Народився Віталій Миколайович Левенець

Дата:
27.05.2020 день
2020-05-27T00:00:00+03:00
2020-05-28T00:00:00+03:00

90 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Левенця (1930)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1980), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Закінчив 2-й Московський медичний інститут (1954). Працював лікарем. Від 1957 – у Київському НДІ ортопедії: від 1958 – керівник клініки складного протезування; від 1961 – у Київській медичній академії післядипломної осві­ти: 1975-2000 – завідувач кафедри травматології та ортопедії, водночас у 1980-2000 – проректор з лікувальної роботи, декан хірургічного факультету; від 2000 – у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (Київ): від 2008 – директор Центру спортивної травматології.

Наукові дослідження присвячені лікуванню відкритих переломів кісток і суглобів, політравми, тром­боемболічних ускладнень при політравмі; хірургічному лікуванню де­фектів суглобових кінців (пересадка алотрансплантатів); ендопротезуванню тазостегнового, колінного, лік­тьового суглобів. Вперше в Укра­їні втілив на практиці методи артроскопії, сфокусованої та радіальної ударно-хвильової терапії. Запропонував низку методів оперативного лікування нестабільності суглобів.

Наукові праці: “Деформирующий артроз” (1989); “Артроскопия” (1991); “Профилактика и лечение гнойно-воспалительных осложнений при лечении переломов костей” (1991); “Спортивна травматологія” (2008); “Ударно-хвильова терапія в ортопедії і спортивній медицині” (2012); “Ударно-хвильова терапія в лікуванні несправжніх суглобів” (2013).

90 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Левенця (1930) Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1980), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Закінчив 2-й Московський медичний інститут (1954). Працював лікарем. Від 1957 – у Київському НДІ ортопедії: від 1958 – керівник клініки складного протезування; від 1961 – у Київській медичній академії післядипломної осві­ти: 1975-2000 – завідувач кафедри травматології та ортопедії, водночас у 1980-2000 – проректор з лікувальної роботи, декан хірургічного факультету; від 2000 – у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (Київ): від 2008 – директор Центру спортивної травматології. Наукові дослідження присвячені лікуванню відкритих переломів кісток і суглобів, політравми, тром­боемболічних ускладнень при політравмі; хірургічному лікуванню де­фектів суглобових кінців (пересадка алотрансплантатів); ендопротезуванню тазостегнового, колінного, лік­тьового суглобів. Вперше в Укра­їні втілив на практиці методи артроскопії, сфокусованої та радіальної ударно-хвильової терапії. Запропонував низку методів оперативного лікування нестабільності суглобів. Наукові праці: "Деформирующий артроз" (1989); "Артроскопия" (1991); "Профилактика и лечение гнойно-воспалительных осложнений при лечении переломов костей" (1991); "Спортивна травматологія" (2008); "Ударно-хвильова терапія в ортопедії і спортивній медицині" (2012); "Ударно-хвильова терапія в лікуванні несправжніх суглобів" (2013).