Шамрай Євген Федорович (1911-1980)

Дата:
14 Липень 2026 день
2026-07-14T00:00:00+03:00
2026-07-15T00:00:00+03:00
Шамрай Євген Федорович (1911-1980)

Шамрай Євген Федорович – біохімік, доктор біологічних наук (1952), професор (1954), заслужений діяч науки УРСР.

Освіта

1933–1938 — навчався на біохімічному відділенні біологічного факультету Київського університету.

Професійна діяльність

  • 1938–1941 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
  • 1941–1946 — лаборант 339-го медико-санітарного батальйону; секретар Бородянського підпільного райкому КП(б)У; комісар партизанського загону.
  • 1943–1946 — секретар Броварського райкому КП(б)У та голова Баришівського районного виконавчого комітету.
  • 1946–1948 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
  • 1948–1954 — завідувач кафедри біохімії Станіславського медичного інституту.
  • 1954–1976 — завідувач кафедри біохімії Київського медичного інституту.
  • 1954–1957 — декан лікувального факультету Київського медичного інституту.
  • 1955–1956 — виконувач обов’язків ректора Київського медичного інституту.
  • Від 1959 (за сумісництвом) — керівник лабораторії з пошуку та вивчення нових протизаплідних засобів Українського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства.

Основні напрями наукової діяльності

  • біохімія вітамінів;
  • хімічна та функціональна взаємодія вітамінних і коферментних препаратів;
  • клінічна біохімія;
  • біохімічні основи фармакології;
  • розроблення нових протизаплідних засобів.

Основні наукові праці

  • К проблеме взаимодействия витаминов С и Р. Галаскорбин, его химические, бактериологические и терапевтические свойства (1962);
  • Практикум з органічної та біологічної хімії (1967);
  • Клиническая биохимия (1970).

Науковий внесок

Євген Федорович Шамрай зробив вагомий внесок у розвиток української біохімії та медичної освіти. Його наукові дослідження були присвячені вивченню хімічної та функціональної взаємодії вітамінів і коферментів, що сприяло розвитку клінічної біохімії та фармакології. Значну увагу приділяв підготовці медичних кадрів, розвитку біохімічної науки та впровадженню результатів досліджень у практичну медицину. Під його керівництвом здійснювалися дослідження зі створення нових протизаплідних засобів, а навчальні видання з органічної та біологічної хімії тривалий час використовувалися у підготовці студентів медичних закладів вищої освіти.