Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
З 2000 року Всесвітній день надання першої медичної допомоги проводиться щорічно в другу суботу вересня. Ініціатором його проведення виступають національні організації – члени Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Основне завдання при наданні першої медичної допомоги полягає в тому, щоб шляхом проведення необхідних найпростіших медичних заходів врятувати життя потерпілому, зменшити його страждання та попередити розвиток можливих ускладнень.
80 років від дня народження стоматолога, доктора медичних наук, професора Валерія Петровича Неспрядька (1940)
Стоматолог, доктор медичних наук (1985), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1967), де й працював з 1975 на посадах: асистента кафедри ортопедичної стоматології (1975-1984), доцента кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології і ортодонтії (1984), завідувача кафедри ортопедичної стоматології (з 1985), декана стоматологічного факультету (з 1994). Директор стоматологічного медичного центру Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 2005).
Основні напрями наукових досліджень: зубощелепні аномалії та деформації, реабілітація хворих з дефектами зубних рядів (удосконалення діагностики та лікування дисфункціональних станів скронево-нижньощелепного суглоба, нормалізація оклюзії, клініко-естетичні особливості знімного та незнімного протезування), зубна імплантація.
Наукові праці: “Лечение зубочелюстных деформаций” (1982); “Посібник з бюгельного протезування” (2000); “Композиционные пломбировочные и облицовочные материалы в стоматологии” (2002); “Ортопедическая стоматология” (2006); “Зубопротезна техніка” (2006); “Ортопедична стоматологія” (2010).
110 років від дня народження фтизіатра, доктора медичних наук, професора Олександра Самійловича Мамолата (1910-1991)
Фтизіатр, доктор медичних наук (1970), професор (1971), заслужений діяч науки УРСР (1975). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський медичний інститут (1936). Працював в Українському НДІ туберкульозу імені академіка Ф.Г. Яновського (згодом – Український НДІ фтизіатрії і пульмонології імені академіка Ф.Г. Яновського) (1936-1991): директор (до 1979), від 1961 – завідувач 2-го терапевтичного відділення; водночас у 1959-1960 – завідувач кафедри фтизіатрії Київського інституту удосконалення лікарів.
Вивчав питання епідеміології, клініки, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу легень.
Наукові праці: “40 років боротьби з туберкульозом в УРСР” (1958); “Актуальные вопросы туберкулеза” (1968); “Побочные реакции от антибактериальных препаратов в клинике легочного туберкулеза” (1970); “Туберкулез” (1971).
125 років від дня народження хірурга, терапевта, доцента Євгена Ілліча Кефелі (1895-1954)
Хірург, терапевт, доцент. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1919). Працював на кафедрі госпітальної хірургії (1934-1954), виконував обов’язки ректора (01.10-19.10.1941; 11.1943), проректора з науково-педагогічної роботи (1941-1943) Київського медичного інституту (об’єднаного); 10-11.1944 – тимчасово виконував обов’язки директора 2-го Київського (Чернівецького) медичного інституту. Головний терапевт МОЗ УРСР.
85 років від дня народження геронтолога, історика медицини, доктора медичних наук, професора Юрія Костянтиновича Дупленка (1935)
Геронтолог, історик медицини, доктор медичних наук (1986), професор (2006). Закінчив Київський медичний інститут (1959). Відтоді до 2007 працював в Інституті геронтології НАМН України: від 1986 – завідувач відділу інформаційного аналізу; водночас від 1996 – професор кафедри екології та кафедри лабораторної діагностики біологічних систем факультету природничих наук Національного університету “Києво-Могилянська академія”, провідний науковий співробітник Центру досліджень науково-технічного потенціалу НАНУ, від 1997 – викладач курсу з основ громадського здоров’я, історії медицини та наукової інформації Міжнародного Соломонового університету.
Вивчає історію фізіології, геронтології, біомедицини та екологічної етики.
Наукові праці: “Старение: Очерки развития проблемы” (1985); “Идейное взаимодействие научных школ как механизм формирования геронтологии” (1993); “Геронтологічна думка в Україні: її минуле, сучасний стан, проблеми” (1996); “Історичні традиції дослідження в Україні проблем старіння” (2004).
110 років від дня народження офтальмолога, доктора медичних наук, професора Володимира Євгеновича Шевальова (1910-1978)
Офтальмолог, доктор медичних наук (1958), професор (1960), заслужений діяч науки УРСР (1973). Закінчив Одеський медичний інститут (1931). У 1931-1932 – військовий лікар, 1932-1935 працював лікарем на суднах “Радторгфлоту”; 1936-1941 – молодший, потім старший науковий співробітник Інституту експериментальної офтальмології в Одесі; 1944-1945 – начальник санітарного відділу частини НКВС; 1945-1964 – послідовно старший науковий співробітник, професор, завідувач трахоматозного, а з часом – клінічного відділень, заступник директора з наукової роботи Українського НДІ очних хвороб імені акад. В.П. Філатова; 1964-1978 – завідувач кафедри офтальмології Київського інституту удосконалення лікарів, головний офтальмолог МОЗ УРСР.
Наукові праці були присвячені питанням лікування захворювань очей, як-от трахома, лепра, ксероз; запропонував з метою діагностики прогресуючого характеру міопії порівнювати розміри видимих міопічних змін очного дна з величиною відповідної їм скотоми, що характеризує протяжність нефункційної сітківки при міопії; операції з приводу паралітичної косоокості, видалення “замурованих” катаракт, укорочення склери шляхом рифлення; розробив оперативне лікування відшарування сітківки.