Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
70 років від дня народження дитячого невролога, кандидата медичних наук Володимира Юрійовича Мартинюка (1951)
Дитячий невролог, кандидат медичних наук (1983). Закінчив Тернопільський медичний інститут (1974). У 1975-1978 працював головним дитячим неврологом Управління охорони здоров’я Рівненського облвиконкому; 1988-1996 – в Київському інституті удосконалення лікарів; від 1996 – директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи; водночас у 2003-2012 – завідувач кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації Національної медичної академії післядипломної освіти (обидва – Київ). Від 1992 – головний позаштатний дитячий невролог МОЗ України.
Розробив функціонально-системний підхід у реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи; запропонував концепцію вдосконалення неврологічної допомоги та профілактики інвалідності дітей; увів у практику методи діагностики, лікування, профілактики, медичної реабілітації та соціальної адаптації дітей з органічним ураженням нервової системи.
Наукові праці: “Класифікація уражень нервової системи у дітей та підлітків” (2001); “Нейропротектори, ноотропи, нейрометаболіти в інтенсивній терапії уражень нервової системи” (2005); “Мінімальна мозкова дисфункція” (2011); “Основи соціальної педіатрії” (2016).
Професійне свято медичних працівників у сфері урології у світі щорічно відзначають 2 жовтня. Вже в часи Гіпократа (VI-V вік до н.е.) існували “каменесіки” – люди, які вміли видаляти камені з сечового міхура через розріз промежини. Засновником урології як окремої медичної дисципліни історики вважають Франциско Діаса. Його монографія, надрукована в Мадриді в 1588 р., цілком присвячена причинам виникнення, клінічним проявам, діагностиці та лікуванню урологічних захворювань, техніці урологічних операцій, опису урологічного інструментарію.
65 років від дня народження уролога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Миколайовича Лісового (1956)
Уролог, член-кореспондент НАМН України (2010), доктор медичних наук (2000), професор (1997), заслужений лікар України (1998), ректор Харківського національного медичного університету (2005), керівник Обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала (2001), завідувач кафедри урології, нефрології та андрології Харківського національного медичного університету (1996), почесний громадянин міста Харкова (2012).
Один з провідних вчених у галузі урології. Коло його наукових інтересів охоплює питання оптимізації діагностики та лікування онкоурологічної й андрологічної патології, специфічних і неспецифічних захворювань сечостатевих органів, термінальної ниркової недостатності з застосуванням хронічного гемодіалізу, перитонеального діалізу, трансплантації нирки, полісистемних і поліструктурних пошкоджень органів таза. Започаткував нові напрями розвитку реконструктивної урології (створення штучного сечового міхура в жінок зі статевих органів); радіологічної діагностики урологічних і нефрологічних захворювань (запропоновані новітні урорадіологічні технології діагностики функціонального стану нирок); андрології (розроблена низка методів хірургічного малоінвазивного лікування чоловічого безпліддя); хірургічної нефрології (органозберігаючих хірургічних втручань на нирках).
Наукові праці: “Возможности лучевой диагностики в выборе хирургической тактики при двусторонней калькулезной обструкции верхних мочевыводящих путей” (1999); “The treatment of metastatic Prostate Cancer in terminally ill patients” (2000); “Improvement of urinary obstructive symptoms after selective cryolysis of anterior lobe of the pituitary gland in men with metastatic prostate cancer” (2001); “Сучасні схеми хіміотерапії гормонально-резистентного раку передміхурової залози” (2002); “Шляхи запобігання висхідному пієлонефриту при формуванні ортотопічного сечового міхура” (2003); “Урофлоуметрия при патологии нижних мочевых путей” (2004); “Застосування власної піхви для ортотопічної неоцистопластики” (2005); “Хвороби нирок та вагітність” (2006); “Ультрасонография в онкоурологии” (2009).
115 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Івана Дмитровича Хороша (1906-1985)
Гігієніст, доктор медичних наук (1965), професор (1966). Закінчив Харківський психоневрологічний інститут (1935). У 1961-1972 – завідувач кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця; з 1979 – професор-консультант цієї ж кафедри.
Основний напрям наукової діяльності: організація й історія радянської охорони здоров’я.
85 років від дня народження фармаколога, члена-кореспондента НАМН України, НАН України, доктора медичних наук, професора Івана Сергійовича Чекмана (1936-2019)
Фармаколог, член-кореспондент НАМН України (1993), член-кореспондент НАН України (1991), доктор медичних наук (1973), професор (1976), заслужений діяч науки і техніки України (1999), академік Нью-Йоркської академії наук (1994), академік Академії наук вищої школи (1995), директор Київського науково-дослідного інституту фармакології і токсикології (1987-1991), завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету імені 0.0. Богомольця МОЗ України (з 1972).
Наукові дослідження були присвячені проблемам загальної фармакології, серцево-судинних, метаболічних лікарських засобів, біохімічної, фізико-хімічної фармакології, клінічної фармакології, нанофармакології, токсикології, а також наукової навчально-методичної діяльності з викладання фармакології та клінічної фармакології.
Наукові праці: “Осложнения фармакотерапии” (1980); “Фармакология кардиоактивных средств в раннем онтогенезе” (1982); “Физическая химия и клиническая фармакология сердечных гликозидов” (1985); “Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии” (1986-1987); “Биохимическая фармакодинамика” (1991); “Фармакологія” (1980-2007); “Рецептурный справочник врача” (1981-2003); “Микросомальная ферментная система организма” (1996); “Клінічна фітотерапія” (2003); “Кардиопротекторы” (2005); “Справочник безрецептурных препаратов” (2004-2007).
205 років від дня народження терапевта, доктора медицини, ординарного професора, дійсного статського радника Сергія Петровича Алфер’єва (1816-1884)
Терапевт, доктор медицини (1843), ординарний професор (1847), дійсний статський радник (1868). Закінчив Московське відділення Медико-хірургічної академії (1838). У 1848 був призначений ординатором Київського військового госпіталю, 1849 – завідувачем терапевтичного відділення госпіталю, на базі якого створив першу в Києві госпітальну терапевтичну клініку; одночасно в 1850-1854 – декан медичного факультету; у 1856 відряджений у місця розміщення Південної армії для надання допомоги хворим на тиф і вивчення характеру й особливостей тифозної епідемії у військах; 1857-1864 – завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки; після звільнення з Університету за вислугою 25 років до 1870 залишався на службі у військовому відомстві; з 1870 кілька років працював на посаді лікаря-консультанта в Другій Київській гімназії, Київській духовній академії та семінарії; у 1857-1860 – президент Товариства київських лікарів; був першим завідувачем госпітальної терапевтичної клініки та першим професором-терапевтом Медичного факультету Університету св. Володимира; брав участь у боротьбі з висипним тифом у діючій армії (1856).