З іменем Іоанна Павла II пов’язане руйнування соціалістичних режимів країн Східної та Центральної Європи і повернення релігійної свободи на всій пострадянській території. Для багатьох у світі саме він став символом нової епохи поряд з Рональдом Рейганом і Михайлом Горбачовим. Тепер видається природним, що саме ця постать стала однією з провідних в історії минулого століття, адже Кароль Войтила народився і виріс у Польщі, країні за «Залізною завісою». Хто, як не польський пастор, котрий жив у країні соціалістичного режиму, міг стати подразником, а ще більше дестабілізуючим персонажем для тодішніх сателітів Радянського Союзу?
«Я не займаюся політикою, – сказав папа в одному інтерв’ю. – Я розповідаю Євангеліє. Але якщо говорити про справедливість, про людську гідність, про права людини – це значить займатися політикою, тоді я згоден».
У жовтні 1978 року Кароль Войтила був обраний 264-им Папою Римським, першим з 1523 року Папою не італійцем, першим Папою слов’янином. Відтоді слова “перший”, ”вперше” будуть часто зустрічатися у репортажах журналістів про його діяльність.
У 1979 році став першим Папою, який відвідав Білий дім, де зустрівся з президентом Джиммі Картером.
У 1982 році, вперше за 450 років з моменту відділення англіканської церкви від римо-католицької, здійснив спільне богослужіння з архієпископом Кентерберійським.
11 грудня 1983 став першим Понтифіком, який відвідав лютеранську церкву.
У квітні 1986 року вперше з апостольських часів переступив поріг синагоги, пізніше відвідав Єрусалим і молився біля Стіни плачу.
У жовтні 1986 року в італійському місті Ассізі з ініціативи Івана Павла ІІ відбулася перша міжрелігійна зустріч і Всесвітній день молитви за мир. На запрошення Понтифіка обговорити проблеми міжконфесійних відносин відгукнулися 47 делегацій від різних християнських конфесій, а також представники 13 інших релігій.
1 грудня 1989 Папа вперше прийняв у Ватикані радянського лідера – ним став Михайло Горбачов.
У травні 1999 року почалася папська поїздка до Румунії. Іван Павло II став першим Папою, який відвідав православну країну.
12 березня 2000 – Понтифік здійснює обряд Mea Culpa – покаяння за гріхи синів церкви (скоєні католиками в ході історії), запевняючи, що Церква, зі свого боку, прощає образи, заподіяні їй іншими. Він просив пробачення за хрестові походи, за переслідування католицькою церквою Ґалілео Ґалілея, Джордано Бруно, Савонароли, Яна Гуса і Мартіна Лютера, вибачився перед китайцями, індіанцями та африканцями.
У травні 2001 року відвідав Грецію. Це був перший візит глави римо-католицької церкви в Грецію з 1054 року відколи стався розкол християнської церкви на католицьку і православну.
Того ж року у Сирії молився про мир в Дамаску і став першим Папою, який відвідав мечеть.
Ще за часів Івана XXIII папство почало відмовлятися від деяких церемоніальних елементів, але Іван Павло II усунув більшість бар’єрів. Це залишилося незмінним навіть після замахів на його життя у 1981 та 1982 роках.
У червні 2001 року Понтифік з офіційним візитом відвідав Україну. Він відправив меси у Києві та Львові, а також очолив Божественну Літургію східного обряду.
При всій відкритості сучасному світу і оновленню Церкви, Папа Римськи залишався безкомпромісним захисником традиційних християнських цінностей, засуджуючи дошлюбні і позашлюбні зв’язки, контроль над народжуваністю, розлучення, гомосексуалізм і аборти, виступав проти евтаназії та рукоположення в сан осіб жіночої статі.
Папа Римський не обмежувався проповідями на ці теми у Ватикані – він особисто поширював свої послання Європою, здійснюючи численні пасторальні візити.
За 27 років понтифікату здійснив 146 апостольські візити на території Італії. Здійснив 104 закордонних апостольських подорожі, відвідав 129 країн.
Іван Павло ІІ сформувалися як особистість в умовах опору деспотизму, він зазнав німецьку окупацію Польщі та її подальше перетворення на соціалістичний режим, із юнацьких років він звик до опору та боротьби.
Кароль Войтила народився 18 травня 1920 року у сім’ї офіцера та вчительки у місті Вадовіце. Родина Войтил була дуже побожна і всіляко заохочувала дітей до участі у житті церкви.
Сестра Ольга померла іще до його народження, у 1929 році померла мати. Старший брат Едмунд був лікарем, помер у віці 26 років від скарлатини. У 1941 році помер батько. Пізніше Кароль написав, що у двадцять років він втратив усіх, кого любив. Можливо саме ці обставини підштовхнули його обрати служіння церкві. Адже юнак був надзвичайно обдарований – писав п’єси та вірші, грав у аматорському театрі ще з шкільних часів, займався спортом – гірськими лижами і футболом, успішно навчався на філософському факультеті Яґеллонського університету у Кракові. Знайомство із Яном Тирановським, керівником підпільного релігійного гуртка у 1940 році та участь цьому гуртку також відіграли свою роль. У 1942 Кароль приймає остаточне рішення зректися світського життя та стати священиком.
Довгою та складною була дорога Кароля Войтили до папського престолу, його прагнення змінити католицьку церкву зустрічали шалений опір Ватикану, змови та інтриги проти нього не припинялися ніколи. Але завдяки розуму, наполегливості, непохитній вірі йому вдалося не лише змінити саму католицьку церкву а й ставлення до неї в усьому світі. За час папства Івана Павла ІІ католицьку віру прийняли 300 мільйонів людей.
Запрошуємо охочих ознайомитися із творами Івана Павла ІІ та публікаціями про нього у фондах ННМБУ:
Папа і Україна Київ: Дуліби, 2005.
Opłatek ze Świętym : zdjęcie cudu czy cudowne zdjęcie? – Kraków : Biały Kruk, 2005
Encyklika Fides et ratio Ojca Świętego Jana Pawła II do biskupów Kościoła Katolickiego o relacjach między wiarą a rozumem Kraków : Wydawnictwo M, 1998
Adhortacja apostolska “Reconciliatio et paenitentia” Ojca Świętego Jana Pawła II do episkopatu, duchowieństwa i wiernych po Synodzie Biskupów o pojednaniu i pokucie w dzisiejszym posłannictwie Kościoła. – Warszawa : Centrum Duszpasterstwa Archidiecezji Warszawskiej, 2000