Календар медицини

110 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМН СРСР Миколи Сергійовича Бакшеєва (1911-1974)

Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1952), професор (1952), член-кореспондент АМН СРСР (1966). Закінчив Харківський медичний інститут (1933), де й працював асистентом кафедри акушерства й гінекології (1943-1948); доцент Львівського медичного інституту (1948-1950); завідувач кафедри акушерства й гінекології Ужгородського університету (1950-1959) та Київського медичного інституту (1959-1974). Головний акушер-гінеколог МОЗ України (1959-1974).

Основні напрями наукової діяльності: переливання плацентарної крові, фізіологія та патологія скорочувальної функції матки, лікування пізніх токсикозів вагітних і зниження материнської смертності, реанімація в акушерстві та гінекології, онкології. Був головою правління Українського товариства акушерів-гінекологів.

Наукові праці: “Маточные кровотечения в родах и раннем послеродовом периоде” (1966); “Лечение рака яичников” (1969); “Маточные кровотечения в акушерстве” (1975); “Вплив різних методів родостимуляції на функціональний стан плаценти і плода” (1975); “Сократительная функция матки” (1976); “Злокачественные новообразования женских половых органов” (1977).

З ініціативи ВООЗ третя неділя травня – день, коли світ згадує людей, які померли від СНІДу. Вперше цей день був відзначений ще в 1983 році в Сан-Франциско (США). На той момент у світі було зареєстровано лише кілька тисяч випадків захворювання на цю страшну хворобу. Організаторами проведення акції пам’яті померлих від СНІДу стали люди, яких особисто торкнулася трагедія втрати рідних і друзів.

Задорожна Вікторія Іванівна (1956) — визначної української науковиці в галузі епідеміології та вірусології.

Вона є доктором медичних наук (з 1996 року), професором (з 2002 року) та членом-кореспондентом НАМН України (з 2017 року). Свою медичну освіту здобула в Київському медичному інституті, який закінчила у 1980 році.

Майже вся її професійна діяльність пов’язана з Інститутом епідеміології та інфекційних хвороб АМН України (Київ), де вона:

• очолювала лабораторію екології мікроорганізмів (1996–1998),
• з 1998 року керує лабораторією поліомієліту та інших ентеровірусних інфекцій.

Паралельно працювала доцентом кафедри мікробіології, вірусології та імунології Національного медичного університету (1999–2005).

Також є заступником голови Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів (з 2004 року).

Основні наукові напрямки

Наукова діяльність Вікторії Задорожної охоплює:

• вакцинопрофілактику інфекційних захворювань
• молекулярну епідеміологію вірусів
• проблеми ерадикації поліомієліту
• механізми розвитку вакциноасоційованого поліомієліту

Вибрані наукові праці

Серед ключових публікацій:

• «Обнаружение вируса полиомиелита…» (1996)
• «Оценка инактивированной вакцины…» (2005)
• «Молекулярно-епідеміологічні аспекти…» (2008)
• «Імунопрофілактика в практиці сімейного лікаря» (2008)
• «Эпидемический процесс гриппа…» (2009)

Її внесок має особливе значення для України в контексті боротьби з поліомієлітом та розвитку сучасної системи імунопрофілактики.

Починаючи з 1997 р., 17 травня відзначається професійне свято “День пульмонолога”.

Пульмонологія – це розділ клінічної медицини, що вивчає хвороби органів дихання (трахеї, бронхів, легень і плеври). Дихання належить до основних функцій організму. Без нього людина може прожити не більше 7 хвилин. Тому справедливо вважається, що дихання є ознакою життя. Хто не дихає, той не живе.

Захворювання органів дихання є серйозною проблемою сучасної медицини через широке поширення, прогресуючий перебіг, скорочення якості та тривалості життя. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні.

Катоніна Світлана Петрівна (1926–2005) — відома українська лікарка, науковиця та організаторка медичної науки у сфері неонатології.

Вона була доктором медичних наук (з 1987 року) та професором (з 1988 року), зробивши вагомий внесок у розвиток медичної допомоги новонародженим в Україні.

Освіта і професійний шлях

Закінчила Дніпропетровський медичний інститут у 1950 році. Розпочала кар’єру як практикуючий лікар.

• Із 1956 року працювала в Київському НДІ педіатрії, акушерства та гінекології:
• з 1960 року — старший науковий співробітник
• Із 1977 року її діяльність пов’язана з Національною медичною академією післядипломної освіти (Київ), де вона:
• стала організатором і завідувачем кафедри неонатології
• з 1997 року — професор кафедри

Упродовж 1977–1992 років виконувала обов’язки головного неонатолога МОЗ України, формуючи державну політику в галузі допомоги новонародженим.

Наукові інтереси

Основні напрями досліджень Світлани Катоніної:

• адаптація новонароджених до позаутробного життя
• перинатальні інфекції
• інтенсивна терапія новонароджених
• організація неонатологічної служби
• Її роботи сприяли вдосконаленню системи перинатальної допомоги в Україні та підвищенню виживаності немовлят.

Вибрані наукові праці

Серед найважливіших публікацій:

• «Особенности течения септического шока у новорожденных» (1982)
• «Анализ клинико-микробиологического наблюдения…» (1995)
• «Совершенствование перинатальной помощи» (2001)
• «Перинатальні інфекції – сучасні проблеми» (2002)
• «Ротавірусна інфекція» (2004)

Світлана Катоніна належить до покоління лікарів, які фактично сформували сучасну українську неонатологію. Її наукова та організаційна діяльність мала довготривалий вплив на систему охорони здоров’я матерів і дітей в Україні.

Чайка Андронік Архипович (1881–1968) — видатний лікар, науковець та організатор медичної служби. Він був доктором медицини (з 1914 року), професором, заслуженим діячем науки УРСР (1946) та генерал-майором медичної служби (1943).

Освіта і початок кар’єри

Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1911). Розпочинав службу ще з 1902 року як медичний фельдшер у військових частинах, зокрема в Кременчуцькому лазареті. Після завершення навчання працював лікарем для удосконалення при Клінічному військовому госпіталі.

Науково-педагогічна діяльність

Його кар’єра тісно пов’язана з Києвом:

• доцент з урології Київського медичного інституту (1914–1922)
• завідувач відділу урології Київського військового госпіталю (з 1918)
• професор і завідувач кафедри урології Київського інституту удосконалення лікарів (з 1929)
• завідувач кафедри урології Київського медичного інституту (1945–1961)
• головний уролог МОЗ України (з 1953)

Військово-медична служба

Під час Другої світової війни відіграв важливу роль:

• керував хірургічною службою евакуйованого Київського військового госпіталю (Харків, Томськ, Балашов)
• був головним хірургом евакуаційного пункту 3-го Українського фронту (1943–1944)
• після війни — головний хірург і консультант Київського окружного військового госпіталю

Науковий внесок

Основні напрями його досліджень:

• хвороби та травми нирок і сечовидільної системи
• патології передміхурової залози та сім’яних канатиків
• гнійна хірургія
• кишкова непрохідність, апендицит
• лікування вогнепальних поранень грудної клітки

Важливим досягненням стало те, що він першим у СРСР виконав промежинну простатектомію, що стало значним кроком у розвитку урологічної хірургії.

Постать Андроніка Чайки є знаковою для становлення української урології та військової медицини. Його наукова і практична діяльність вплинула на розвиток хірургічної школи та підготовку лікарів упродовж кількох десятиліть.