Календар медицини

Барченко Іван Петрович (1899-1973) гігієніст, доктор медичних наук (1955), професор (1956).

Іван Петрович закінчив Київський медичний інститут (1925). Працював лікарем (1925-1933); завідувачем навчальної частини, викладачем Білоцерківського медичного технікуму та Білоцерківського сільсько-господарського інституту (1933-1935); асистентом (1941-1943), доцентом (від 1946), завідувачем кафедри гігієни харчування (1944-1972), від 1973 – професором-консультантом Київського медичного інституту, одночасно начальником відділу санітарної освіти МОЗ УРСР (1943-1948). Був членом президії вченої Ради МОЗ УРСР (1957-1968).

Працював над проблемою санітарної охорони продуктів харчування. Досліджував вплив різних харчових речовин і забруднювачів їжі на організм, зокрема епідемічну безпеку харчових продуктів, забруднених яйцями гельмінтів.

Наукові праці: “Значение некоторых пищевых продуктов как возможного фактора заражения населения гельминтами” (1953); “Дегельминтизация пищевых продуктов” (1955); “Санітарно-гельмінтологічний контроль за продуктами харчування і напоями” (1959); “Їжа та здоров’я” (1963); “Курс лекцій з 23 тем з гігієни харчування” (1969); “Гігієна харчування на сільськогосподарських роботах” (1972); “Очерки истории отечественной гигиенической науки о питании” (1975).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

Пищевые продукты как фактор передачи основных геогельминтозов (1954). Шифр зберігання: 616.96 Б-267

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Барченко І. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Їжа та здоров’я (1959). Шифр зберігання: 613.2 Б-267
• Очерки истории отечественной гигиенической науки о питании (1975). Шифр зберігання: Б-15352
• Руководство к производственному обучению студентов по гигиене питания (1965). Шифр зберігання: 613.2 Р-851
• Санітарно-гельмінтологічний контроль за продуктами харчування, водою і напоями (1959). Шифр зберігання: 613.2 Б-267
• Гігієна харчування на сільськогосподарських роботах (1972). Шифр зберігання: Б-6664
• Микроэлементы в питании населения. (Лекции для студентов санитарно-гигиенических факультетов) (1969). Шифр зберігання: 1969 Б-267

Розуменко Володимир Давидович (1949) головний науковий співробітник відділу нейроонкології, керівник клініки внутрішньомозкових пухлин Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України. Нейрохірург вищої кваліфікаційної категорії, відмінник охорони здоров’я, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, академік УАН, АІНУ. Дійсний член Українського товариства “Інтелект нації”. Почесний професор Європейського Університету.

Володимир Давидович закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1972). Відтоді 4 роки працював лікарем-нейрохірургом у Дніпропетровській обласній лікарні ім. І.І. Мечнікова. З 1976 працює в Інституті нейрохірургії, де пройшов шлях від клінічного ординатора (1976-1978), аспіранта (1978-1980), молодшого наукового співробітника (1980-1984), старшого наукового співробітника (1984-1992), провідного наукового співробітника (1992-1995) до головного наукового співробітника, керівника нейроонкологічної клініки (з 1995). У 1991 захистив докторську дисертацію “Лазерно-мікрохірургічні операції при внутрішньочерепних пухлинах”.

Провідний фахівець у галузі нейроонкології та лазерної клінічної нейрохірургії, розробник нових високоефективних лазерно-мікрохірургічних методів оперативних втручань на центральній нервовій системі, методу лазерної термодеструкції та фотодинамічної терапії злоякісних пухлин головного мозку, принципово нового лазерного та навігаційного технічного забезпечення нейрохірургічних операцій. Наукову та клінічну роботу в Інституті нейрохірургії поєднує з педагогічною роботою на кафедрі нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та на кафедрі психології Київського університету ринкових відносин. Радник Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (2002-2005), першого віце-прем’єр-міністра України (2005), Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2006). Також він є радником з медичних питань генерального комісара Міжнародної поліцейської корпорації (з 2006).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:
Диагностика и хирургическое лечение опухолей теменных долей головного мозга (1980). Шифр зберігання: Р-25893

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені В. Д. Розуменком одноосібно або у співавторстві:

• Лазерная нейрохирургия (1992). Шифр зберігання: Б-70865
• Мультимодальная нейронавигация в хирургии опухолей головного мозга (2017). Шифр зберігання: Б-97980

День Червоного Хреста і Червоного півмісяця заснований на честь швейцарського гуманіста Анрі Дюнана, який народився цього дня в 1828 р. У середині минулого сторіччя з його ініціативи вперше стали створюватися групи добровольців, які надавали допомогу пораненим на полях битв. У 1863 р. за його ініціативою була скликана конференція, що поклала початок міжнародному товариству Червоного Хреста.

Офіційно назву “Міжнародний Червоний Хрест” було затверджено в 1928 р. на 13-й міжнародній конференції в Гаазі, де був прийнятий статут організації, що змінювався згодом у 1952 і 1965 рр.

На 25-й міжнародній конференції Червоного Хреста, що відбулася в жовтні 1986 р., було затверджено нову назву організації – “Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця”. Завдання організації – надання допомоги пораненим, хворим і військовополоненим під час збройних конфліктів, допомога жертвам стихійних лих. Основні принципи діяльності руху – гуманність, неупередженість, добровільність, єдність, універсальність.

У всіх куточках планети Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця здійснює свою діяльність, щоб допомогти кожній людині. Всесвітнє співтовариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, що об’єднує у своїх рядах майже півмільйона співробітників і 17 мільйонів волонтерів, є потужною силою, здатною змінити на краще життя тих, хто перебуває в найбільш уразливому становищі.

100 років від дня народження інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Юрія Аркадійовича Барштейна (1919-2004)

Інфекціоніст, патоморфолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970), заслужений діяч науки і техніки України (1993). Учасник 2-ї світової війни, має бойові нагороди. Закінчив Київський медичний інститут (1941). У 1941-1957 працював військовим лікарем. Від 1957 – завідувач лабораторії патоморфології та інфекційних хвороб, від 1990 – науковий консультант Інституту епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ (Київ).

Наукові дослідження з патологічної анатомії та патогенезу бойової травми, вірусного походження лейкозів, різних інфекцій за звичайних умов та за умов зниження реактивності організму та забруднення довкілля, зокрема внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вперше в СРСР вивчив та описав патологічну анатомію та патогенез коксакі-інфекції.

Наукові праці: “Патологическая анатомия отдельных видов боевой травмы” (1951); “Роль вирусов в этиологии лейкозов” (1962); “Острые кишечные инфекции, вызванные условно-патогенными микроорганизмами” (1984); “Протейная инфекция” (1985); “Звʼязок механізму передачі збудників з патогенезом і необхідні умови для його реалізації в інфекційну хворобу” (1997); “Традиции и новые подходы к решению противоречивых вопросов этио-патогенеза туберкулезного коксита” (1998); “Порушення функції та структури гемато-енцефалічного барʼєру як патогенетичний фактор розвитку герпетичної: інфекції головного мозку” (1999).

85 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Олега Гнатовича Волощенка (1934)

Гігієніст, доктор медичних наук (1984), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закінчив Київський медичний інститут (1958). Працював лікарем у Луганській області (1958-1961); від 1962 – в Інституті гігієни та медичної екології АМНУ: 1977-1999 – заступник директора з наукової роботи, від 1999 – завідувач лабораторії гігієни нових хімічних матеріалів, препаратів та біомоніторингу; за сумісництвом – у Київському інституті удосконалення лікарів (1989-1992 – завідувач кафедри комунальної гігієни).

Досліджує вплив факторів довкілля на здоров’я й умови проживання населення, гігієнічні проблеми застосування пестицидів, полімерів та інших хімічних чинників. Засновник наукової школи з гігієни побутової хімії, полімерів та інших хімічних засобів.

Наукові праці: “Химия в быту и окружающая среда” (1978); “Санитарная бактериология и вирусология синтетических моющих средств” (1980); “Гигиена и токсикология бытовых химических веществ” (1983); “Гигиеническое значение поверхностно-активных веществ” (1991); “До проблеми радіаційного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС” (1996); “Історія становлення та основні наукові здобутки лабораторії нових хімічних матеріалів, препаратів та біомоніторингу” (2000).

60 років від дня народження інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Олександра Костянтиновича Дуди (1959)

Інфекціоніст, доктор медичних наук (2007), професор (2011), завідувач кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2010). Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1982). З 2009 експерт МОЗ з материнської смерті, спричиненої інфекційними ускладненнями. Заступник проректора з лікувальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Заступник проректора з лікувальної роботи.

Основні напрями наукової та практичної діяльності: гострі та хронічні вірусні гепатити: діагностика та лікування; грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції: діагностика та лікування; лихоманки нез’ясованої етіології; антибіотик асоційовані діареї: діагностика, лікування та профілактика; міокардити різної етіології.

Наукові праці: “Особенности клинического течения и функционального состояния миокарда у больных дифтерийным миокардитом” (1997); “Клінічний перебіг і стан кардіогемодина-міки у хворих з різними варіантами дифтерійного міокардиту” (1998); “Критерии диагностики дифтерийного миокардита” (1999); “Особенности изменений систолической и диастолической функций левого желудочка у больных дифтерийным миокардитом по данным допплер-эхокардиографического исследования” (1999); “Особенности течения дифтерии у лиц пожилого и старческого возраста” (2002); “ВИЧ-инфекция — актуальность и реальность” (2003); “Острый респираторный дистресс синдром в инфектологии” (2010); “Церебральная форма малярии. Актуальность. Клиника” (2010); “Хронічний вірусний гепатит С у вагітних: клініко-епідеміологічні особливості” (2011); “Мікоплазмова респіраторна інфекція (лекція)” (2010); “Болезнь Вильсона и беременность (клиническая лекция)” (2012); “Герпетична та герпесвірусна інфекція” (2015).