Володимир Вікентійович Лукомський (1840-1902) лікар-дерматолог, доктор медицини, науковець, представник київської медичної школи другої половини ХІХ століття.
Освіта та професійна діяльність
- Доктор медицини (1864)
- У 1861 році закінчив Університет святого Володимира (Київ)
- Після завершення навчання працював військовим лікарем. Перебував у науковому відрядженні в Німеччині, Австрії та Франції, де ознайомлювався з передовими європейськими медичними практиками.
- З 1872 року — приват-доцент кафедри спеціальної патології і терапії Університету святого Володимира.
Одночасно працював:
з 1874 року — у Київському військовому шпиталі
з 1876 року — у Луцькому військовому шпиталі
Був членом Товариства київських лікарів.
В останні роки життя обіймав посаду військово-медичного інспектора Омського військового округу (Росія).
Наукова діяльність
Наукові дослідження Володимира Лукомського стосувалися проблем спеціальної патології та інфекційних захворювань.
Основні напрями його наукової роботи:
- вивчення ролі мікроорганізмів у виникненні та перебігу інфекційних хвороб
- дослідження патології інфекційних процесів
- визначення паразитарної природи бешихи
- встановлення зв’язку між бешихою та мікрококами
- дослідження взаємозв’язку між дифтерією та паразитарними грибками
- питання антисептики
- проблеми лікування внутрішніх і нервових хвороб
- організація військово-медичної служби
Учений запропонував оригінальне трактування патології інфекційних процесів, що відповідало новим бактеріологічним уявленням другої половини ХІХ століття.
Основні наукові праці
«Наблюдение над некоторыми видами злокачественных перемежающихся лихорадок» (1864)
«О современном состоянии дерматологии» (1872)
«Исследование о роже» (1874)
Наукова спадщина Володимира Вікентійовича Лукомського є важливою складовою розвитку дерматології, інфектології та військової медицини.