Календар медицини

Балицький Костянтин Петрович (1924-1995) онколог, патофізіолог, доктор медичних наук (1965), професор (1966). Закінчив Київський медичний інститут (1946).

Костянтин Петрович працював в Інституті експериментальної біології й патології МОЗ УРСР у відділі експериментальної онкології: 1950-1953 – молодший науковий спеціаліст; від 1960 – в Українському НДІ експериментальнї і клінічної онкології: заступник директора з наукової роботи, керівник лабораторії (1967-1971). Після реорганізації цього Інституту, в 1971-1995 – завідувач відділу Інституту проблем онкології НАНУ.

Розробив оригінальний напрям в онкології – вивчення механізмів протипухлинного захисту, що дало змогу визначити нові методи діагностики та лікування злоякісних пухлин. Провів дослідження в галузі застосування ультразвуку в онкології та фітотерапії пухлин. Досліджував різноманітні аспекти історії вітчизняної медицини. Був віце-президентом Міжнародного наукового товариства “Європейська робоча група з психосоматичного вивчення раку”. Читав курс лекцій в Японії (1982).

Наукові праці: “Опухолевый процесс и нервная система” (1958); “Реактивность организма и химиотерапия опухолей” (1975); “Лекарственные растения и рак” (1982); “Стресс и метастазирование злокачественных опухолей” (1987).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

1. О роли фактора распространения в патогенезе злокачественного роста (1952). Шифр зберігання: 616.006 Б-204
2. Роль центральной нервной системы в реактивности организма и сопротивляемости развитию злокачественных опухолей: ( Экспериментальное исследование) (1964). Шифр зберігання: 616.006 Б-204

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вклад учених Академії наук Української РСР в розвиток медицини (1957). Шифр зберігання: 61/06/ К-125
2. К чему приводит злоупотребление алкоголем (1927). Шифр зберігання: 613.8 К-642
3. Лекарственные растения в терапии злокачественных опухолей (1980). Шифр зберігання: 616-006-085.322 Б-39599
4. Лекарственные растения и рак (1982). Шифр зберігання: 616-006-085 Б-40390
5. Нервная система и противоопухолевая защита (1983). Шифр зберігання: 616-006-02 Б-44310

Говорова Марія Степанівна (1914-1973) гастроентеролог, доктор медичних наук (1960), професор (1966). Закінчила Харківський медичний інститут (1936). У 1937-1940 та 1963-1973 працювала в Київському інституті удосконалення лікарів: від 1965 – завідувачка кафедри гастроентерології та дієтології; 1944-1949 – в Українському інституті клінічної медицини (нині Інститут кардіології АМНУ, Київ); від 1949 – в Українському НДІ харчування (Київ): завідувачка клініки.

Напрями наукових досліджень: гастроентерологія, дієтотерапія, організація лікувального харчування, лікувальна кулінарія.

Наукові праці: “Зміна глікемічних кривих і артеріо-венозної різниці по цукру крові у собак до і після резекції шлунка” (1959); “Изменение некоторых показателей углеводного и липидного обмена после сахарной нагрузки у больных атеросклерозом с явлениями хронической коронарной недостаточности” (1962); “Состояние тканевого углеводного обмена у больных язвенной болезнью после резекции желудка”; “Краткое руководство по организации лечебного питания в больничных учреждениях” (1965); “Указания по повышению квалификации врачей, диетсестер и диетповаров по лечебному питанию” (1965).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

Ближайшие и отдаленные последствия резекции желудка у больных, страдающих язвенной болезнью (1957). Шифр зберігання: 616.3 Г 577.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Говорової М. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Краткое руководство по организации лечебного питания в больничных учреждениях (1966). Шифр зберігання: 615.8 К 786.
2. Краткое руководство по организации лечебного питания в общественных столовых (1964).Шифр зберігання: 615.854 К 786.
3. Методические указания к применению примерного семидневного меню-раскладки, рекомендуемого для лечения больных атеросклерозом (1961). Шифр зберігання: 616.1 М 545.
4. Методические указания к применению примерного семидневного меню-раскладки, рекомендуемого для лечения больных при резекции желудка (1961). Шифр зберігання: 616.3 М 545.

Мачерет Євгенія Леонідівна (1929-2011) невропатолог, доктор медичних наук (1972), професор (1976), член-кореспондент НАМН України (1997), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Закінчила Київський медичний інститут (1955). Працювала лікарем. Від 1958 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1978-2011 – завідувачка кафедри неврології та рефлексотерапії. Головний спеціаліст з рефлексотерапії МОЗ України (1980-2007). Президент Європейської асоціації з лазеротерапії (від 1986).

Наукові дослідження були присвячені судинним і запальним захворюванням центральної та периферичної нервової системи, пухлинним процесам, черепно-мозковим травмам, механізмам розвитку церебральних розладів у осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Зробила вагомий внесок у впровадження в практику методів рефлексо- та лазеротерапії.

Наукові праці: “Эхоэнцефалография в невропатологии” (1975); “Руководство по рефлексотерапии” (1989); “Справочник врача-невропатолога поликлиники” (1995); “Радіаційна енцефалопатія і нетрадиційні методи її лікування” (2000); “Основи вакуумної рефлекторної терапії” (2003); “Сучасний погляд на проблему черепно-мозкової травми та її віддалені наслідки” (2005).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:
Значение энцефалографии в распознавании некоторых заболеваний головного мозга (1971). Шифр зберігання: Р-2516

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Мачерет Є. Л., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Атлас акупунктурных зон (1986). Шифр зберігання: Б-3367
2. Гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія. (Етіопатогенез. Клініка. Діагностика. Лікування) (2008). Шифр зберігання: Б-90482
3. Нове у лікуванні невропатії лицьового нерва (2004). Шифр зберігання: Б-83973
4. Основы электро- и акупунктуры (1993). Шифр зберігання: Б-72374

Лявинець Антоній Степанович (1934) лікар, громадський діяч, доктор медичних наук (1982), професор (1989). Закінчив Ужгородський університет (1957). Від 1964 працював у Київському медичному інституті: 1989-1991 – професор кафедри акушерства і гінекології. У 1992 виїхав до Угорщини. 1992–2004 – директор клініки хворих з паралічем дихання в Бу­­дапешті.

Наукові дослідження присвячені безпеці плоду при акушерських операціях і знеболюванні пологів, реанімації й інтенсивній терапії при гіпоксичних станах плода та новонародженого. Розробив метод лікування гіпоксії плода та новонародженого (відомий як метод Бакше­­єва-Лявинця). У 1986 після аварії на ЧАЕС ініціював створення товариства захисників людського зародка, плода та новонародженого “Братство Колиска”, у 1992 організував у Будапешті міжнародний фонд “Колиска-Бел­че”, в якому проходили реабілітацію діти з родин, постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. Ініціатор створення та голова (2003-2014) Вседержавного товариства русинської інтелігенції Угорщини ім. А. Годинки, журналу “Русинський світ” і часопису “Русинський альманах”.

Наукові праці: “К вопросу о влиянии андаксина на здоровых людей” (1962); “Актуальные вопросы патогенеза и лечения асфиксии” (1965); “Асфиксия новорожденных” (1969); “Экскреция катехоламинов у детей, родившихся в состоянии асфиксии” (1973); “К вопросу об эмбриотоксическом тератогенном влиянии ингаляционных анестетиков во время первой половины беременности” (1978); “Гипоксические состояния в акушерской практике” (1978).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати:

1. Вопросы патогенеза асфиксии новорожденных и современные методы их оживления (1968). Шифр зберігання: 1968 Л 97.
2. Современные методы лечения гипоксии плода и асфиксии новорожденного (1982). Шифр зберігання: Р-27386.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Лявинець А. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Гипоксические состояния в акушерской практике (1978). Шифр зберігання: Б-25849.
2. Реанимация при массивных акушерских кровопотерях (1977). Шифр зберігання: Б-23294.

Цицурін Федір Степанович (1814-1895) лікар-терапевт. Доктор медицини (1841). Перший професор-терапевт, ординарний професор (1844), організатор і перший директор терапевтичної клініки з семіотикою (1844-57) Київського університету. Один з організаторів вищої медичної освіти у Києві, один із засновників медичного факультету, медичної бібліотеки, декан (1847-50) Київського університету.

Федір Степанович закінчив медичний факультет Харківського університету (1835); працював лікарем у Харківській губернії (1835-1839). Навчався в Дерптському університеті, де отримав диплом доктора (1841). Ординарний професор Університету св. Володимира (1844-1857). Президент Варшавської медико-хірургічної академії (1857-1861); директор Медичного департаменту Військового міністерства (1862-1867); почесний лейб-медик Імператорського двору (1865); управляючий придворною медичною частиною (1867-1882).

Був засновником першої кафедри терапії Університету св. Володимира (1844) та заклав традиції її викладання на медичному факультеті, а відповідно, і наріжний камінь у фундамент київської школи терапевтів.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Цицуріна Ф. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Медицинский отчет о холерной эпидемии в Киеве 1847 года (1848). Шифр зберігання: 616.9 К 147
2. Путешествие за границу с ученою целью (1857). Шифр зберігання: 61/09/ Ц-979

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.