Календар медицини

70 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора, академіка НАМН України Олександра Євгенійовича Лоскутова (1950)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук, професор (1992), академік НАМН України (2017), заслужений діяч науки і техніки України (1998). Завідувач кафедри травматології та ортопедії Дніпропетровської медичної академії (з 1991), член Ради професорів лікарні ім. І.І. Мечникова, президент Української асоціації ендопротезування суглобів, віце-президент Української асоціації ортопедів-травматологів, головний позаштатний ортопед-травматолог Дніпропетровської області.

Розробив новий науковий напрям з проблем ендопротезування та реконструктивної хірургії суглобів. Має надзвичайно широкий спектр наукових інтересів. Протягом багатьох років займається проблемою розвитку ендопротезування. Ініціатор і засновник у 1991 році першої в Україні спеціалізованої клініки ендопротезування, в якій розроблені та доведені до промислового виробництва та широкого втілення в клінічну практику вітчизняні конкурентноспроможні ендопротези кульшового, колінного та плечового суглобів, проведено підготовку більше 260 українських фахівців та вперше у світовій практиці впроваджена імплантація ендопротезів гомілковостопного та плеснефалангового суглобів. Автор національної програми України з ендопротезування тазостегнового суглоба й оригінальних розробок принципово нових систем ендопротезів тазостегнового, плечового, гомілковостопного суглобів, а також суглобів кисті та стопи.

Міжнародний День розсіяного склерозу був встановлений Міжнародною федерацією товариств розсіяного склерозу з метою інформування про проблему розсіяного склерозу, а також розширення глобального руху організацій РС й об’єднання національних і регіональних організацій, пошуку джерел фінансування глобального руху з проблем розсіяного склерозу.

Відзначається “Міжнародний День розсіяного склерозу” щорічно в останню середу травня.

Розсіяний склероз – це хвороба, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок, що призводить до порушення відповідних функцій організму. Вона характеризується утворенням хаотично розсіяних вогнищ демієлінізації – втрати мієліну, білої жирової речовини, що покриває аксони – нервового волокна.

Ця проблема є настільки поширеною та болючою для всього цивілізованого світу, що вчені, не покладаючи рук, працюють над створенням ліків, які могли б щонайменше ефективно уповільнювати захворювання. Крім того, досі не створено засобів профілактики розсіяного склерозу – в цьому напрямі також тривають наукові дослідження. Досі існують проблеми з раннім виявленням хвороби – в багатьох випадках лікарі можуть повідомити пацієнтові остаточний діагноз лише тоді, коли нервова система уражена достатньо сильно. Клінічні дослідження різних засобів тривають в усьому світі, деякі з них проводяться і в Україні.

90 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Левенця (1930)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1980), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Закінчив 2-й Московський медичний інститут (1954). Працював лікарем. Від 1957 – у Київському НДІ ортопедії: від 1958 – керівник клініки складного протезування; від 1961 – у Київській медичній академії післядипломної осві­ти: 1975-2000 – завідувач кафедри травматології та ортопедії, водночас у 1980-2000 – проректор з лікувальної роботи, декан хірургічного факультету; від 2000 – у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (Київ): від 2008 – директор Центру спортивної травматології.

Наукові дослідження присвячені лікуванню відкритих переломів кісток і суглобів, політравми, тром­боемболічних ускладнень при політравмі; хірургічному лікуванню де­фектів суглобових кінців (пересадка алотрансплантатів); ендопротезуванню тазостегнового, колінного, лік­тьового суглобів. Вперше в Укра­їні втілив на практиці методи артроскопії, сфокусованої та радіальної ударно-хвильової терапії. Запропонував низку методів оперативного лікування нестабільності суглобів.

Наукові праці: “Деформирующий артроз” (1989); “Артроскопия” (1991); “Профилактика и лечение гнойно-воспалительных осложнений при лечении переломов костей” (1991); “Спортивна травматологія” (2008); “Ударно-хвильова терапія в ортопедії і спортивній медицині” (2012); “Ударно-хвильова терапія в лікуванні несправжніх суглобів” (2013).

Був заснований за рішенням ВООЗ і відзначається щорічно спільно з Всесвітнім днем хворого на алергію.

Однією з причин алергії є величезне антигенне навантаження на організм через негативний вплив природних і техногенних подразнюючих чинників. Алергічні захворювання найбільш поширені в мегаполісах – тут рівень захворюваності може сягати 60 % від усього населення.

Алергія – це гостра нетипова реакція імунної системи на різноманітні речовини. Алергічна реакція може проявлятися як алергічний риніт, сльозотеча (кон’юнктивіт), бронхіальна астма, шкірні реакції, кропив’янка (свербіж, висип тощо), набряк Квінке, анафілактичний шок.

Мета проведених у цей день заходів – залучення уваги громадськості до цих важливих проблем. Статистика невблаганна: за даними епідеміологічних досліджень, на даний час більше 40 % населення мають ті чи інші ознаки алергії. Мова вже може йти про неінфекційну пандемю: кожна третя людина хвора на алергічний риніт і майже кожна десята – на бронхіальну астму.

95 років від дня народження мікробіолога, доктора медичних наук, професора Єлизавети Петрівни Бернасовської (1925-2002)

Мікробіолог, доктор медичних наук (1976), професор (1981). Закінчила Вінницький медичний інститут (1944). Від 1949 працювала в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ: 1959-1965 – старший науковий співробітник, 1965-1994 – керівник лабораторії загальної мікробіології, 1976-1978 – заступник директора з наукової роботи, 1994-2000 – головний науковий співробітник.

Наукові дослідження були присвячені екології умовно-патогенних мікроорганізмів, профілактиці внутрішньо-лікарняних інфекцій, біології лептоспірозу, епідеміології цього захворювання, розробленню препаратів для його діагностики та лікування.

Наукові праці: “Лептоспироз” (1978; 1989); “Протейная инфекция” (1988); “Разработка лептоспирозного комплексного антигенного эритроцитарного диагностикума” (1990); “Проблема лептоспірозу в Україні” (1996); “Епідеміологія лептоспірозу в сучасний період” (1999).

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я, відзначається 31 травня кожного року. У цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

У березні 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність і хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирають понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 р. ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. В Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйонів людей на рік.

Основними причинами смертей, пов’язаних із тютюнопалінням, є серцево-судинні захворювання (47 %); захворювання органів дихання (19 %); рак легень (16 %); інші види раку (9 %); інші причини (9 %). Близько 70 % пов’язаних із тютюном смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя.

В Україні палять близько 11,5 млн жителів, з них 9,1 млн чоловіків і 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні – 60 % і 11,2 % відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років є постійними курцями. Більш, ніж половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

Куріння перетворилося на соціальну проблему, якою змушені займатися міжнародні організації. Багато країн світу відмовляються від тютюнопаління, створюють спеціальні закони щодо обмеження паління або вживання тютюну в спеціально відведених місцях.