Календар медицини

День Червоного Хреста і Червоного півмісяця заснований на честь швейцарського гуманіста Анрі Дюнана, який народився цього дня в 1828 р. У середині минулого сторіччя з його ініціативи вперше стали створюватися групи добровольців, які надавали допомогу пораненим на полях битв. У 1863 р. за його ініціативою була скликана конференція, що поклала початок міжнародному товариству Червоного Хреста.

Офіційно назву “Міжнародний Червоний Хрест” було затверджено в 1928 р. на 13-й міжнародній конференції в Гаазі, де був прийнятий статут організації, що змінювався згодом у 1952 і 1965 рр.

На 25-й міжнародній конференції Червоного Хреста, що відбулася в жовтні 1986 р., було затверджено нову назву організації – “Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця”. Завдання організації – надання допомоги пораненим, хворим і військовополоненим під час збройних конфліктів, допомога жертвам стихійних лих. Основні принципи діяльності руху – гуманність, неупередженість, добровільність, єдність, універсальність.

У всіх куточках планети Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця здійснює свою діяльність, щоб допомогти кожній людині. Всесвітнє співтовариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, що об’єднує у своїх рядах майже півмільйона співробітників і 17 мільйонів волонтерів, є потужною силою, здатною змінити на краще життя тих, хто перебуває в найбільш уразливому становищі.

100 років від дня народження інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Юрія Аркадійовича Барштейна (1919-2004)

Інфекціоніст, патоморфолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970), заслужений діяч науки і техніки України (1993). Учасник 2-ї світової війни, має бойові нагороди. Закінчив Київський медичний інститут (1941). У 1941-1957 працював військовим лікарем. Від 1957 – завідувач лабораторії патоморфології та інфекційних хвороб, від 1990 – науковий консультант Інституту епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ (Київ).

Наукові дослідження з патологічної анатомії та патогенезу бойової травми, вірусного походження лейкозів, різних інфекцій за звичайних умов та за умов зниження реактивності організму та забруднення довкілля, зокрема внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вперше в СРСР вивчив та описав патологічну анатомію та патогенез коксакі-інфекції.

Наукові праці: “Патологическая анатомия отдельных видов боевой травмы” (1951); “Роль вирусов в этиологии лейкозов” (1962); “Острые кишечные инфекции, вызванные условно-патогенными микроорганизмами” (1984); “Протейная инфекция” (1985); “Звʼязок механізму передачі збудників з патогенезом і необхідні умови для його реалізації в інфекційну хворобу” (1997); “Традиции и новые подходы к решению противоречивых вопросов этио-патогенеза туберкулезного коксита” (1998); “Порушення функції та структури гемато-енцефалічного барʼєру як патогенетичний фактор розвитку герпетичної: інфекції головного мозку” (1999).

85 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Олега Гнатовича Волощенка (1934)

Гігієніст, доктор медичних наук (1984), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закінчив Київський медичний інститут (1958). Працював лікарем у Луганській області (1958-1961); від 1962 – в Інституті гігієни та медичної екології АМНУ: 1977-1999 – заступник директора з наукової роботи, від 1999 – завідувач лабораторії гігієни нових хімічних матеріалів, препаратів та біомоніторингу; за сумісництвом – у Київському інституті удосконалення лікарів (1989-1992 – завідувач кафедри комунальної гігієни).

Досліджує вплив факторів довкілля на здоров’я й умови проживання населення, гігієнічні проблеми застосування пестицидів, полімерів та інших хімічних чинників. Засновник наукової школи з гігієни побутової хімії, полімерів та інших хімічних засобів.

Наукові праці: “Химия в быту и окружающая среда” (1978); “Санитарная бактериология и вирусология синтетических моющих средств” (1980); “Гигиена и токсикология бытовых химических веществ” (1983); “Гигиеническое значение поверхностно-активных веществ” (1991); “До проблеми радіаційного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС” (1996); “Історія становлення та основні наукові здобутки лабораторії нових хімічних матеріалів, препаратів та біомоніторингу” (2000).

60 років від дня народження інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Олександра Костянтиновича Дуди (1959)

Інфекціоніст, доктор медичних наук (2007), професор (2011), завідувач кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2010). Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1982). З 2009 експерт МОЗ з материнської смерті, спричиненої інфекційними ускладненнями. Заступник проректора з лікувальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Заступник проректора з лікувальної роботи.

Основні напрями наукової та практичної діяльності: гострі та хронічні вірусні гепатити: діагностика та лікування; грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції: діагностика та лікування; лихоманки нез’ясованої етіології; антибіотик асоційовані діареї: діагностика, лікування та профілактика; міокардити різної етіології.

Наукові праці: “Особенности клинического течения и функционального состояния миокарда у больных дифтерийным миокардитом” (1997); “Клінічний перебіг і стан кардіогемодина-міки у хворих з різними варіантами дифтерійного міокардиту” (1998); “Критерии диагностики дифтерийного миокардита” (1999); “Особенности изменений систолической и диастолической функций левого желудочка у больных дифтерийным миокардитом по данным допплер-эхокардиографического исследования” (1999); “Особенности течения дифтерии у лиц пожилого и старческого возраста” (2002); “ВИЧ-инфекция — актуальность и реальность” (2003); “Острый респираторный дистресс синдром в инфектологии” (2010); “Церебральная форма малярии. Актуальность. Клиника” (2010); “Хронічний вірусний гепатит С у вагітних: клініко-епідеміологічні особливості” (2011); “Мікоплазмова респіраторна інфекція (лекція)” (2010); “Болезнь Вильсона и беременность (клиническая лекция)” (2012); “Герпетична та герпесвірусна інфекція” (2015).

Починаючи з 1997 р., 17 травня відзначається професійне свято “День пульмонолога”.

Пульмонологія – це розділ клінічної медицини, що вивчає хвороби органів дихання (трахеї, бронхів, легень і плеври). Дихання належить до основних функцій організму. Без нього людина може прожити не більше 7 хвилин. Тому справедливо вважається, що дихання є ознакою життя. Хто не дихає, той не живе.

Захворювання органів дихання є серйозною проблемою сучасної медицини через широке поширення, прогресуючий перебіг, скорочення якості та тривалості життя. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні.

115 років від дня народження уролога, доктора медичних наук, професора Ольги Василівни Проскури (1904-1978)

Уролог, доктор медичних наук (1959), професор (1961), заслужений діяч науки УРСР (1968). У 1928 закінчила Київський медичний інститут. У 1953-1969 — завідувачка кафедри урології, з 1961 — професор Київського інституту вдосконалення лікарів. Протягом багатьох років була Головним урологом Міністерства охорони здоров’я УРСР.

Науковий напрямок – запальні захворювання сечостатевої системи, лікування міхурово-піхвових нориць і нетримання сечі в жінок, пухлини сечостатевої системи, полікістоз нирок.