Календар медицини

У 2007 році 10 міжнародних організацій, які опікуються питаннями планування сім’ї, висунули ідею про роль контрацептивів у прийнятті планового рішення щодо створення сім’ї та вагітності. Всесвітня організація охорони здоров’я у Порядку денному сталого розвитку до 2030 року зазначає необхідність «забезпечити загальний доступ до послуг сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи планування сім’ї, інформацію та освіту, а також інтеграцію репродуктивного здоров’я в національні стратегії та програми». На сьогодні Всесвітній день контрацепції підтримують 15 міжнародних неурядових організацій, медичних і наукових спільнот, а також урядових організацій для поширення знань про сексуальне та репродуктивне здоров’я.

Багато жінок, які хочуть уникнути вагітності, не використовують жодні безпечні методи контрацепції. Серед причин: занепокоєння щодо побічних ефектів прийому лікарських засобів; неправильні уявлення про їх довгостроковий вплив на фертильність жінки; заборона використання чоловіком, партнером або родичами в наслідок релігійних уявлень; відсутність доступу до сучасних методів. Разом із тим, жінка має право вибирати кількість, час і інтервал між народженням дітей. Тож контрацепція є невід’ємною частиною прийняття нею усвідомлених рішень.

У Всесвітній день контрацепції прийнято проводити онлайн і офлайн кампанії з метою поширення інформації про способи та методи контрацепції, ризики незахищеного сексу (материнська смертність, аборти) для сексуального та репродуктивного здоров’я жінки.

70 років від дня народження анестезіолога та реаніматолога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Ілліча Чернія (1947)

Член-кореспондент НАМН України (2003), доктор медичних наук (1990), професор (1992), завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти Донецького національного медичного університету (з 1998), лікар вищої категорії, проректор з науково-педагогічної роботи (з 2003), науковий керівник центру анестезіології та інтенсивної терапії ДОКТМО.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення основних аспектів патогенезу критичних станів і розробка методів лікування хворих, які переносять критичні стани різної етіології, вивчення проблем діагностики та лікування постреанімаційних енцефалопатій і набряку-набухання головного мозку, порушень мозкового кровообігу та травматичної хвороби головного мозку.

Автор 895 наукових праць, зокрема 22 монографій, 10 винаходів і 16 патентів.

Наукові праці: “Диагностика и лечение отека и набухания головного мозга” (1997); “Острая церебральная недостаточность” (2001); “Головной мозг при терминальном состоянии” (2000); “Эфферентная терапия. Фильтрационный плазмаферез” (2003); “Анестезиология” (2004); “Патофизиология, диагностика и интенсивная терапия тяжелой черепно-мозговой травмы” (2004); “Антибактериальная терапия в медицине критических состояний” (2005); “Алгоритм диагностики реактивности ЦНС методами искусственного интеллекта” (2005); “Профилактика и интенсивная терапия острых отравлений у детей и подростков” (2006); “Острая церебральная недостаточность” (2007); “Рациональная нейропротекция” (2009); “Алгоритм диагностики и интенсивной терапии внутричерепной гипертензии при полиэтиологическом поражении центральной нервной системы методами искусственного интеллекта” (2009); “Фульминантная печеночная недостаточность” (2010); “Антибактериальная терапия в медицине критических состояний” (2010); “Хронічний больовий синдром в онкологічних хворих” (2010).

125 років від дня народження інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Григорія Гнатовича Хоменка (1892-?)

Закінчив медичний факультет Київського медичного інституту (1923). Працював клінічним ординатором кафедри факультетської терапії (1924-1926); асистентом (1926-1936), доцентом (1936-1941, 1945-1946) кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту; епідеміологом-інфекціоністом діючої армії (1941-1945); завідувачем кафедри інфекційних хвороб Львівського медичного інституту (1946-1951); заступником директора Київського НДІ інфекційних хвороб АМН СРСР (1951).

Доцент (1936), доктор медичних наук (1939), професор (1947).

Напрями наукових досліджень: диференційна діагностика, клініка та лікування бацилярної дизентерії, дифтерії, скарлатини.

На час роботи у Львові автор близько 20 наукових праць, серед них монографія.

Основні праці: “Ферменти крові при інфекційних захворюваннях” (1928); “До клінічного значення кольорових реакцій сечі при інфекційних недугах” (1929); “Бактеріофаготерапія дизентерії” (1934); “Лечение бациллярной дизентерии” (1938); “Лікування бацилярної дизентерії переливанням свіжої цитратної крові та антидизентерійною сироваткою” (1940); “Лікування бацилярної дизентерії” (1941).

Професійне свято медичних працівників у сфері урології у світі щорічно відзначають 2 жовтня. Вже в часи Гіпократа (VI-V вік до н.е.) існували “каменесіки” – люди, які вміли видаляти камені з сечового міхура через розріз промежини. Засновником урології як окремої медичної дисципліни історики вважають Франциско Діаса. Його монографія, надрукована в Мадриді в 1588 р., цілком присвячена причинам виникнення, клінічним проявам, діагностиці та лікуванню урологічних захворювань, техніці урологічних операцій, опису урологічного інструментарію.

90 років від дня народження гігієніста, академіка НАМН та НАН України, доктора медичних наук, професора Юрія Ілліча Кундієва (1927-2017)

Лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1967), професор (1969), академік НАНУ (1979), НАМНУ (1993), член-кореспондент Російської АМН (1974). Заслужений діяч науки УРСР (1977). Закінчив Київський медичний інститут (1951). Відтоді працював в Інституті медицини праці НАМНУ (Київ): від 1955 – завідувач лабораторії індивідуальних захисних засобів, 1963 – заступник директора з наукової роботи, від 1964 – директор, водночас від 1974 – завідувач відділу гігієни праці. Академік-секретар Відділення проблем медицини (1990-1995), член (1995-1998), радник (від 1998) Президії НАНУ. Віце-президент НАМНУ (від 2000). Заступник голови Українського наукового товариства гігієністів і санітарних лікарів (від 1971), віце-президент Міжнародної асоціації сільської медицини і сільскої охорони здо­ров’я (1972-1978 та 1982-1984). Головний редактор “Українського журналу з проблем медицини праці” (від 2005).

Вивчав проблеми гігієни та фізіології праці в сільському господарстві, а також розумової діяльності за умов нервово-емоційного напруження, токсикологію пестицидів, комбінований вплив чинників виробничого середовища на організм людини, гігієнічні аспекти ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Наукові праці: “Всасывание пестицидов через кожу и профилактика отравлений” (1975); “Гигиена и физиология труда на тепловых электростанциях” (1982); “Пылевой бронхит” (1990); “Общая гигиена. Пропе­девтика гигиены” (1991, 2000); “Общая гигиена” (1996); “Медицина труда на Украине на пороге ХХІ века” (1998); “Медицина труда – 50-летний опыт” (2002); “Профе­сійне здоров’я в Україні: епідеміологічний аналіз” (2006); “Професійний рак: епідеміологія та профілактика” (2008).