15 квітня Польська медична бібліотека ім. проф. Збіґнєва Реліґи у Києві та OS Polonia провели спільний захід «Tragedia katyńska w dziełach kultury / Катинська трагедія у творах культури».
Цей день назавжди залишиться днем подвійної скорботи для польського народу як 85-тарічниця початку розстрілів полонених офіцерів у Катині та інших місцях ув’язнення і 15-та річниця Смоленської авіакатастрофи. Пам’ять про ці трагічні події має бути засторогою для світу, агресора треба називати агресором, а жертву – жертвою. Непокаране зло стає сильнішим і знаходить наступні жертви.
Сталін розумів, що представники польської військової еліти завжди будуть противниками комуністичної системи. Вбивство цього прошарку суспільства було величезним ударом для всього народу. Радянська влада не лише вбивала польських громадян з Катинського списку, але й хотіла знищити пам’ять про них.
Метою заходу було не лише вшанування пам’яті загиблих, а й осмислення того, як ця трагічна сторінка історії відображена у творах мистецтва.
Захід розпочався з вітального слова завідувачки Польської медичної бібліотеки імені проф. Збіґнєва Реліґи пані Людмили Білої.
Пані Оксана Шарий, завідувачка сектору міжнародного книгообміну, розповіла про багатий фонд книг у бібліотеці, присвячених Катинській трагедії, та згадала постаті, чиї долі нерозривно пов’язані з тією страшною епохою. Також бібліотекарі підготували книжкову виставку, на якій була експонована частина літератури із великої колекції публікацій про Катинь.
Пані Наталія Тихончук поділилася історією своєї родини: Владислав Павліковський, став жертвою Польської операції 1937–1938 років. Пані Наталія розповіла про трагічний вплив цієї втрати на життя всієї родини і про збереження пам’яті впродовж поколінь.
Не можна не згадати фільм «Катинь» режисера Анджея Вайди, батько якого капітан Якуб Вайда був розстріляний у лісі під Харковом. Сім’я нічого не знала про його долю до 1990 року. Кінострічка розповідає про долі чотирьох польських офіцерів, які воювали за визволення своєї країни та їхні родини, які чекали але не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків.
Пані Алла Єльська розповіла про Юзефа Чапського — письменника, художника, офіцера. Він був одним із небагатьох кому вдалося уникнути розстрілу. Його свідчення про життя у таборі для полонених є безцінним внеском у збереження пам’яті про Катинь.
Пан Анатолій Курносов поділився роздумами про трагедію та прочитав вірш Збіґнєва Герберта «Ґудзики» польською мовою та у власному перекладі на українську.
Учні спеціалізованої школи №23 Деснянського району м. Києва разом із вчителькою пані Ліною Ляпіною прочитали вірші Каміля Бачинського та Збіґнєва Герберта про трагічні долі полонених офіцерів.
Пам’ять про Катинь живе також і в музиці. Пані Світлана Василик розповіла про «Polskie Requiem» Кшиштофа Пендерецького. Кожна частина цього твору вшановує пам’ять про важливі постаті та події польської історії – Леха Валенси, Стефана Вишинського, Варшавського повстання, жертв Катинського злочину.
Пані Юлія Громова представила презентацію про пам’ятники, присвячені Катинській трагедії, які встановлених у різних країнах світу.
Твори мистецтва не лише увічнюють історичну правду, але також стають містком для діалогу та порозуміння між двома народами.
У заході взяли участь Консул Республіки Польща пан Павел Овад та Консул Республіки Польща пані Анна Бабяк-Овад, президент Спілки поляків України пані Леся Єрмак, генеральний редактор газети «Dziennik Kijowski» пані Анжеліка Плаксіна, заступник директора Національної наукової медичної бібліотеки України пані Тетяна Мусієнко, працівники Польської медичної бібліотеки та представники полонійних організацій Києва.
