Календар медицини

70 років від дня народження стоматолога, доктора медичних наук, професора Петра Семеновича Фліса (1951)

Стоматолог, доктор медичних наук (1991) професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (2003). Закінчив стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1974). Працював на посаді завідувача кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (від 1990). Президент і почесний президент Асоціації ортодонтів України; академік Української АН.

Основні напрями наукової діяльності: розробка нових методів ортодонтичного й ортопедичного лікування, створення вітчизняних фотополімерів, сплавів для лиття зубних протезів, ливарних апаратів, технологій виготовлення ортодонтичних апаратів і протезів; розробив і впровадив у виробництво першу в Україні керамічну масу для облицювання незнімних протезів “Ультрапалін”, 5 сплавів для лиття зубних протезів, вакуумних ливарних апаратів і промислового лиття протезів.

Щороку 10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров’я World Mental Health Day. Його засновано 1992 року Всесвітньою федерацією психічного здоров’я, за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Метою проведення цього дня – є привернення уваги до проблем психічного здоров’я людей у світі, з метою скоротити поширення депресивних розладів, шизофренії, хворіб Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості.

На сьогоднішній день в сучасній медицині гостро стоїть питання збереження здоров′я людини та пошуку чинників, що його обумовлюють. Адже здоров′я громадян – є індикатором благополуччя суспільства, країни в цілому. Зростання числа екстремальних ситуацій, в тому числі бойових дій та пандемії COVID – 19, що різко змінили наше повсякденне життя, диктує необхідність проведення медико–психологічної реабілітації осіб, постраждалих внаслідок негативного впливу емоційно–стресових факторів.

Високоповажні користувачі, у фондах ННМБУ ви знайдете монографії, практичні та навчальні посібники, клінічні настанови, підручники, методичні рекомендації та твори з популярної психіатрії. В літературі підняті питання необхідності поширення здорового способу життя та першочергових заходів, направлених на збереження психічного здоров′я людини.

Пропонуємо вашій увазі роботи, де фахівці знайдуть інформацію з актуальних питань психіатрії у практиці сімейного лікаря, медсестринства в психіатрії, способів досягнення психологічного благополуччя, раннього втручання в психоз, вікових аспектів психічного здоров′я, психіатрії та наркології, психотерапії та психокорекції бойового стресу, тривожності і панічних атак.

Шановні читачі, за допомогою інформації з фондів бібліотеки (покрокових керівництв) ви дізнаєтесь, як зупинити паніку і перестати відчувати тривожність, упоратися з будь якою тривожною ситуацією, котрої ви уникали (водіння авто, польоту, покупки і т. д.), покласти край тривожним або нав′язливим думкам, підвищити свою впевненість і знову почати жити сміливим і авантюрним життям.

Читайте, і будьте здорові!

Володимир Васильович ПАСЬКО (1946-2014)

Пасько Володимир Васильович  народився 10 жовтня 1946 року на Тернопільщині. 1971 року закінчив Військово-медичну академію ім. С.М. Кірова. Проходив службу в Повітряно–десантних військах, на посаді начальника медичної служби полку. 1972–75 роках навчався в ад′юнктурі ВМедА з організації медичного забезпечення збройних сил. 1975 – 1982 роки Володимир Пасько – викладач Академії. 1982 – 1984 роки – начальник медичної служби 108–ї мотострілецької дивізії, що діяла в центральній частині Афганістану. 1984 – 1992 роки – викладач і старший викладач (доцент) ВМедА в місті Ленінград. 1987 року захистив кандидатську дисертацію. З березня 1992 року – проходив службу у лавах Збройних Сил України. 1991–1992 роках розробив розгорнуту концепцію побудови системи військово-медичної освіти і науки в Україні. Значною мірою завдяки зусиллям Володимира Васильовича Паська і групи його однодумців, 1993 року було створено вищий військовий спеціальний навчальний заклад нового типу – Військово–медичне відділення при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця, яке 1995 року отримало статус Української військово–медичної академії (УВМА). Володимир Пасько очолював УВМА від дня її заснування січня 1993 року до серпня 2003 року (за винятком періоду 1994 – 1996 років, коли працював заступником начальника Головного військово–медичного управління). Під керівництвом Володимира Паська Академія здобула найвищий, IV рівень державної акредитації і стала провідним освітньо–науково–інформаційним центром військової медицини в Україні. Впродовж своєї діяльності, Володимир Васильович активно займався науковою роботою. 2002 року Володимир Пасько захистив в НМУ ім. О.О. Богомольця докторську дисертацію, рішенням Атестаційної колегії МОН України, йому присвоєно вчене звання професора. З лютого 2005 до грудня 2006 року Пасько В.В. – заступник Міністра оборони України. Володимир Васильович до останнього дня працював на посаді професора Української військово–медичної академії та головним редактором науково–практичного журналу Міноборони «Військова медицина України».

Пасько Володимир Васильович автор понад 60 наукових праць, 6 книг громадського та суспільно–політичного спрямування. Ініціатор створення і провідний співавтор перших в Україні сучасних російсько–українських словників військово–медичної термінології, а також російсько–українсько–англійського алфавітного довідника з військової та екстремальної медицини. За успішне керівництво медичною службою в бойових умовах, Володимира Васильовича нагороджено Орденом Червоної Зірки, почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я СРСР». За підготовку керівного складу військово–медичної служби  іноземних армій нагороджено Орденом  Дружби (Республіки В’єтнам). За службу у Збройних Силах України генерал-лейтенант Пасько удостоєний почесного звання «Заслужений лікар України» (1966). Нагороджений відзнакою МО України «Вогнепальна зброя» (2001), відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (2006) та багатьма відомчими відзнаками і нагородами.

Головним захопленням генерала Паська була літературна творчість. Володимир Васильович Пасько – член Національної спілки письменників України, прозаїк історико–публіцистичного, військово–патріотичного спрямування. 1999 року вийшла книга «Ночь забытых песен. Афганские коментарии», з перевиданнями 2001, 2006 роках; «Час прощення» – 2001року, з перевиданням 2005 року; «Пора істини» – 2004, 2005 роках; «Звання – слухач. Нотатки лікаря-генерала» – 2011 року. Книга «Під зіркою й тризубом. Нотатки українського генерала» – вийшла 2019 року посмертно, презентація якої відбулася в ННМБ України. Видання «Нація, держава та армія. Забуті уроки генерала де Голля» вийшло посмертно 2021 року.

Колекцію книг професора до фондів Національної наукової медичної бібліотеки України, люб′язно передала дружина Ірина Володимирівна Пасько – професор Української військово–медичної академії. Колекція Володимира Васильовича налічує 121 одиницю зберігання. Хронологічні межі зібрання складають видання 1915-2010 роки.

100 років від дня народження гістолога, патоморфолога, історика медицини, доктора медичних наук, професора Юрія Миколайовича Квітницького-Рижова (1921-1993)

Гістолог, патоморфолог, історик медицини, доктор медичних наук (1965), професор (1970). Закінчив Київський медичний інститут (1945), де відтоді й працював асистентом, доцентом кафедри гістології та ембріології. У 1953-1963 – старший науковий співробітник, водночас у 1954-1957 – завідувач науково-організаційного відділу Київського НДІ нейрохірургії; 1958-1964 – завідувач науково-галузевої редакції біології та медицини Головної редакції УРЕ; 1964-1993 – засновник і завідувач лабораторії патологічної морфології Українського НДІ фармакології та токсикології; водночас у 1992-1993 – заступник директора з наукової роботи Центрального музею медицини України (обидва – Київ).

Вивчав ранній онтогенез людини, взаємозв’язок набряку та набухання головного мозку зі змінами внутрішньо-черепного тиску, проблеми морфологічної диференційної діагностики токсичних і гіпоксичних енцефалопатій, структурні й ультраструктурні реакції нейроглії на хімічний вплив. Автор низки нарисів з історико-медичних проблем і статей, присвячених видатним лікарям.

Всесвітній день боротьби з артритом проводиться з ініціативи ВООЗ, відзначається щорічно 12 жовтня. Мета Всесвітнього дня боротьби з артритом – привернення уваги та збільшення інформованості широкої громадськості щодо проблем ревматологічних захворювань.

70 років від дня народження вченого в галузі гігієни праці, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Олександра Петровича Яворовського (1951)

Вчений у галузі гігієни праці, академік Національної академії медичних наук України (2017), доктор медичних наук (1991), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2001), лікар вищої категорії, проректор з науково-педагогічної роботи (з 2003), завідувач кафедри гігієни праці і професійних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 1993). Дійсний член Міжнародної академії наук екологічної безпеки (з 2002).

Відомий учений у галузі профілактичної медицини, який розвинув і суттєво доповнив учення про гігієну та токсикологію синтетичних полімерів і пластичних мас, змазувально-охолоджувальних рідин, антикорозійних присадок, а також комбіновану та поєднану дію хімічних і фізичних чинників довкілля. Основні напрями наукової діяльності: пріоритетні закономірності формування умов праці, особливості біологічної дії новосинтезованих хімічних сполук різних класів на організм працюючих; залежність токсичності, алергенності, мутагенності, ембріо- та гонадотоксичних властивостей епоксидних сполук від квантово-хімічних, фізико-хімічних характеристик і будови молекули; комбінована та поєднана дія іонізуючого випромінювання, солей важких металів і пестицидів; кількісна характеристика сумаційних, потенціюючих ефектів та оцінка ризику їхнього впливу на організм працюючих; дослідження ушкоджуючої дії наночастинок металів на молекулярно-генетичному та квантово-хімічних рівнях. Розробив і запровадив у практику державного санітарно-епідеміологічного нагляду держстандарти, гігієнічні нормативи (ГДК, ОБРД), санітарні правила, токсикологічні паспорти. Це дозволило не лише запобігти виникненню та знизити рівень професійної та загальної захворюваності серед робітників, а й спрямувати хіміків-синтетиків та інженерів і технологів на створення менш токсичних і небезпечних речовин і матеріалів.