Мілько Василь Іванович (1921–1998) — відомий український вчений, педагог та організатор медичної освіти в галузі радіології.
Він був доктором медичних наук (з 1971 року), професором (з 1972 року), а також учасником Другої світової війни.
Освіта і професійна діяльність
Закінчив Київський медичний інститут у 1953 році, з яким пов’язав усе подальше життя. У цьому закладі:
- працював на різних науково-педагогічних посадах
- у 1966–1970 роках обіймав посаду ректора
- у 1966–1990 роках очолював кафедру медичної радіології
- у 1990–1995 роках — професор кафедри
- у 1995–1998 роках — професор-консультант
Його діяльність суттєво вплинула на розвиток медичної освіти та радіологічної служби в Україні.
Наукові дослідження
Основні напрями наукової роботи Василя Мілька:
- вивчення впливу малих доз радіації на організм людини
- дослідження дії надлетальних доз опромінення на ссавців
- розвиток і вдосконалення радіонуклідної діагностики
- застосування рентгенологічних методів у клінічній практиці
Його дослідження мали особливе значення для медицини в умовах зростання використання джерел іонізуючого випромінювання.
Основні праці
Серед найважливіших наукових робіт:
- «Медицинская радиология» (1960)
- «Рентгенодиагностика» (1969)
- «Рентгенология» (1983)
- «Радионуклидная диагностика…» (1991)
Василь Мілько належить до провідних постатей української медичної радіології ХХ століття. Його наукова спадщина та педагогічна діяльність сприяли формуванню сучасних підходів до діагностики та вивчення впливу радіації на живі організми.