Караваєв Володимир Опанасович (1811–1892) – хірург, доктор медицини (1838), ординарний професор, один із засновників вітчизняної хірургії та офтальмології.
Освіта
1831 — закінчив медичний факультет Казанського університету.
Професійна діяльність
- 1831–1832 — ординатор військово-сухопутного госпіталю в Санкт-Петербурзі.
- 1832–1834 — позаштатний ординатор Маріїнської лікарні для бідних.
- 1834–1836 — удосконалювався з хірургії в клініках Німеччини.
- 1836–1838 — працював у хірургічній клініці Дерптського університету під керівництвом Миколи Пирогова.
- 1839–1840 — хірург Кронштадтського морського шпиталю.
- 1840–1841 — екстраординарний професор факультетської хірургічної клініки Університету св. Володимира.
- Від 1841 — ординарний професор факультетської хірургічної клініки Університету св. Володимира.
- Організатор і перший декан медичного факультету Університету св. Володимира.
- 1844 — організував першу в Російській імперії кафедру та клініку очних хвороб.
- Президент Товариства київських лікарів.
- Член Медичної ради, співзасновник Російського хірургічного товариства.
- Консультант із хірургії Київського військового шпиталю.
- Надавав безоплатну хірургічну допомогу в Олександрійській та Єврейській лікарнях Києва.
Основні напрями наукової діяльності
- травматичний флебіт;
- техніка ампутацій;
- ринопластика;
- хірургічне лікування косоокості;
- лікування катаракти;
- хірургія перикарда;
- офтальмологія;
- застосування ефірного наркозу та антисептики в хірургії.
Основні наукові й практичні здобутки
- Першим у світі виконав операцію шляхом проколу навколосерцевої сумки та розробив методику її проведення при випітних перикардитах.
- Один із перших в Україні виконував операції з видалення яєчників.
- Удосконалив і впровадив методику оперативного лікування катаракти.
- Розробив методики оперативного лікування «заячої губи» та косоокості.
- Удосконалив техніку ампутацій і пластичних операцій на носі.
- Одним із перших запровадив застосування ефірного наркозу та антисептиків у хірургічній практиці.
Науковий внесок
Володимир Опанасович Караваєв належить до найвидатніших представників української медичної науки XIX століття. Він був організатором медичної освіти в Києві, першим деканом медичного факультету Університету св. Володимира та засновником першої в Російській імперії кафедри очних хвороб. Його дослідження й практичні розробки у галузях загальної хірургії, офтальмології, пластичної хірургії та анестезіології суттєво вплинули на розвиток європейської медицини. Запропоновані ним новаторські оперативні методики та впровадження ефірного наркозу й антисептики стали важливими етапами становлення сучасної хірургії.