Календар медицини

Став відзначатися медичною громадськістю за ініціативою Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) з 2002 р.

Мета цього дня – залучення широкої громадської уваги до проблем, пов’язаних з поширеністю імунних захворювань, а також зі збереженням і зміцненням імунітету загалом.

95 років від дня народження анестезіолога, доктора медичних наук, професора Леонарда Петровича Чепкого (1925-2019)

Анестезіолог, доктор медичних наук (1963), професор (1965), заслужений діяч науки і техніки України (1996), засновник і завідувач кафедри анестезіології і реаніматології (1974-1991), професор кафедри анестезіології і реаніматології та медицини катастроф Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 1992), провідний науковий співробітник Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України (з 1991).

Його роботи були присвячені проблемам анестезіології, нейрохірургії, медичної кібернетики, медицині катастроф, швидкій медичній допомозі, інтенсивній терапії в загальній хірургії, гінекології, кардіохірургії, нейроанестезіології.

100 років від дня народження стоматолога, доктора медичних наук, професора Миколи Аврамовича Кодоли (1920-2000)

Стоматолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський медичний стоматологічний інститут (1950), де відтоді й працював. У 1958-1990 – завідувач, 1991-1997 – професор кафедри терапевтичної стоматології № 1, 1969-1973 – декан хірургічного факультету Київської медичної академії післядипломної освіти.

Вивчав проблеми лікування карієсу та пародонтозу.

Наукові праці: “Клиника, диагностика и лечение кариеса” (1962); “Кариес зубов, его лечение и профилактика с применением лекарственного вакуумэлектрофореза” (1975); “Микроэлементы в профилактике кариеса” (1979); “Пародонтоз. Ультраструктура десны и пульпы” (1980); “Пульпит: возрастные особенности и лечение” (1980); “Рефлексотерапия в комплексном лечении болезней пародонта. Рефлексотерапия в стоматологии” (1988).

З метою поширення інформації про дану патологію 6 березня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з глаукомою. Його започаткували у 2008 році за ініціативи Всесвітньої асоціації товариств глаукоми (WGA) та Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою (WGPA). Фахівці попереджають, тільки раннє виявлення і правильне лікування захворювання дає змогу зберегти зір. Для цього необхідний регулярний профілактичний огляд у офтальмолога. Лікарі радять проходити обстеження особам у віці 35-40 років не рідше ніж 1 раз на 5 років, а тим, чий вік старший за 50, – кожні 2-3 роки.

Глаукома – це одне з найбільш інвалідизуючих офтальмологічних захворювань, при якому діагностують постійне або періодичне підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ). Дана патологія характеризується також атрофією зорового нерву та зміною полів зору. Нерідко глаукома призводить до часткової або повної втрати його втрати.

Кількість хворих на глаукому у світі сягає 65 млн. А серед 28 млн незрячих майже кожен п’ятий втратив зір через цю патологію. За даними статистики, глаукому діагностують у 1-2% людей старших за 40 років, але близько 25% випадків захворювання залишаються невиявленими. Якщо патологію діагностували у віці 40-45 років, то при відсутності лікування до 60-65 років людина може повністю осліпнути.

До підвищення ВОТ призводить накопичення внутрішньоочної рідини внаслідок надмірної її продукції чи порушення виведення внаслідок змін дренажної системи ока. Чому стаються ці зміни достеменно не відомо.

В групі ризику знаходяться особи:

• у родичів яких було діагностовано глаукому;
• старші 40 років, у яких ВОТ знаходиться у верхній межі норми, або з підвищеним ВОТ незалежно від віку;
• з високим ступенем короткозорості після 40-50 років або далекозорості (особливо жінки після 50 років);
• в анамнезі яких травми або запальні захворювання очей;
• старші за 60-70 років;
• хворі на діабет, ендокринні, нервові та кардіоваскулярні захворювання;
• які проходять тривалий курс лікування гормональними препаратами;
• зі зниженим (щодо вікової норми) артеріальним тиском.

Симптомами глаукоми можуть бути:

• біль, різь, відчуття важкості та почервоніння очей;
• звуження поля зору, затуманення, поява «сітки» перед очима;
• при погляді на яскраве світло з’являються «райдужні кола»;
• погіршення зору у вечірній та нічний час доби;
• відчуття підвищеного зволоження очей;
• незначні болі навколо очей.

У фондах ННМБУ можна ознайомитись з літературою за цією темою:

1. Кощинець О. Б., Капечук В. В., Крицун Н. Ю. Особливості чинників ризику прогресування первинної глаукоми та їх вплив на розвиток пізніх стадій захворювання // Клінічна та профілактична медицина. – 2019. – № 3/4. – С. 41-46.
2. Фурсова А. Ж. и др. Антиангиогенная терапия диабетического макулярного отека у пациентов с первичной открытоугольной глаукомой // Вестник офтальмологии. – 2020. – Т. 136, № 6 ч.2. – С. 185-194.
3. Назирова З. Р., Туракулова Д. М., Бузруков С. Б. Хирургическое лечение врожденной глаукомы у детей с применением дренажа «Глаутекс» // Вестник офтальмологии. – 2020. – Т. 136, № 6 ч.2. – С. 202-206.
4. Новицький І. Я., Левицька О. В. Порівняння ефективності непроникаючої глибокої склеректомії в комбінації з ендотрабекулоектомією та трабекулоектомії // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 2. – С. 27-31.
5. Ісаєв О. А., Сердюк В. М. Зв’язок первинної відкритокутової глаукоми з поліморфізмом rs2070744 (T-786C) гена ендотеліальної NO-синтази (NOOS3) в українській популяції // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 3. – С. 3-9.
6. «Глаукома». Стандарти медичної допомоги // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 4. – С.75-81.
7. Лопадчак Р. М., Новицький І. Я., Федус Я. З. Наш досвід лазерної іридотомії у пацієнтів із хронічною закритокутовою глаукомою // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 6. – С. 10-13.
8. Dusmukhamedova A. M., Tuchibaeva D. M., Khadzhimetov A. A. Assessing factors of endothelialv vascular dysfunction in patients with primary open-angle glaucoma // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 6. – Р. 14-18.
9. Левицька О. В., Новицький І. Я. Вплив дозованої ендотрабекулоектомії з непроникною глибокою склеректомією на рівень внутрішньоочного тиску та показники відтоку вологи передньої камери // Запорізьк. мед. журнал. – 2022. – Т. 24, № 3. – С. 328-331.

180 років від дня народження лікаря-дерматолога, доктора медицини Володимира Вікентійовича Лукомського (1840-1902)

Дерматолог, доктор медицини (1864). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1861). Працював військовим лікарем. Перебував у науковому відрядженні в Німеччині, Австрії, Франції. Від 1872 – приват-доцент кафедри спеціальної патології і терапії Університету св. Воло­ди­мира; водночас від 1874 – у Київському, від 1876 – Луцькому військовому шпиталях. Член Товариства київських лікарів. В ос­танні роки життя був військово-медичним інспектором Омського військового округу (Росія).

Наукові дослідження в галузі спеціальної патології. Вивчав роль мікроорганізмів у виникненні та перебігу інфекційних хвороб, запропонував оригінальне трактування патології інфекційних процесів. Визначив паразитарну природу бешихи, довів зв’язок між бешихою та мікрококами, між дифтерією та паразитарними грибками. Низку праць присвятив проблемам лікування внутрішніх і нервових хвороб, антисептики, організації військово-медичної служби.

Наукові праці: “Наблюдение над некоторыми видами злокачественных перемежающихся лихорадок” (1864); “О современном состоянии дерматологии” (1872); “Исследование о роже” (1874).

80 років від дня народження доктора фармацевтичних наук, професора Олени Миколаївни Гриценко (1940)

Провізор, доктор фармацевтичних наук (1990), професор (1994). Закінчила Харківський фармацевтичний інститут (1961). Працювала провізором (1961-1965). Відтоді – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1985-2003 – завідувачка, від 2004 – професорка кафедри фармацевтичної хімії і фармакогнозії. Фахівець у галузі фармацевтики та фітохімії, фармацевтичного аналізу.

Вивчає процеси взаємодії біологічно активних сполук у лікарських засобах, зокрема рослинного походження.

Наукові праці: “Справочник провизора-аналитика” (1989); “Рослинні полісахариди в лікарських засобах та їх взаємодія з низькомолекулярними біологічно активними сполуками” (1989); “Фізико-хімічні властивості та електронна будова кверцетину” (1999); “Провізор як провідник принципів біоетики у фармацевтичній практиці” (2003).