Календар медицини

90 років від дня народження медичного генетика, доктора біологічних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ, академіка НАМНУ Віталія Арнольдовича Кордюма (1931)

Генетик, доктор бiологічних наук (1970), професор (1993), член-кореспондент НАН України (1991), академік НАМН України (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчив Київський університет (1955). У 1958-1973 працював у Інституті мікробіології і вірусології АН УРСР; від 1973 – в Інституті молекулярної біології і генетики НАНУ (обидва – Київ): завідувач відділу регуляторних механізмів клі­­тини.

Наукові дослідження в галузi генної терапії. Вивчає особливості функціонування генів людини, введених у складі рекомбінантних молекул у клітини різних тканин. Засновник нового напряму генної бiтехнологiї – фагозалежного суперсинтезу, за допомогою яко­­го отримано людський ре­­ком­­бiнантний iнтерферон α-2 – “Лафе­­рон”. Розробляє технології генної терапії інсулінзалежного діабету й атеросклерозу.

Наукові праці: “Эволюция и биосфера” (1982); “Генетическая инженерия фито­­пато­­ген­­ных бактерий” (1988); “Изучение некоторых физиологических и мо­­ле­­ку­­лярных свойств мышей, пред­­рас­­по­­ложенных к спонтанным новообразованиям” (2009); “Биополимеры и клетки в измерении архитектуры микроценозов. 1. Феноменология” (2009).

Воробйова Ірина Іванівна (1956) – акушер-гінеколог, доктор медичних наук (2009), керівник відділення наукових проблем невиношування вагітності, професор.

Освіта

Медичну освіту здобула на лікувальних факультетах:

• Запорізького медичного інституту (1973–1975);
• Київського медичного інституту (1975–1979).

Професійна діяльність

Працювала на посадах:

• молодшого наукового співробітника відділення фізіології та патології вагітності та пологів (1981–1988);
• старшого наукового співробітника відділення фізіології та патології вагітності та пологів (1988–2010);
• головного наукового співробітника (2010–2011);
  наукового керівника відділення наукових проблем невиношування вагітності (від 2011).

Професійну діяльність здійснювала в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України.

Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.

Горецький Людвіг Казимирович (1826–1885) – дерматолог, терапевт, доктор медицини (1855), професор.

Освіта

Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1848).

Професійна діяльність

Працював на посадах:

• ординатора університетської терапевтичної клініки (1848–1851);
• директора акушерської клініки (1851–1854);
• помічника при професорі — завідувачеві клінічного відділення терапевтичної госпітальної клініки Медичного факультету Університету св. Володимира (з 1854);
• у 1858–1859 роках виконував обов’язки завідувача терапевтичної госпітальної клініки;
• у 1861 році удосконалювався в клініках Парижу та Відня;
• у 1866 році був обраний на посаду штатного доцента по кафедрі спеціальної терапії;
• у 1864–1880 роках керував дерматологічною клінікою Університету св. Володимира;
• у 1869 році заснував Київське товариство природодослідників.
  Наукова діяльність

Наукові праці були присвячені вивченню клініки шкірних хвороб.

Мірам Едуард Ернестович (1811-1887)- фізіолог, зоолог, анатом, доктор медицини (1842), професор.

Освіта

• У 1829 році вступив до Медико-хірургічної академії (Санкт-Петербург), звідки в 1831 році перевівся на медичний факультет Дерптського університету, який закінчив у 1833 році.
• У 1833–1836 роках навчався у Віленській медико-хірургічній академії.

Професійна діяльність

З 1833 року працював на посадах:

• помічника прозектора (1833–1836);
• прозектора з порівняльної анатомії (1836–1839);
  ад’юнкта по кафедрі зоології (1839–1840) при Віленській медичній академії, де викладав анатомію та зоологію.
• У 1840–1842 роках спеціалізувався з фізіології в лабораторіях відомих європейських фізіологів — Й. Мюллера, Е. Вебера, К. Бернара.

Надалі працював на посадах:

• ад’юнкта (1842);
• екстраординарного професора (1942–1843);
• ординарного професора кафедри фізіології здорової та хворої людини (1843–1862);
• декана медичного факультету (1854–1862) Університету св. Володимира.

Наукова та викладацька діяльність

Викладав загальну та спеціальну фізіологію, фізіологію народження, історію розвитку зародка, порівняльну анатомію.

Вперше ввів у викладання фізіології проведення досліджень на лабораторних заняттях.

Лікувальна діяльність

Також працював на посадах лікаря в Київській поштовій конторі та Київському військовому госпіталі.

Під час епідемій холери у 1847 та 1857 роках завідував лікарнями в Печерській і Плоській частинах м. Києва.

Це міжнародний день, що був запропонований організацією “Лікарі світу за запобігання ядерній загрозі”. Він відзначається в річницю дня бомбардування японського міста Хіросіми 6 серпня 1945 р.

Цей день у певному сенсі є символічним і слугує для нагадування про цю людську трагедію, про роль лікарів у боротьбі за мир і в запобіганні війни загалом. Організація відзначає цей день своєю повсякденною роботою.

Ця організація виникла в 1980 р. у Франції в результаті відокремлення від іншої відомої міжнародної організації “Лікарі без кордонів”. Відтоді великі відділення “Лікарів світу” з’явилися в дванадцяти країнах.

У всьому світі регулярно здійснюються терористичні акти та насильство, внаслідок чого багато невинних людей стають інвалідами на все життя. При цьому від лікарів вимагається не тільки уміння надати правильну медичну допомогу, але й довготерпіння, гуманність, любов до пацієнта. Адже часом добре слово та розуміння можуть бути ціннішими за будь-які ліки.