Ганіткевич Ярослав Володимирович (1929) лікар, доктор медичних наук (1969), професор (1972). Дійсний член НТШ (1992).
Ярослав Володимирович закінчив Львівський медичний інститут (1951), де й працював до 1956. Відтоді – в Івано-Франківському медичному інституті: від 1959 – доцент; від 1970 – у Чернівецькому університеті: професор, завідувач кафедри фізіології людини і тварин. Унаслідок конфлікту, пов’язаного з намаганням відстояти викладання українською мовою, в 1981 залишив Університет і повернувся до Львова, де працював у системі АН УРСР: ст. н. с. Львівського відділення Інституту економіки, від 1984 – Інституту геології і геохімії горючих копалин, від 1986 – пров. н. с. відділення фізико-хімії і технології горючих копалин Інституту фізичної хімії; організатор і керівник (від 1989) лабораторії жовчнокам’яної хвороби Львівського медичного університету. Засновник і 1-й голова Лікарської комісії відновленого НТШ у Львові; ініціатор видання та редактор перших томів “Лікарського збірника”.
Досліджує проблеми фізіології та патології жовчовидільної системи, фізіологічної ролі поверхнево-реактивних речовин, рекреації. Зробив вагомий внесок у висвітлення історії української медицини, зокрема опублікував матеріали про лікарів УГА, медичні організації в УНР, а також про лікарів української діаспори. Відстоює необхідність відновлення в Україні автономії університетів.
Наукові праці: “The Study of the Physiological effect of the Surface Active Substances” (1978); “Роль желчи и желчных кислот в физиологии и патологии организма” (1980); “Клеточные и молекулярные механизмы физиологического действия желчных кислот” (1984); “Исследование желчи. Биохимические и биофизические методы” (1985); “Словник русизмів у мові медиків” (1996); “Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: Біографічні нариси та бібліографія” (2002); “Історія української медицини в датах та іменах” (2004); “Історія медицини” (2004); “Чи будуть в Україні європейська автономія та самоврядування університетів?” (2005).