Українська арміє,
Тебе сьогодні славимо,
Здоров’я й днів безхмарних
Захисникам бажаємо!

Сьогодні вітаємо всіх військовослужбовців України. Ви наші захисники, опора держави. Спокій наших домівок, спокій близьких – у ваших надійних, сильних руках. Прийміть вітання з найкращими побажаннями: добра, світлого настрою, професійних успіхів!

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову ″Про військові формування в Україні″, якою визначила: ″підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України″.

Фактично цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невід’ємного елемента її воєнної організації. Восени — взимку 1991 року були підготовлені важливі документи, що стали нормативно-правовою базою формування Збройних Сил України.

11 жовтня 1991 року Верховна Рада України затвердила Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України та постановила створити Раду оборони України, затвердила склад посадових осіб, які до неї входять, а також Положення про Раду оборони України. У Концепції передбачалося, що Україна поступово, з урахуванням усіх факторів національної безпеки, реалізуватиме намір стати в майбутньому нейтральною, без’ядерною державою, яка не братиме участі у військових блоках, натомість дотримуватиметься усіх договорів і угод щодо незастосування ядерної зброї. Концепція визначала, що Збройні Сили України складатимуться з трьох видів: Сухопутних військ (Військ наземної оборони), Військово – Повітряних Сил і Сил Протиповітряної оборони (Військ повітряної оборони), Військово-Морських Сил. У Концепції було визначено повноваження Міністра оборони України і Головного штабу Збройних Сил України.

6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла надзвичайно важливі для військового будівництва закони — ″Про оборону України″ і ″Про Збройні Сили України″. Того ж дня було затверджено текст Військової присяги, яку в залі Верховної Ради першим склав Міністр оборони України генерал – полковник К.П. Морозов. 3 січня 1992 року розпочався процес приведення до добровільної присяги на вірність народові України дислокованих на українській території військ.

Історію будівництва Збройних Сил України можна поділити на ряд основних етапів: перший етап — формування основ Збройних Сил України (1991–1996 рр.); другий етап — подальше будівництво Збройних Сил України (1997–2000 рр.); третій етап — реформування Збройних Сил України (2001–2005 рр.); четвертий етап — розвиток Збройних Сил України (2006–2011 рр.). З 2012 по 2017 роки планувалося здійснити новий етап військової реформи — реформування і розвитку Збройних Сил України. Однак у зв’язку з агресією Російської Федерації виконання заходів даного етапу було зупинено.
За ініціативи Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, підтриманої Урядом, з 1 січня 2016 року відбулося суттєве збільшення грошового забезпечення військовослужбовців.

Навесні 2016 року відновлено призов на строкову службу в Україні. Усього до Збройних Сил призвано 19 тис. осіб, що дало змогу не допустити зниження укомплектованості до критичного рівня та замінити військовослужбовців, переміщених до частин, задіяних у антитерористичній операції.
Норми харчування військовослужбовців значно покращилися і доведені до загальноєвропейських вимог. Істотно вдосконалено медичне забезпечення, головні заходи якого були зосереджені на підвищенні індивідуальної безпеки військовослужбовців, а також впроваджено курс медико-психологічної та соціальної реабілітації учасників антитерористичної операції.
Військова служба в Україні стає престижною, що позитивно позначається на довірі населення до Збройних Сил України.
Завершено процес створення спільної литовсько-польсько-української військової частини ЛИТПОЛУКРБРИГ, що дасть змогу Збройним Силам України втілити передові світові стандарти підготовки військ та підвищити їх рівень сумісності з НАТО.

Символом мужності і героїзму наших бійців стали оборона Донецького (242 доби) і Луганського (146 діб) аеропортів, оборона Іловайська, Дебальцевого та Маріуполя. Вагомим інструментом морального виховання військовослужбовців є військово-патріотична робота, головними напрямами якої сьогодні є увічнення пам’яті про військовослужбовців – героїв, котрі загинули, захищаючи незалежність і територіальну цілісність Української держави, та виховання населення України на героїчних прикладах захисників нашої Батьківщини.

За особисту мужність, героїзм, високий професіоналізм, виявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України Військовослужбовцям Збройних Сил України, було присвоєне звання Герой України.