Календар медицини

Артамонов Володимир Сергійович (1930-2003) акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1978), професор (1981). Закінчив Військову медичну академію (Ленінград, 1953). Працював начальником пологового відділення шпиталю в Групі радянських військ у Німеччині (1953-1962); асистент, доцент, від 1980 – професор, від 1982 – завідувач кафедри акушерства і гінекології 2-го Київського медичного інституту (нині Національний медичний університет).

Наукові дослідження з перинатології, гіпоксії плоду, аномалії пологів, розроблення нових методів лікування слабкості пологової діяльності, хірургічної лапароскопії та ін.

Наукові праці: “Акушерство” (1966); “ДВС-синдром в акушерстве и гинекологии” (1993); “Справочник по акушерству и гинекологии” (1997).

Люлька Олексій Володимирович (1935-2013) уролог, член-кореспондент НАМН України (1994), доктор медичних наук (1971), професор (1974), заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1988), проректор з наукової та лікувальної роботи, завідувач кафедри урології Дніпропетровської державної медичної академії.

Провідний учений у галузі урології. Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, сечокам’яної хвороби, неспецифічних запальних захворювань сечової та статевої систем, пластичної та відновлювальної урології, дитячої урології, онкоурології та андрології.

Наукові праці: “Атлас операций на органах мочеполовой системи” (1972); “Основы практической урологии детского возраста” (1984); “Основы хирургической андрологии” (1993); “Неотложная урология и нефрология” (1996); “Морфогенез мочекаменной болезни” (1999); “Атлас-руководство по урологии” (2001); “Урологія” (2002); “Некроз почечных сосочков” (2002); “Хирургическая андрология” (2005).

Ініціатива проведення Всесвітнього дня боротьби з гемофілією належить Всесвітній федерації гемофілії та затверджена ВООЗ. Його мета – привернення уваги світової громадськості, політиків, чиновників галузі охорони здоров’я та медичного персоналу до проблем хворих на гемофілію, підвищення обізнаності щодо спадкового захворювання, пов’язаного з порушенням процесу згортання крові.

Для проведення цього Дня 17 квітня було обрано на знак поваги засновнику Всесвітньої федерації гемофілії Френку Шнайбелю, який народився саме в цей день.
Гемофілія зазвичай є спадковим захворюванням, спричиненим мутацією в одному з генів, що забезпечує утворення білків, які беруть участь у зупинці кровотеч. Білки, які називають факторами згортання крові, впливають на формування стабільного згустку (тромбу). Пацієнти з гемофілією мають низький рівень факторів згортання крові VIII або IX, що в свою чергу може призводити до спонтанних кровотеч, а також масованих виливів крові після травм або хірургічних втручань.

Гени, що зумовлюють розвиток гемофілії, пов’язані з Х-хромосомою, тому хвороба передається по жіночій лінії. А от хворіють на неї винятково чоловіки. Жінки зазвичай є носіями мутованого гена і передають недугу своїм синам.

Захворювання діагностують в 1 на 5000 народжених хлопчиків. До того ж вроджену гемофілію виявляють майже у 70% пацієнтів, а близько 30% припадає на спонтанні форми гемофілії, які з часом трансформуються у спадкові.

Геморагічне захворювання, яке виникає внаслідок набутого зниження активності фактору VIII, називають набутою гемофілією. Її діагностують набагато рідше, ніж спадкову, а частота становить 2 випадки на 1 млн населення. Занедужати на цю форму хвороби можуть і чоловіки, і жінки. Частіше хвороба розвивається у людей середнього або літнього віку на фоні злоякісних новоутворень, автоімунних захворювань, прийому лікарських засобів. Але під загрозою появи набутої гемофілії є також молоді жінки, які завагітніли вперше і перебувають на пізніх термінах вагітності або нещодавно народили. Найбільш важкими проявами набутої гемофілії вважають масивні післяпологові кровотечі та віддалені (на 3–150-й день) маткові кровотечі.

На сьогодні хвороба вважається невиліковною, але її перебіг можна контролювати за допомогою ін’єкцій дефіцитного фактору згортання крові.

У фондах ННМБУ ви можете ознайомитись із літературою на цю тему:

1. І. П. Цимбалюк-Волошин. Дитяча гемофілія: проблеми діагностики та лікування // Современная педиатрия. – 2016. – № 8. – С. 33-37.
2. Ведення вагітності та пологів при спадкових порушеннях згортання крові. Хвороба Віллебранда. Гемофілія. // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2017. – № 7/8. – С.25-29.
3. С. В. Видиборець, Ю. Ю. Дерпак, Ю. Ю. Попович. Гемофілія // Сімейна медицина. – 2018. – № 6. – С. 61-66.
4. І. П. Цимбалюк-Волошин, О. Ю. Кучкова. Спадкова та набута гемофілія А: сучасні підходи до лікування з клінічними прикладами // Укр. мед. часопис. – 2021. – № 5. – С. 58-63.
5. О. В. Стасишин. Набута імунокоагулопатія (набута гемофілія) у практиці акушера-гінеколога: клінічний випадок // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2021. – № 1. – С. 16-21.

95 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук Вадима Пилиповича Тушевського (1925-2001)

Нейрохірург, доктор медичних наук (1978), провідний науковий співробітник НДІ нейрохірургії (з 1992).

Наукові праці були присвячені ультраструктурній організації пухлин центральної нервової системи, проблемам набряку та дислокації мозку.

85 років від дня народження фармаколога, доктора медичних наук, професора Стелли Борисівни Французової (1935)

Фармаколог, доктор медичних наук (1978), професор (1992), завідувачка лабораторії патофізіології та експериментальної фармакології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (з 1976).

Наукові праці присвячені механізмам дії лікарських засобів різних фармакологічних груп.

80 років від дня народження вченого в галузі органічної та фармацевтичної хімії, організатора вищої медичної освіти в Україні, академіка НАМН України, доктора фармацевтичних наук, професора Бориса Семеновича Зіменковського (1940)

Академік НАМН України (2017), доктор фармацевтичних наук (1978), професор (1980), заслужений працівник вищої школи України (1985), заслужений професор ЛНМУ імені Данила Галицького (2007), завідувач кафедри органічної і біоорганічної хімії (з 1978), декан фармацевтичного факультету (1972-1979), проректор з навчальної роботи (1979-1998), завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії (1997-2016), професор кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії (з 2016), ректор Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (з 1998).

Відомий учений у галузі фармацевтичної й органічної хімії. Ним зроблений суттєвий внесок у розвиток хімії гетеро- та макрогетероциклічних сполук, вивчення зв’язку “структура-дія”, пошук нових фізіологічно активних сполук і створення низки лікарських засобів; започатковані піонерські роботи в Україні з віртуального синтезу з використанням методів квантової хімії. Вагомим є його внесок у вивчення хімії тіазолідинів і, особливо, в розробку методів синтезу та перетворень біциклічних неконденсованих шестичленних аналогів тіазолідинів-1,3-тіазанів та одержання нових цікавих макрогетеропохідних на їх основі, зокрема, похідних нових хімічних класів з надзвичайно цікавими властивостями, серед яких чутливі реагенти, біостимулятори рослин, антимікробні, протигрибкові, противірусні речовини, сполуки з протипухлинною дією тощо. Під його керівництвом виконуються роботи з раціонального конструювання можливих ліків.

Наукові праці: “Синтез, деякі перетворення та властивості біциклічних неконденсованих алкілен (арилен)біс-(1,3-тіазан-4-онів” (1999); “4-тіазолідони. Хімія, фізіологічна дія, перспективи” (2004); “4-thiazolidones: current status and perspectives for modern Organic and Medicinal Chemistry” (2004); “Synthesis and anticancer activity of novel 2-thioxo-4-thiazolidinones with benzothiazole moieties” (2009); “Synthesis of 5-arylidene-2-amino-4-azolones and evaluation of their anticancer activity” (2010); “Вивчення взаємозв’язку “структура-протипухлинна активність” похідних 4-тіазолідонів методами регресійного аналізу та класифікаційного моделювання” (2012); “Synthesis and evaluation of anticancer activity of 5-ylidene-4-aminothiazol-2-(5H)-one derivatives” (2015); “Synthesis, anticancer and antiviral activities of novel thiopyrano[2,3-d]thiazole-6-caraldehydes” (2016); “Differential pro-apoptotic effects of synthetic 4-thiazolidinone derivative Les-3288, doxorubicin and temozolomide in human glioma U251 cells” (2017).