Інфекційні захворювання у середньовічному Києві

У часи середньовіччя в Європі відбувається активне формування держав, зростає чисельність населення міст. Так у Парижі в XII–XIII ст. проживало від 50 до 100 тис. людей, а у Києві в домонгольський період від 10 до 50 тисяч. Достатньо високою була і популяційна щільність, а, як відомо, це один з факторів, що впливає на поширення інфекційних захворювань, які передаються контактним та повітряно-крапельним шляхами.

Експерти ВООЗ відзначають, що найпоширенішою на сьогодні патологією в людській популяції є респіраторні захворювання. Їх спричиняє широкий спектр збудників вірусного та бактеріального походження. Проявами є ураження дихальних шляхів (ларингіт, тонзиліт, фарингіт, бронхіт тощо) та загальна інтоксикація різного ступеня вираженості. Чинниками поширення гострих респіраторних захворювань експерти називають урбанізацію та міграцію населення. Але такі явища були притаманні і середньовіччю — зростання міст, що ми зазначали вище, та міграції (велике переселення народів, Хрестові походи). Археологи під час розкопок знаходять залишки скелетів людей, зокрема черепів, з ознаками хронічних патологій, що розвинулись внаслідок частих респіраторних захворювань.

Джерелом інфекції людини часто виступають тварини. Слід зазначити, зоонози мають важчий перебіг у людей, ніж тварин. Інфекційні захворювання можуть спричиняти бактерії (бруцельоз, сибірка, сап, туберкульоз, правець), грибки (актиномікоз, парша, мікроспороз, пліснявка), спірохети (лептоспіроз, семиденна лихоманка), віруси (ящур, віспа, сказ), найпростіші (малярійні хвороби, сонна хвороба, трипаносомози, тропічна спленомегалія), паразити (токсоплазмоз, гельмінтози), членистоногі (короста).

Однією з проблем середньовіччя була проказа. Захворювання викликають споріднені до туберкульозу мікобактерії лепри. Найдавніші сповіщення про її існування відносяться до третього тисячоліття до нової ери. Природні вогнища існували на півдні Європи, в Азії, Африці, Америці та, навіть, на Тихоокеанських островах. Поширенню прокази у світі сприяли розширення торговельних зав’язків та війни. Зокрема, у північну та центральну Європу в XI-XIII століттях проказа прийшла із хрестоносцями, які поверталися з походів на Близький Схід у Святу землю. Проказа вражає переважно шкіру та периферичні нерви, що викликає оніміння та слабкість у ділянках, які ними контролюються. Явні ознаки каліцтва — характерні зміни обличчя — наводили в оточуючих жах. Тож в Європі почали практикувати заходи ізоляції хворих у лепрозоріях. Під час археологічних розкопок у Києві знаходять поховання людей із ознаками прокази при монастирях.

Мабуть найпершою асоціацією, яка виникає при слові «середньовіччя», є чума. В історії людства відомо три пандемії, викликані бактерією Yersinia pestis. Перша — Юстиніанова чума — вразила у 541 році Східну Римську імперію. Друга, більше відома як «Чорна смерть», у середині XIV століття вирувала в Європі. Третя, так звана «Портова чума», охопила період з 1894 по 1930 рр. Це захворювання також носить зоонозний характер. Його симптоми: гарячка, тяжка форма інтоксикації, серозно-геморагічне ураження легень, лімфатичної системи з утворенням бубонів. Патологія нерідко викликає сепсис і має високу летальність. В Києві чума не відома до 1340 року. На разі говорять про два шляхи потрапляння її на нашу територію: через Крим та Новгород.

Говорячи про інфекційні захворювання, не можна оминути захворювання, що передаються статевим шляхом. Одна з гіпотез про появу сифілісу в Європі пов’язує його з моряками кораблів Христофора Колумба, які наче б то привезли його з Нового Світу. Насправді Treponema pallidum є збудником кількох захворювань людини, зокрема сифілісу, з’являється в Африці і Азії ще задовго до походів Колумба.

Розповідь про ці та багато інших хвороб, а також чи безпечно вченим працювати з рештками людини, які правила захисту при дослідженнях решткив людини розказує у передачі наш спікер. Бесіду веде Наталія Малішевська, головний бібліотекар.

Якщо вас зацікавила тема нашої передачі, запрошуємо до ННМБУ, де ви зможете ознайомитися з монографією:

Козак О. Д. Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. – К., 2010.

Книга представляє новий напрямок антропологічних досліджень — палеопатологію. В ній подано аналіз кісткових рештків з поховань, знайдених на території Києва. Ви зможете дізнатись про статево-вікову структуру населення середньовічного міста, фізичний стан мешканців, особливості дієти та фізичних навантажень давніх киян, а також про те, як стреси, неврожаї, війни позначилися на їх здоров’ї.

Книга буде цікава для медієвістів, істориків медицини, археологів та антропологів.

У черговому випуску програми «Медичні діалоги», що вийшла 27 липня 2023 року, мова йде про інфекційні захворювання, якими хворіли кияни у часи середньовіччя. Розповідає Олександра Козак, канд. істор. наук, старший науковий співробітник відділу біоархеології Інституту археології НАН України. У часи середньовіччя в Європі відбувається активне формування держав, зростає чисельність населення міст. Так у Парижі в XII–XIII ст. проживало від 50 до 100 тис. людей, а у Києві в домонгольський період від 10 до 50 тисяч. Достатньо високою була і популяційна щільність, а, як відомо, це один з факторів, що впливає на поширення інфекційних захворювань, які передаються контактним та повітряно-крапельним шляхами. Експерти ВООЗ відзначають, що найпоширенішою на сьогодні патологією в людській популяції є респіраторні захворювання. Їх спричиняє широкий спектр збудників вірусного та бактеріального походження. Проявами є ураження дихальних шляхів (ларингіт, тонзиліт, фарингіт, бронхіт тощо) та загальна інтоксикація різного ступеня вираженості. Чинниками поширення гострих респіраторних захворювань експерти називають урбанізацію та міграцію населення. Але такі явища були притаманні і середньовіччю — зростання міст, що ми зазначали вище, та міграції (велике переселення народів, Хрестові походи). Археологи під час розкопок знаходять залишки скелетів людей, зокрема черепів, з ознаками хронічних патологій, що розвинулись внаслідок частих респіраторних захворювань. Джерелом інфекції людини часто виступають тварини. Слід зазначити, зоонози мають важчий перебіг у людей, ніж тварин. Інфекційні захворювання можуть спричиняти бактерії (бруцельоз, сибірка, сап, туберкульоз, правець), грибки (актиномікоз, парша, мікроспороз, пліснявка), спірохети (лептоспіроз, семиденна лихоманка), віруси (ящур, віспа, сказ), найпростіші (малярійні хвороби, сонна хвороба, трипаносомози, тропічна спленомегалія), паразити (токсоплазмоз, гельмінтози), членистоногі (короста). Однією з проблем середньовіччя була проказа. Захворювання викликають споріднені до туберкульозу мікобактерії лепри. Найдавніші сповіщення про її існування відносяться до третього тисячоліття до нової ери. Природні вогнища існували на півдні Європи, в Азії, Африці, Америці та, навіть, на Тихоокеанських островах. Поширенню прокази у світі сприяли розширення торговельних зав’язків та війни. Зокрема, у північну та центральну Європу в XI-XIII століттях проказа прийшла із хрестоносцями, які поверталися з походів на Близький Схід у Святу землю. Проказа вражає переважно шкіру та периферичні нерви, що викликає оніміння та слабкість у ділянках, які ними контролюються. Явні ознаки каліцтва — характерні зміни обличчя — наводили в оточуючих жах. Тож в Європі почали практикувати заходи ізоляції хворих у лепрозоріях. Під час археологічних розкопок у Києві знаходять поховання людей із ознаками прокази при монастирях. Мабуть найпершою асоціацією, яка виникає при слові «середньовіччя», є чума. В історії людства відомо три пандемії, викликані бактерією Yersinia pestis. Перша — Юстиніанова чума — вразила у 541 році Східну Римську імперію. Друга, більше відома як «Чорна смерть», у середині XIV століття вирувала в Європі. Третя, так звана «Портова чума», охопила період з 1894 по 1930 рр. Це захворювання також носить зоонозний характер. Його симптоми: гарячка, тяжка форма інтоксикації, серозно-геморагічне ураження легень, лімфатичної системи з утворенням бубонів. Патологія нерідко викликає сепсис і має високу летальність. В Києві чума не відома до 1340 року. На разі говорять про два шляхи потрапляння її на нашу територію: через Крим та Новгород. Говорячи про інфекційні захворювання, не можна оминути захворювання, що передаються статевим шляхом. Одна з гіпотез про появу сифілісу в Європі пов’язує його з моряками кораблів Христофора Колумба, які наче б то привезли його з Нового Світу. Насправді Treponema pallidum є збудником кількох захворювань людини, зокрема сифілісу, з’являється в Африці і Азії ще задовго до походів Колумба. Розповідь про ці та багато інших хвороб, а також чи безпечно вченим працювати з рештками людини, які правила захисту при дослідженнях решткив людини розказує у передачі наш спікер. Бесіду веде Наталія Малішевська, головний бібліотекар. Якщо вас зацікавила тема нашої передачі, запрошуємо до ННМБУ, де ви зможете ознайомитися з монографією: Козак О. Д. Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. – К., 2010. Книга представляє новий напрямок антропологічних досліджень — палеопатологію. В ній подано аналіз кісткових рештків з поховань, знайдених на території Києва. Ви зможете дізнатись про статево-вікову структуру населення середньовічного міста, фізичний стан мешканців, особливості дієти та фізичних навантажень давніх киян, а також про те, як стреси, неврожаї, війни позначилися на їх здоров’ї. Книга буде цікава для медієвістів, істориків медицини, археологів та антропологів.