Календар медицини

Бабич Борис Карлович (1903-1966) ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1940), професор (1941). Учасник 2-ї світової війни.

Борис Карлович закінчив Харківський медичний інститут (1927). Працював військовим лікарем на Чорноморському військовому флоті (1927-1929); від 1936 – старший науковий співробітник Українського НДІ ортопедії і травматології в Харкові; 1944-1952 – завідувач кафедри ортопедії і травматології Київського інституту вдосконалення лікарів. Виконував обов’язки головного ортопеда-травматолога МОЗ УРСР (1947-1952), керівника клініки травматології Українського НДІ ортопедії та травматології (1960-1966).

Основні напрями наукових досліджень: проблеми кістково-суглобового туберкульозу, формування післяампутаційних кукс, травматичні вивихи та переломи. Вперше в СРСР запропонував антибактеріальний функціональний метод лікування кістково-суглобового туберкульозу.

Наукові праці: “О шпорах пяточной кости” (1941); “Травматические вывихи” (1951); “Амбулаторное лечение переломов” (1952); “Аутоиммунотерапия при костно-суставном туберкулезе” (1958); “Основы комплексной функциональной терапии при костно-суставном туберкулезе” (1965); “Травматические вывихи и переломы: механизм, клиника и лечение” (1968).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Б.К. Бабича, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Амбулаторное лечение переломов (1952)
2. Основы комплексной функциональной терапии при костно-суставном туберкулезе (1965)
3. Травматические вывихи (1951)

Відзначається щорічно в другу неділю серпня відповідно до Указу Президента України № 1035/2001 від 01.11.2001 р.

Термін “ветеринар” походить від латиноамериканського слова й означає людину, яка робить тварину знову “працюючою”. Ветеринарна наука свідчить, що близько 61% усіх збудників хвороб у людей приходять від тварин. У певних ситуаціях у ветеринарів може бути дуже небезпечна робота. Відзначають вагомий внесок працівників ветеринарної медицини в забезпечення ветеринарного й епізоотичного добробуту, ветеринарно-санітарної безпеки продуктів тваринництва й охорони навколишнього середовища.

У цей день традиційно згадують відомий вислів: “Медицина лікує людину, а ветеринарія оберігає людство”. І це невипадково: саме завдяки роботі ветеринарів вдається запобігати епідеміям серед свійської худоби, які в іншому випадку могли б призвести до найтяжчих наслідків — аж до масштабного голоду та поширення небезпечних захворювань серед людей.

Гебеш Василь Васильович (1938) інфекціоніст, доктор медичних наук (1983), професор (1991), завідувач кафедри інфекційних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів (1988-2010).

Василь Васильович закінчив Ужгородський університет (1962). Працював лікарем. Від 1965 – у Київському НДІ інфекційних хвороб: від 1983 – завідувач відділу інфекційних хвороб; від 1988 – завідувач кафедри інфекційних хвороб Київської медичної академії післядипломної освіти.

Вивчав патогенез, проблеми лікування та наслідки менінгітів, гострих кишкових інфекцій, вірусних гепатитів і лептоспірозів.

Наукові праці: “Вірусні менінгіти” (1976); “Довідник з диференційної діагностики інфекційних захворювань” (1983, 1986); “Цитокінова теорія патогенезу інфекцій та принцип лікування хворих” (1998); “Эффективность арбидола в комплексном лечении больных гриппом” (2003); “Імуностимулювальна дія препаратів антиоксидантної групи та їх роль у лікуванні й профілактиці інфекційних хвороб” (2003).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферати дисертацій В.В. Гебеша «Лечение и исходы острой дизентерии» (1982); «Клиника, лечение и последствия вирусных серозных менингитов» (1968)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Гебеша В.В., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вирусные менингиты (1976)
2. Застосування препарату “Ентеросгель” у комплексному лікуванні хворих на інфекційні захворювання (2006)
3. Современные методы диагностики TORCH-инфекций (2005)

На фресці Мікеланджело у Ватикані, правиця Бога вказує на ліву руку Адама. Де в чому це символічно, бо Мікеланджело, який був шульгою від природи, з юних років привчав себе працювати правою рукою. Більшість малюнків він робив правою, втім  ліву руку використовував для робіт, що вимагали сили, як різьблення по мармуру.

Джерело: CLINICAL ANATOMY, volume 31, number 5, july 2018 https://doi.org/10.1002/ca.23203

Шалімов Сергій Олександрович (1943) хірург, онколог, доктор медичних наук (1978), профессор (1982), завідувач кафедри торакоабдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1980-1991), директор Інституту онкології та радіології (1991-2008). Провів близько 30 тисяч операцій, в 1980 першим у СРСР здійснив надскладну операцію з трансплантації підшлункової залози.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферати дисертацій С.О. Шалімова «Одномоментная пластика пищевода при рубцовой непроходимости и раке» (1978); «Хирургическое лечение непроходимости желчных протоков небластоматозного характера» (1970)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Шалімова С.О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Абдоминальный ишемический синдром (1986)
2. Кріохірургія органів травлення (2006)
3. Острый панкреатит и его осложнения (1990)
4. Современные состояние проблемы трансплантации органов (1983)
5. Сучасна діагностика і лікування злоякісних пухлин ободової кишки (2004)

Віничук Степан Мілентійович (1933) невролог, доктор медичних наук (1988), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (2001).

Степан Мілентійович закінчив Київський медичний інститут (1957). Працював лікарем (1957-1961); начальником неврологічного відділення Республіканської лікарні МВС України (1961-1965); у Київському НДІ клінічної медицини (1965-1969); від 1969 – у Національному медичному університеті (Київ): завідувач кафедри нервових хвороб (від 1992), одночасно – декан (1989-1990) і проректор (1990-1994) по роботі з іноземними студентами та міжнародних зв’язків. Науковий керівник неврологічного центру Центральної міської клінічної лікарні Києва та Українського центру розсіяного склерозу (від 1992).

Досліджує судинні захворювання нервової системи, демієлінізуючі захворювання. Розробив системний підхід до вивчення судинних захворювань нервової системи та концепції патогенезу ішемічного інсульту.

Наукові праці: “Збірник тестових питань та задач з нервових хвороб для вищих медичних закладів” (1994); “Актуальні питання патогенезу та лікування судинних і демієлінізуючих захворювань нервової системи” (1995); “Неинвазивные методы исследования в клинике нервных болезней” (1995); “Судинні захворювання головного та спинного мозку” (1996); “Мозковий інсульт (клініко-діагностичні, терапевтичні та прогностичні алгоритми)” (1998); “Роль герпетичної інфекції у розвитку порушень мозкового кровообігу” (1998); “Судинні захворювання нервової системи” (1999); “Розсіяний склероз (клініко-діагностичні та терапевтичні алгоритми)” (2001).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферати дисертацій С.М. Віничука «Мозговое и системное кровоооращение при ишемическом инсульте» (1987); «Некоторые неврологические вопросы лечения больных гипертонической болезньо» (1969)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Віничука С.М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Гострий ішемічний інсульті (2006)
2. Диашиз при мозговом инсульте (2017)
3. Ишемический инсульт (2003)
4. Неврологія (2008)