З днем медичного працівника!

27 липня 2023 року, літнього дня, коли все навколо в Україні змінює жорстока війна – ми з вдячністю і надією в серці відзначаємо професійне свято українських медичних працівників.

Вітчизняна медицина має давню історію, багатовікові традиції та базується на міцному народному підґрунті. Перші згадки про лікарні та медиків Київської Русі віднайдені на сторінках знаменитої «Руської Правди», датованої ХІ століттям. Саме в цьому збірнику стародавнього права в Київській державі згадується про притулки для інвалідів та хворих, які організовувалися на територіях монастирів. В літописах є згадки про лікарні, мистецтво лікування та зцілення на українських землях, розвиток практики лікування, клінічного мислення і медичної науки. Так, в Києво-Печерському монастирі функціонував безкоштовний притулок для хворих, де лікували хвороби та зцілювали рани. В стародавньому Переяславі ХІ століття була відкрита «будова банна й лікувальна», де, як і в Києві, знаходили притулок та безкоштовну медичну допомогу знедолені та скалічені. Першими лікарями, як і в багатьох інших розвинених тогочасних державах, були ченці. Можливо, саме тому покровителем медиків вважається святий мученик Пантелеймон, що був лікарем. Однак і серед світського люду існувало багато цілителів, що допомагали травмованим. Повивальні бабці – допомагали жінкам при пологах, знавці-травники – готували зілля, що допомагало побороти хворобу і полегшити страждання. У ті ж часи з’явились і перші військові медики – зазвичай вони допомагали князю та його дружині. Характерною рисою медицини Київської держави є те, що лікарями ставали не лише чоловіки, а й жінки. У той самий час з’явились і перші медичні збірники, переклади з грецької мови творів древніх медиків, переписані від руки. Найвідомішим тогочасним твором є медичний збірник, переписаний для князевича Святослава, сина Ярослава Мудрого. Книга датована X століттям. Поряд з рецептами лікування різних хвороб описані цілющі властивості рослин. Медицину автор книги називає «мистецтвом найвищого порядку», тим самим визнаючи всю її складність.

Суспільство змінювалося і разом із ним змінювалося його ставлення до здоров’я. Розвивалися методи збереження і відновлення здоров’я. За часи свого існування медицина пройшла довгий шлях розвитку від народної – комплементарної (що базується на спостереженнях за природою та містичних уявленнях про світ) – до наукової – (заснованої на лабораторних експериментах) медицини, та продовжувала розвиватися паралельно. В умовах стрімкого технологічного і соціально-економічного прогресу сучасне суспільство перебуває під впливом великої кількості небезпек, які проявляються в усіх сферах життєдіяльності, у тому числі й у медичній.

У виставковій залі Національної наукової медичної бібліотеки України організовано книжкову виставку до Дня медичного працівника. Виставка – як історична канва, на якій відображено пам’ять про великих українських медиків, українську медицину з тисячолітньою історією, що творилась багатьма поколіннями вчених-медиків і лікарів, сестер милосердя, добродійників, що працювали на теренах України та за її межами. На виставці висвітлено матеріали про лікарів від праукраїнського світу, скіфської доби, часів Київської Русі, середньовіччя, практики лікування українського козацтва та школи професійної мудрості, професійного і духовного самовдосконалення до наших часів.

Шановні, дорогі українські медичні працівники! Щиро вітаємо всіх з професійним святом! Пишаємося українськими медиками, які у складних військових умовах, продовжують виконувати свій громадянський обов’язок, залишаються вірними клятві Гіппократа. Ваше бажання служити своїй країні та народу, щоб зберегти життя інших, достойне найвищої похвали. Вашу самопожертву неможливо переоцінити. Ви щодня зустрічаєтеся з клінічними викликами, ви боретеся з ворогом, озброєним до зубів сучасною смертельною зброєю, а ваша країна на багатьох рівнях щойно формується після десятиліть деградації та занепаду. Без сумніву, робота медика ніколи не була легкою і завжди потребує знань і умінь, адже час та життя на вагу золота. Медицина, як командний вид спорту, вона завжди змінюється і потребує постійної практики, постійного навчання при кожній можливості — займаючись медициною ми ніколи не можемо припинити вчитися. Українські медики продовжують виконувати свою високу місію і зберігають найцінніше держави – здоров’я і життя її громадян.

Уклінно дякуємо від імені батьківщини та пацієнтів за вашу готовність щодня за покликом душі брати на себе відповідальність за життя і здоров′я українців, за сумлінну працю, турботу та вміння у складних умовах нести людям надію і радість! Бажаємо вам і вашим рідним здоров′я, щастя, родинного затишку, Перемоги!

Життя без свята не можливе,
А свято медпрацівників –
Це наше свято особливе,
По-справжньому з усіх боків.

Народ вшановує одвічних
Свого здоров′я вартових –
Людей надійних, доброзичних,
Водночас мудрих і простих.

Здоров′я і життя народу
Оберігається людьми.
А люди – це лице Вітчизни,
Ну, а Вітчизна – це всі МИ!

Зі святом вас, шановні друзі!
Вам люди дякують за те,
Що ви до болю не байдужі,
Що для людей ви живете!

Професор Федір Тишко

Публікації на цю тему

27 липня 2023 року, літнього дня, коли все навколо в Україні змінює жорстока війна – ми з вдячністю і надією в серці відзначаємо професійне свято українських медичних працівників. Вітчизняна медицина має давню історію, багатовікові традиції та базується на міцному народному підґрунті. Перші згадки про лікарні та медиків Київської Русі віднайдені на сторінках знаменитої «Руської Правди», датованої ХІ століттям. Саме в цьому збірнику стародавнього права в Київській державі згадується про притулки для інвалідів та хворих, які організовувалися на територіях монастирів. В літописах є згадки про лікарні, мистецтво лікування та зцілення на українських землях, розвиток практики лікування, клінічного мислення і медичної науки. Так, в Києво-Печерському монастирі функціонував безкоштовний притулок для хворих, де лікували хвороби та зцілювали рани. В стародавньому Переяславі ХІ століття була відкрита «будова банна й лікувальна», де, як і в Києві, знаходили притулок та безкоштовну медичну допомогу знедолені та скалічені. Першими лікарями, як і в багатьох інших розвинених тогочасних державах, були ченці. Можливо, саме тому покровителем медиків вважається святий мученик Пантелеймон, що був лікарем. Однак і серед світського люду існувало багато цілителів, що допомагали травмованим. Повивальні бабці - допомагали жінкам при пологах, знавці-травники - готували зілля, що допомагало побороти хворобу і полегшити страждання. У ті ж часи з’явились і перші військові медики - зазвичай вони допомагали князю та його дружині. Характерною рисою медицини Київської держави є те, що лікарями ставали не лише чоловіки, а й жінки. У той самий час з’явились і перші медичні збірники, переклади з грецької мови творів древніх медиків, переписані від руки. Найвідомішим тогочасним твором є медичний збірник, переписаний для князевича Святослава, сина Ярослава Мудрого. Книга датована X століттям. Поряд з рецептами лікування різних хвороб описані цілющі властивості рослин. Медицину автор книги називає «мистецтвом найвищого порядку», тим самим визнаючи всю її складність. Суспільство змінювалося і разом із ним змінювалося його ставлення до здоров'я. Розвивалися методи збереження і відновлення здоров'я. За часи свого існування медицина пройшла довгий шлях розвитку від народної – комплементарної (що базується на спостереженнях за природою та містичних уявленнях про світ) - до наукової - (заснованої на лабораторних експериментах) медицини, та продовжувала розвиватися паралельно. В умовах стрімкого технологічного і соціально-економічного прогресу сучасне суспільство перебуває під впливом великої кількості небезпек, які проявляються в усіх сферах життєдіяльності, у тому числі й у медичній. У виставковій залі Національної наукової медичної бібліотеки України організовано книжкову виставку до Дня медичного працівника. Виставка – як історична канва, на якій відображено пам’ять про великих українських медиків, українську медицину з тисячолітньою історією, що творилась багатьма поколіннями вчених-медиків і лікарів, сестер милосердя, добродійників, що працювали на теренах України та за її межами. На виставці висвітлено матеріали про лікарів від праукраїнського світу, скіфської доби, часів Київської Русі, середньовіччя, практики лікування українського козацтва та школи професійної мудрості, професійного і духовного самовдосконалення до наших часів. Шановні, дорогі українські медичні працівники! Щиро вітаємо всіх з професійним святом! Пишаємося українськими медиками, які у складних військових умовах, продовжують виконувати свій громадянський обов'язок, залишаються вірними клятві Гіппократа. Ваше бажання служити своїй країні та народу, щоб зберегти життя інших, достойне найвищої похвали. Вашу самопожертву неможливо переоцінити. Ви щодня зустрічаєтеся з клінічними викликами, ви боретеся з ворогом, озброєним до зубів сучасною смертельною зброєю, а ваша країна на багатьох рівнях щойно формується після десятиліть деградації та занепаду. Без сумніву, робота медика ніколи не була легкою і завжди потребує знань і умінь, адже час та життя на вагу золота. Медицина, як командний вид спорту, вона завжди змінюється і потребує постійної практики, постійного навчання при кожній можливості — займаючись медициною ми ніколи не можемо припинити вчитися. Українські медики продовжують виконувати свою високу місію і зберігають найцінніше держави - здоров'я і життя її громадян. Уклінно дякуємо від імені батьківщини та пацієнтів за вашу готовність щодня за покликом душі брати на себе відповідальність за життя і здоров′я українців, за сумлінну працю, турботу та вміння у складних умовах нести людям надію і радість! Бажаємо вам і вашим рідним здоров′я, щастя, родинного затишку, Перемоги! Життя без свята не можливе, А свято медпрацівників – Це наше свято особливе, По-справжньому з усіх боків. Народ вшановує одвічних Свого здоров′я вартових - Людей надійних, доброзичних, Водночас мудрих і простих. Здоров′я і життя народу Оберігається людьми. А люди – це лице Вітчизни, Ну, а Вітчизна - це всі МИ! Зі святом вас, шановні друзі! Вам люди дякують за те, Що ви до болю не байдужі, Що для людей ви живете! Професор Федір Тишко