Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
100 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора, академіка НАНУ, АМНУ, Рос. АМН Любові Трохимівни Малої (1919-2003)
Терапевт, доктор медичних наук (1954), професор (1955), академік НАНУ (1992), АМНУ (1993), Рос. АМН (1974), заслужений діяч науки УРСР (1968). Закінчила 1-й Харківський медичний інститут (1938). Працювала лікарем. Під час 2-ї світ. війни – військовий лікар. Від 1946 – у Харківському медичному університеті: 1955-2003 – завідувач кафедри шпитальної терапії, за сумісництвом у 1956-1958 – декан лікувального факультету; водночас у 1988-2003 – директор Інституту терапії АМНУ (Харків), якому в 2003 присвоєно її ім’я.
Наукові дослідження були присвячені вивченню серцево-судинної системи при туберкульозі, механізмів розвитку, ранньої діагностики та лікування гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда; визначенню ролі нейрогуморальних механізмів регуляції в уникненні захворювань серцево-судинної системи при хронічній недостатності кровообігу (простагландини, лейкотрієни, інтерлейкіни); хронізації основних терапевтичних захворювань, діагностиці, лікуванню та профілактиці хронічних неінфекційних захворювань, клінічній фармакології. Засновник наукової школи терапевтів і кардіологів.
Наукові праці: “Рак легкого” (1965); “Диагностика и лечение болезней сердца и сосудов, обусловленных туберкулезом” (1969); “Ишемическая болезнь сердца у молодых” (1978); “Инфаркт миокарда” (1981); “Лечение болезней сердца и сосудов” (1982); “Хроническая недостаточность кровообращения” (1994); “Клінічна фармакологія” (1995-1996); “Сердечные гликозиды” (1996); “Неотложная помощь в кардиологии” (1999); “Хроническая сердечная недостаточность” (2002).
100 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Олени Андріївни Євдощенко (1919-2014)
Оториноларинголог, доктор медичних наук (1965), професор (1969). Учасниця 2-ї світової війни. Закінчила Дагестанський медичний інститут (РФ, 1940). Працювала лікарем. Від 1953 – в Київському медичному стоматологічному інституті; в 1955-1961 та 1969-1992 – в Київському інституті удосконалення лікарів: від 1969 – завідувач кафедри дитячої оториноларингології, від 1975 – завідувач кафедри оториноларингології; 1961-1969 – завідувач загально-клінічного відділу Київського НДІ отоларингології. Головний дитячий отоларинголог МОЗ УРСР (1969-1980). Голова правління Українського наукового товариства отоларингологів (1984-1992).
Наукові дослідження були присвячені проблемам глухоти, гострому стенозувальному ларинготрахеобронхіту в дітей, гострому та хронічному гаймориту, невідкладній допомозі при риногенних орбітальних і внутрішньо-черепних ускладненнях, діагностиці та лікуванню латентного отоантриту. Запропонувала метод хірургічних втручань при рубцевому стенозі й атрезії гортані та трахеї.
Наукові праці: “Хронический тонзиллит” (1973); “Организация отоларингологической помощи в Украинской ССР” (1979); “Нейросенсорная тугоухость” (1989); “Внутричерепные осложнения воспалительных заболеваний околоносовых пазух” (1989); “Эффективность лечения детей с хроническим стенозом и рубцовой атрезией просвета гортани и трахеи” (1993).
95 років від дня народження вченого в галузі медичної біохімії, доктора біологічних наук, професора Миколи Михайловича Петруня (1924-2013)
Вчений у галузі медичної біохімії, доктор біологічних наук (1965), професор (1969). Закінчив біологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1949). Керував біохімічною лабораторією Київського НДІ гігієни праці і профзахворювань МОЗ України (1952-1965). Розробляв маловивчене та важливе в теоретичному та практичному відношеннях питання про значення дихання через шкіру для організму людини, зробив значний внесок у вирішення багатьох медичних проблем, пов’язаних з диханням шкіри. Працюючи в Київському НДІ ендокринології і обміну речовин (1965-1968), встановив, що за допомогою специфічних і цитотоксичних сироваток і деяких препаратів можна нормалізувати біосинтез гормонів кори наднирників при гіперплазії органа. У 1968-1991 працював у Київському НДІ урології та нефрології, з них 22 роки керував лабораторією біохімії. Багато уваги приділяв вивченню біохімічних механізмів порушення функції нирок при захворюваннях і прогресуванні хронічної ниркової недостатності, зокрема, ролі ферментних систем і їх ізоферментних спектрів.
150 років від дня народження терапевта, доктора медицини, ординарного професора Григорія Митрофановича Малкова (1869-1920)
Терапевт, доктор медицини (1897), професор (1911). Закінчив Пермську міську гімназію (1888), Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1894), де в 1897 захистив докторську дисертацію “К патологии желтухи. О выделении желчных кислот с мочою, брюшной водянке и некоторых других явлениях при задержке желчи в организме”. Під час навчання брав участь у ліквідації спалахів холери в Самарі (Росія, 1892). У 1905-1919 – завідувач кафедри спеціальної патології та терапії Університету св. Володимира в Києві. Також читав лекції в Олександрівській лікарні Києва, працював у лікарні Київського благодійного товариства.
Розробив амбулаторний метод лікування туберкульозу легень за допомогою гваяколу. Вивчав питання лікарської етики, деонтології та медичного законодавства.
Наукові праці: “Случай смещенной сильно увеличенной селезенки при лейкемии” (1896); “По поводу случая рака выходной части желудка в сочетании с круглой язвой” (1897); “Об основах классификации болезней в связи с историческим ходом развития медицины” (1906); “О лечении туберкулеза легких накожным применением чистого гваякола” (1913); “Случай желудка в форме песочных часов: Из клиники при кафедре частной патологии и терапии в Киевском ун-те и из больницы Киевского благотворительного об-ва” (1913).
Відзначається щороку в останню неділю січня, починаючи від 1954 р. Засновано в 1953 р. французьким громадським діячем Раулем Фоллеро, який присвятив усе життя боротьбі з хворобою Хансена — проказою.
Мета Всесвітнього дня допомоги хворим на проказу — звернути увагу на проблему не тільки медичної, але й широкої світової громадськості, органів адміністративного управління, громадських організацій, ділових кіл, благодійних фондів, релігійних громад і приватних осіб.
27 січня 1945 року війська 1-го українського фронту, неподалік польського Освенциму, звільнили вʼязнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау. Саме тому, 27 січня обрано Міжнародним днем Голокосту, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, який проголошено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Співавторами цього документу виступили 100 держав світу, в тому числі і Україна.
Голокост — загальнолюдська трагедія. Наш моральний обов’язок – не допустити цього НІКОЛИ знову. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. На жаль, і в наші дні, в деяких країнах світу панують диктатори-тирани, яких історія нічому не навчила. Це і Північна Корея, і Росія…
До Міжнародного дня Голокосту у виставковій залі ННМБ України експонується книжкова виставка до роковин Голокосту. Експозиція, як наголос про те, що всі люди цього світу – мають право бути вільними та рівними, незалежно від їхньої етнічної приналежності, кольору шкіри, мови чи віросповідання.
На виставці експонується грунтовне дослідження історика Тімоті Снайдера «Чорна земля», що вже встигло стати світовим бестселером, пропонує новий погляд на великий злочин XX століття й водночас розкриває ризики, з якими ми стикаємося в XXI столітті. На основі нових джерел зі Східної Європи і забутих свідчень вцілілих, «Чорна земля» визначає Голокост як подію, яка є ближчою і зрозумілішою ніж здається на перший погляд — і від того ще страшнішою.
Переосмислюючи уроки Голокосту, автор «Чорної землі» підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили під загрозу майбутнє. На початку нового століття доводиться оглядатися на початок минулого: боротьба за ресурси, продовольча криза супроводжуються ідеологічними викликами світового порядку. Тож Голокост – це не лише історія, але й застереження.
Також представлено видання у 2-х двох томах «Ми хотіли жити… Свідчення і документи» Бориса Забарка про «Меморіал Голокосту «Бабин Яр». У книзі зібрані документальні свідчення та спогади колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто, людей, які пережили небачену в історії Катастрофу. Ці спогади — не тільки частинки пам’яті народу, вони мають наукове і виховне значення, як пам’ять історії.
Демонструється книга лауреата Нобелівської премії, письменника Елі Візеля «Ніч. Світанок. День». Байдужість Бога до людських страждань і смерті, зневіра людей та водночас їхні сподівання на гуманне до себе ставлення — наскрізна тема творів Елі Візеля. Він написав: «Тиша Біркенау — це інша тиша, не схожа на жодну. В ній крики, придушений шепіт молитви тисяч людських істот, приречених зникнути в темряві безіменності, це безкрайній попіл і прах. Мертва тиша в хорі смерті. Вічне мовчання під небесами, що згасають». Книги Елі Візеля стали свідченнями про одну з найстрашніших трагедій XX століття — Голокост.
Експонується книга Володимира Музиченка «Володимир Єврейський» розповідає про історію і трагічну загибель першої на Волині і однієї з найдревніших і найчисельніших в Україні – єврейської громади міста Володимира-Волинського. На основі великої кількості зібраних і досліджених матеріалів та ілюстрацій автор розповідає про особливості соціальних, економічних і культурних умов розвитку громади. У книзі зібрано свідчення очевидців найбільшої за всю історію міста трагедії – загибелі близько 22000 євреїв міста. Окремі розділи присвячені героям-українцям – Праведникам Народів Світу, котрі рятували приречених на смерть євреїв, а також долі врятованих і темі збереження пам’яті про єврейську громаду міста та інші роботи зарубіжних та українських авторів.
Сьогодні український народ бореться проти геноциду і знищення України як держави з Російською Федерацією, її ненавистю, расизмом та упередженостю. Цей день – ще одна нагода для міжнародної спільноти переосмислити поняття колективної безпеки та колективної відповідальності перед людством сучасного глобалізованого світу. Всі країни і народи мають право на безпеку та розвиток. Пам’ятаймо ж про це, згадуючи мільйони жертв Голокосту та вшановуючи їхню пам’ять.
