22 січня виповнилось 95 років від дня народження Володимира Знаменського, видатного лікаря епідеміолога і мікробіолога.
Життя і наукова діяльність Володимира Олексійовича Знаменського пов’язані з Києвом, де він народився і працював багато років, хоча значна частина його професійної діяльності пройшла далеко від Батьківщини. У 1953 році після закінчення Військово-морської медичної академії був направлений до Владивостока, де працював у санепідемслужбі. Під час служби він брав участь у наукових дослідженнях, керував науковими експедиціями. В часи холодної війни В.О. Знаменський був мабуть одним із найкомпетентніших фахівців в галузі особливо небезпечних інфекцій, очолюючи лабораторію особливо небезпечних інфекцій. Найбільшим досягненням Володимира Олексійовича стало відкриття нової хвороби – далекосхідної скарлатиноподібної лихоманки та її збудника.
Епідемічний спалах скарлатиноподібної лихоманки виник у 1959 р. В цей час Знаменський працював над кандидатською дисертацією, яка була пов’язана із вивченням чумних та псевдотуберкульозних мікробів. Нова медична проблема зацікавила молодого науковця. Ґрунтуючись на власних дослідженнях, він припустив бактеріальне походження нової патології, але його думку ніхто не підтримав. Офіційна наука стверджувала, що патологія є вірусної або іншої природи. Хоча насправді збудника тоді ще не виявили. Особливо роботі В.О. Знаменського протидіяв головний епідеміолог Тихоокеанського флоту Г.П. Сомов.
Після спалаху невідомої хвороби, внаслідок якої захворіла ціла військова частина та загинуло кілька людей, протистояння вийшло за рамки суто наукового, про нього писали навіть центральні газети. Головний інфекціоніст міністерства оборони професор, генерал П.О. Алісов після вивчення результатів всіх обстежень хворих та померлих, погодився з думкою В.О. Знаменського про нетиповість нової хвороби.
З 1959 по 1966 рр. вчений провів понад 12000 запротокольованих досліджень та підтвердив свою гіпотизу науково-медичним подвигом — експериментом із самозараженням. Знаменський вивчив усі клінічні випадки захворювання, патогенні властивості штамів бактерій, які могли спричинити перебіг, поширення, види та наслідки хвороби. Збудник, якого він зумів виділяти, мав різноманітні хвороботворні властивості, що також було цікавим з наукового погляду.
Перед своїм експериментом В.О. Знаменський розробив кілька планів лікування, з огляду на можливі варіанти перебігу хвороби (менінгоенцефаліт, бактеріально-токсичний сепсис тощо). Він не дозволив лікувати себе до того часу поки в кількох лабораторіях Академії та протичумної станції з його крові не змогли виділити однакового збудника. Так причина хвороби стала доведена і прояв захворювання був продемонстрований. Тільки на одинадцятий день, коли бактеріальний сепсис досяг свого піку, а стан вченого став критичним, В.О. Знаменського почали лікувати за методом, який він сам розробив з врахуванням властивостей нової інфекції.
За видатні заслуги у світовій медичній науці В.О. Знаменському, єдиному в СРСР, пленумом Вищої атестаційної комісії було відразу присвоєно вчений ступінь доктора медичних наук, минаючи ступінь кандидата медичних наук. Таке унікальне рішення було подією в медицині країни. Вперше відкриття збудника раніше невідомої патології та наукове доведене ефективне лікування було поєднано з подвигом науковця, його самопожертвою.
Відкриття В.О. Знаменського стало підставою для нових досліджень у галузі мікробіології, імунології, епідеміології, генетики, інфекційних хвороб, мікроекології, фармакології, біохімії, молекулярної біології та інших суміжних дисциплін.
Володимир Олексійович закінчив військову службу достроково, відмовившись розробляти під час холодної війни нові види бактеріологічної зброї. Повернувшись до Києва у 1971 р., був прийнятий Л.В. Громашевським на роботу до інституту епідеміології, мікробіологи та паразитології, де він заснував та очолив лабораторію особливо небезпечних інфекцій. Інститут епідеміології, мікробіологи та паразитології продовжив розробляти положення про накопичувальну стадію збудника в епідемічному процесі, переніс це положення на інфекційний процес. З 1974 р. працював у київському інституті удосконалення лікарів (нині НУОЗ ім. П.Л. Шупика), завідувачем кафедри епідеміології, а з 1976 р. обіймав посаду завідувача кафедри мікробіології того ж інституту, де працював до останніх днів свого життя. Протягом роботи в НУОЗ ім. П.Л. Шупика розробив понад 20 препаратів, які дуже допомогли у лікуванні постраждалих від Чорнобильської катастрофи 1986 року, військових та хворих на хірургічний та інфекційний профіль.
Український вчений, герой-першовідкривач невідомої хвороби, корінний киянин Володимир Олексійович Знаменський є символом справжнього лікаря-подвижника, надбанням та гордістю України, видатним представником нашої країни у світовій медичній науці. Віддаючи належне своїм славним співвітчизникам, землякам – попередникам і сучасникам, біобібліграфічні дані про видатного вченого Знаменського В.О. буде відображено у традиційному фундаментальному багатотомному виданні ННМБ України, літопису медичної галузі «Медицина в Україні».
Більше інформації про долю вченого та його наукові звершення Ви знайдете у фондах Національної наукової медичної бібліотеки України.