест Максимович (1929-1992) фтизіатр, доктор медичних наук (1972), професор (1976).
Закінчив Станіславський медичний інститут (нині Івано-Франківськ, 1954). Працював лікарем. Від 1960 – у Київському медичному інституті: 1973-1979 – декан лікувального факультету, 1976-1979 – професор кафедри туберкульозу; від 1979 – в Українському НДІ фтизіатрії і пульмонології (Київ): заступник директора з наукової частини, 1985-1991 – директор, водночас у 1979-1985 – завідувач відділення терапії туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, 1985-1992 – диференціальної діагностики туберкульозу з іншими захворюваннями легень. Головний фтизіатр МОЗ України (1987-1992). Заступник голови правління Наукового товариства фтизіатрів СРСР, голова правління Наукового товариства фтизіатрів УРСР.
Наукові дослідження були присвячені інтенсивній етіопатогенетичній терапії хворих на туберкульоз; патогенезу, профілактиці та лікуванню хронічного бронхообструктивного синдрому.
Наукові праці: “Внутривенная химиотерапия больных туберкулезом легких” (1971); “Туберкулемы легких, плевры и средостения” (1974); “Внутривенная антибактериальная терапия больных туберкулезом и нагноительными заболеваниями легких” (1975); “Актуальные вопросы оптимизации организационных форм и методов лечения больных туберкулезом легких” (1983); “Туберкулезный менингоэнцефалит” (1987).