Календар медицини

125 років від дня народження акушера-гінеколога Олександра Іларіоновича Євдокімова (1892-1968)

Акушер-гінеколог, Головний акушер-гінеколог Києва (1950-1965).

У 1917 р. закінчив медичний факультет Київського університету, працював у практичній галузі охорони здоров’я, був асистентом кафедри акушерства та гінекології Київського медичного інституту.

У 1945-1956 рр. – доцент кафедри акушерства та гінекології Київського медичного інституту.

Організатор та науковий керівник відділення передчасних пологів Київського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства і гінекології (з 1956).

Його наукові праці були переважно присвячені удосконаленню діагностики та лікування онкогінекологічних хворих.

70 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Івановича Тутченка (1947)

Хірург, доктор медичних наук (1992), професор (1995), завідувач кафедри хірургії стоматологічного факультету (1997), Головний позаштатний транспантолог м. Києва (2003). Заслужений лікар України (2006), член Європейської асоціації хірургів.

Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1972). Учень О.О. Шалімова, В.Ф. Саєнка. З 1976 р. – лікар, а потім науковий співробітник; з 1986 р. – старший науковий співробітник Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії. Від 1987 р. – доцент кафедри торако-абдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів. У 1992 р. захистив докторську дисертацію “Лечение осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки с восстановлением функции сфинктера привратника”. У 1995 р. за конкурсом обраний на посаду завідувача кафедри хірургії стоматологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Наукові дослідження присвячені хірургічній корекції ускладнених форм виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки з застосуванням лапароскопічних технологій, лікуванню хворих з термінальними захворюваннями печінки. Розробник методів діагностики та лікування хворих на незворотні захво­рювання печінки. Першим у Києві в 2000 р. здійснив трансплантацію трупної печінки хворому з цирозом печінки при термінальній фазі цієї патології.

Наукові праці: “Лечение осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки с восстановлением функции сфинктера привратника” (1992); “Диагностика и хирургия повреждений печени” (1996); “Скорая и неотложная медицинская помощь” (2002); “Актуальні питання абдомінальної хірургії” (2005).

140 років від дня народження лікаря-гігієніста, санітарного статистика, демографа, професора, доктора медичних наук Сергія Аркадійовича Томіліна (1877-1952)

Лікар-гігієніст, санітарний статистик, демограф та історик медицини. 1907-1922 рр. – санітарний лікар Катеринославської губернії.

Після закінчення в 1901 р. медичного факультету Московського університету працював земським, потім військовим лікарем.

Восени 1907 р. по запрошенню Катеринославського губернського земства прийняв посаду санітарного земського лікаря та був відряджений в м. Олександрівськ у розпорядження місцевої земської управи. Наприкінці 1913 р. на нараді санітарних лікарів був обраний другим помічником завідувача санітарним відділом. У 1919-1930 рр. – завідувач статистичного відділу Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР; 1924-1934 рр. – завідувач кафедри соціальної гігієни Харківського медичного інституту; 1934-1938 рр. – науковий співробітник Київського інституту демографії та санітарної статистики АН УРСР; 1932-1952 рр. – науковий співробітник Українського науково-дослідницького бюро санітарної статистики.

Автор понад 100 праць, присвячених вивченню стану населення України, питанням поширення венеричних хвороб, дитячої смертності, соціальній медичній профілактиці тощо.

Наукові праці: “Спроба санітарного опису України” (1928); “Венеричні хвороби в округових містах України у 1927 р.” (1928); “Аборти на Україні” (1928); “Соціально-гігієнічна оцінка дитячої смертності” (1930); “Соціально-медична профілактика” (1931).

Ініціатива встановлення Всесвітнього дня профілактики остеопорозу належить Національному товариству остеопорозу Великобританії та ВООЗ. Відзначається він щорічно 20 жовтня, починаючи з 1999 р. Його метою є підвищення глобальної поінформованості суспільства щодо профілактики, діагностики та лікування остеопорозу і метаболічних захворювань кісток.

Остеопороз – це системне захворювання скелета, яке характеризується зменшенням маси кісток та порушенням мікроархітектури кісткової тканини, що призводить до підвищення їх крихкості та високого ризику переломів. Втрата кісткової тканини є нормальною частиною старіння, але у деяких людей вона відбувається раніше, ніж зазвичай.

Факторами ризику розвитку остеопорозу і перелому кісток є:

• часті переломи раніше;
• сімейний анамнез остеопорозу;
• вік старше 65 років;
• жіноча стать;
• індекс маси тіла 20 кг/м2 або маса тіла <57 кг;
• системний прийом глюкокортикоїдів понад 3 міс;
• гіподинамія, куріння, зловживання алкоголем;
• наявність деяких захворювань ендокринних (цукровий діабет 2-го типу), аутоімунних (целіакія), онкологічних, а також порушення всмоктування в кишечнику і порушення травлення, ревматоїдний артрит;
• належність до білої раси.

Кожна третя жінка старше 50 років і кожен п’ятий чоловік страждають остеопорозом. За даними ВООЗ остеопороз, як причина інвалідності та смертності хворих, займає четверте місце після захворювань серцево-судинної системи, онкологічної патології та цукрового діабету. Остеопороз може посилювати перебіг атеросклерозу і підвищувати ризик ускладнень. Через зниження мінеральної щільності кісткової тканини збільшується відкладення кальцію в коронарних артеріях. Одне з найбільш складних наслідків остеопорозу – перелом шийки стегна.

Для профілактики остеопорозу необхідно вести активний спосіб життя; відмовитись від шкідливих звичок, правильно харчуватись. Корисними будуть будь-які вправи з навантаженням, але особливо ходьба, біг, стрибки і танці. Натомість плавання не допоможе, оскільки у воді осьове навантаження на кістки практично відсутнє. Ефект фізичної терапії ґрунтується на тісному зв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, кістками, обміном речовин, внутрішніми органами. Щодо їжі, то слід вживати продукти з високим вмістом кальцію, вітаміну D, магнію, фосфору, білка. Обов’язково слід відмовитись від куріння і зловживання алкоголем.

Цей день запроваджено Указом Президента України від 17 січня 2005 р. № 42/2005 з метою активізації діяльності із запобігання виникненню і поширенню захворювань на рак молочної залози та привернення уваги суспільства до цієї проблеми.

Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. За даними Національного канцер-реєстру, щорічно в Україні реєструють понад 16 тис нових випадків раку молочної залози, з них 24,5 % складають жінки репродуктивного віку. Але дана патологія може розвинутись не тільки у жінок (10 частина хворих – чоловіки).

Рак молочної залози виліковується за умови його виявлення на I стадії – у 95%, на II стадії – у 80%, на III стадії – у 50% жінок. Через те, що на ранніх стадіях (І-й і ІІ-й) він має безсимптомний перебіг і не завдає болю, а жінки не проходять регулярні щорічні огляди у лікаря, в кожної четвертої українки його діагностують уже на ІІІ–ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується.

Слід пам’ятати, що до групи ризику входять:

• ті, в кого мама, бабуся, сестра, тітка хворіли на рак грудей;
• жінки, що не вагітніли та не народжували дітей або перша вагітність була у 30 років і старше;
• особи, старші за 40 років;
• жінки, у яких менструації почались у віці до 12 років;
• жінки з пізньою менопаузою (після 55 років);
• жінки, які протягом тривалого часу приймають гормональні контрацептиви, зокрема
• ЗГТ при менопаузі;
• хворі на цукровий діабет, гіпертонічну хворобу;
• ті, хто має надмірну вагу та ожиріння;
• особи, які зловживають алкоголем та курять.

Симптоми, що дають підстави запідозрити рак молочної залози:

• прозорі або кров’янисті виділення з грудей;
• втягнення соска у зв’язку з проростанням пухлини у шкіру;
• зміна кольору або структури шкіри грудей (набряк, збільшення або зменшення розмірів);
• ущільнення або новоутворення у молочних залозах;
• ерозії, кірочки, лусочки, виразки в зоні соска, ареоли;
• збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Для запобігання раку молочної залози важливо дотримуватися здорового способу життя (відмовитись від куріння, алкоголю, регулярно займатися фізичною активністю і підтримувати нормальну масу тіла), а також вчасно проходити огляд лікаря.

60 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Дмитровича Кучера (1957)

Хірург, доктор медичних наук (2002), професор (2003). Закінчив Київський медичний інститут (1980), де й працює від 1982 р.; від 2003 р. – професор кафедри хірургії № 1 Національного медичного університету.

Наукові дослідження присвячені хірургічному лікуванню хворих на дифузні запальні ураження товстої кишки; лапароскопічній і відновній абдомінальній хірургії.

Наукові праці: “Дифференциальная диагностика неспецифического язвенного колита и болезни Крона толстой кишки” (1989); “Компрессионные толстокишечные анастомозы в осложнен­ных условиях” (1993); “Перший в Україні досвід застосування лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики у 128 хворих (1993–2000 рр.)” (2001); “Комплексная профилактика гнойно-септических осложнений в восстановительной хирургии толстой кишки” (2010).