Календар медицини

Василь Гаврилович Бардова (1948) лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1984), професор (1985), член-кореспондент АМНУ (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2009).

Закінчив Київський медичний інститут (1972), де і працює (нині Національний медичний університет): доцент (1980-1985), професор (1985-1986), від 1986 – завідувач кафедри пропедевтики гігієни, військової та радіаційної гігієни, одночасно декан медико-профілактичного факультету (1990-1992), проректор (1993-1995, від 1999), від 1996 – директор Наукового лабораторного гігієнічного центру.

Наукові дослідження присвячені гігієнічним аспектам клімату та погоди, сонячного випромінювання; профілактиці хвороб систем кровообігу та дихання, гігієні праці в сільському господарстві, гігієні роботи з мікроелементами та пестицидами, гігієні дітей і підлітків.

Наукові праці: “Гигиена климата” (1990); “Современные проблемы экогигиены” (1993); “Пропедевтика гігієни, військова та радіаційна гігієна” (1999); “Общая гигиена: Пропедевтика гигиены” (2000); “Загальна гігієна: словник-довідник” (2001); “Гигиеническая диагностика радиационного фактора и его коррекция” (2001).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації В.Г. Бардова “Гигиеническое изучение влияния климато-погодных условий на течение гипертонической болезни” (1976)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Бардова В.Г.  підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Гигиена климата (1990)
2. Загальна гігієна та екологія людини (2022)
3. Керівництво до занять з загально пропедевтичної гігієни (1992)
4. Російсько-українсько-латинський, тлумачний терапевтичний словник (1994)
5. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни (1994)

Віктор Петрович Неділько (1928) заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної стипендії для видатних діячів науки, Керівник підрозділу наукових проблем організації медичної допомоги дітям і матерям ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України”, член асоціації педіатрів України, очолює науковий напрямок з проблем соціальної педіатрії.

У 1956 закінчив Київський медичний інститут.

Віктор Петрович Зробив значний внесок у розвиток медичної науки, працюючи в МОЗ на посадах Вченого секретаря, Начальника відділу перспективного планування наукових робіт і Заступника голови Вченої Ради МОЗ України, а також Начальника управління НАМН України.

Основними напрямками наукових досліджень є вивчення здоров’я дітей різних вікових категорій, вплив на його показники медико-соціальних факторів. Зробив значний внесок у проблему збереження здоров’я дітей шкільного віку, розробивши нові підходи до організації їх диспансеризації й оздоровлення. Щорічно бере участь у підготовці доповіді Президента “Про становище дітей в Україні” та виконанні Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини”.

Забезпечує зв’язок інституту з НАМН і МОЗ України з впровадження пріоритетних наукових розробок. Брав активну участь в оздоровленні дітей, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, виконуючи обов’язки лікаря-координатора в оздоровчому таборі Республіки Куба. Є ветераном 2-ї світової війни.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Неділько В.П.  підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Неделько, В. П.  “Влияние уроков труда на функциональное состояние сердечно-сосудистой системы учащихся V-VIII классов больных ревматизмом” (1963)
2. Неделько, В. П.  “Здоровье школьников и основные пути его дальнейшего укрепления” (1975)
3. Методические указания по оценке физического развития детей школьного возраста (1974)
4. Организация внедрения научных достижений по травматологии и ортопедии в практику здравоохранения (1981)
5. Организация диспансерного наблюдения за детьми в общеобразовательных школах (1974)
6. Чернобыльская трагедия и здоровье киевлян через десять лет  (1996)

Надія Олександрівна Пучківська (1908-2001) офтальмолог, академік АМН СРСР (1971), НАН України (1992), АМН України (1993), Міжнародної офтальмологічної академії (1975), заслужений діяч науки УРСР (1968).

Закінчила Київський медичний інститут (1930). Доктор медичних наук (1954), професор (1956). З 1935 – асистент Київського медичного інституту, асистент Ташкентського медичного інституту. Учасниця 2-ї світової війни, працювала начальником очного відділення спеціалізованого фронтового евакуаційного госпіталю.

Від 1946 – в Українському науково-дослідному експериментальному інституті очних хвороб та тканинної терапії імені академіка Філатова в Одесі: 1946-1952 – завідувач клінічного відділення, 1953-1956 – заступник директора, 1957-1985 – директор, від 1986 – професор-консультант.

Основні праці з проблем пересадки рогівки, хірургічного лікування й імунотерапії наслідків важких опіків очей, застосування лазерного випромінювання в офтальмології, організації офтальмологічної допомоги населенню тощо.

Наукові праці: “Пересадка рогової оболонки при ускладнених більмах” (1960); “Wiederher-stellende Operationen bei schweren Schädigungen und Erkrankungen der Augen” (1965); “Основи пересадки рогової оболонки” (1971); “Патогенез і лікування опіків очей та їх наслідків” (1973).

Про неї

1. Надежда Александровна Пучковская: биобибл. указ. / Одес. НИИ глаз. болезней и тканевой терапии им.В.П.Филатова, Одес. науч. б-ка им. А.М. Горького (1986)
2. Возвращенное солнце: Об офтальмологе Н.А. Пучковской (1985)
3. Н.А. Пучковская в воспоминаниях современников: К 100-летию со дня рождения акад. Н.А. Пучковской/ Под общ. ред. Н.В. Пасечниковой (2008)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Н.О. Пучковської “Пересадка роговицы при стафиломах, выпяченных бельмах и некоторых других видах осложненных бельм” (1954)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Пучковської Н.О.  підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Атлас глазных болезней (1981)
2. Возвращаем человеку зрение (1981)
3. Восстановительное лечение и врачебно-трудовая экспертиза при патологии хрусталика (1985)
4. Вторичные дистрофические и структурные изменения в переднем отделе глаза (1985)
5. Этиология, патогенез, ранняя диагностика, лечение (1967)
6. Иммунология глазной патологии (1983)
7. Кератоконус (1984)
8. Пересадка роговой оболочки при осложненных бельмах (1960)

Юрій Дмитрович Усенко (1938-2005) пульмонолог, доктор медичних наук, заві­дувач курсу пульмонології (з 1984), засновник і перший керівник Центру невідкладної пульмонології (1978).

Закінчив Київський медичний ін­ститут імені О.О. Богомольця (1960). Захистив докторську дисертацію “Технологія одержання і вико­ристання високодисперсних лікуваль­них засобів у профілактиці захворю­вань органів дихання на основі попу­ляційно-екологічного підходу”.

Головні напрями наукової діяльності: невід­кладна пульмонологія, бронхологія, біокорегуючі технології в медицині.

Наукові праці: “Справочник пульмо­нолога” (1979); “Состояние и перспективы развития неотложной пульмо­нологии. Профилактика, диагностика и лече­ние заболеваний органов дыхания” (1986); “Диагностическое и прогности­ческое значение морфометрического анализа лимфоцитов периферической крови” (1986).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Усенка  Ю.Д. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Диагностика острой пневмонии (1983)
2. Диспансеризация подростков с цель профилактики заболеваний органов дыхания (1985)
3. Комплексное лечение больных туберкулезом и неспецифическими заболеваниями легких с применением мефенамина натриевой соли (1977)
4. Методы оценки состояния и коррекции дренажной функции и бронхов (1986)
5. Организация лечения больных эндогенной бронхиальной астмой на этапах медицинской помощи (1985)

Міжнародний День розсіяного склерозу був встановлений Міжнародною федерацією товариств розсіяного склерозу з метою інформування про проблему розсіяного склерозу, а також розширення глобального руху організацій РС й об’єднання національних і регіональних організацій, пошуку джерел фінансування глобального руху з проблем розсіяного склерозу.

Відзначається “Міжнародний День розсіяного склерозу” щорічно в останню середу травня.

Розсіяний склероз – це хвороба, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок, що призводить до порушення відповідних функцій організму. Вона характеризується утворенням хаотично розсіяних вогнищ демієлінізації – втрати мієліну, білої жирової речовини, що покриває аксони – нервового волокна.

Ця проблема є настільки поширеною та болючою для всього цивілізованого світу, що вчені, не покладаючи рук, працюють над створенням ліків, які могли б щонайменше ефективно уповільнювати захворювання. Крім того, досі не створено засобів профілактики розсіяного склерозу – в цьому напрямі також тривають наукові дослідження. Досі існують проблеми з раннім виявленням хвороби – в багатьох випадках лікарі можуть повідомити пацієнтові остаточний діагноз лише тоді, коли нервова система уражена достатньо сильно. Клінічні дослідження різних засобів тривають в усьому світі, деякі з них проводяться і в Україні.

Віктор Павлович Лисенюк (1948) невропатолог, доктор медичних наук (1992), професор (1997).

Закінчив Київський медичний інститут (1972). Відтоді працював в Інституті геронтології АМН СРСР (Київ); 1980-1992 – у Київському інституті удосконалення лікарів; від 1993 – у Національному медичному університеті (Київ): від 1994 – завідувач кафедри неврології та реабілітаційної медицини.

Наукові дослідження присвячені неврології, нейрогеронтології, нейрореабілітації. Вивчає питання діагностики та лікування патологій периферичної нервової си­стеми; розробляє методи ре­флексотерапії, мануальної терапії.

Наукові праці: “Атлас акупунктурных зон” (1986); “Рефлексотерапия в комплексном лечении заболеваний нервной системы” (1989); “Лазеропунктура и лазеротерапия в клинической и курортной прак­тике” (1997); “Сучасні стандарти та критерії в галузі реабілітаційної медицини” (2005); “Роль транскраниальной магнитной стимуляции в медицинской реабилитации постинсультных боль­ных” (2012).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Лисенюка  В.П. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Немедикаментозні методи лікування та реабілітації (довідкові таблиці та схеми) (1999)
2. Основи рефлексотерапії, фітотерапії та гомеопатії (2010)
3. Основи сучасної гомеопатії (2003)
4. Рефлексотерапія (2002)
5. Фітотерапевтичні засоби та фітопрепарати для загальної лікарської практики (2007)