Календар медицини

Ініціатива встановлення Всесвітнього дня профілактики остеопорозу належить Національному товариству остеопорозу Великобританії та ВООЗ. Відзначається він щорічно 20 жовтня, починаючи з 1999 р. Його метою є підвищення глобальної поінформованості суспільства щодо профілактики, діагностики та лікування остеопорозу і метаболічних захворювань кісток.

Остеопороз – це системне захворювання скелета, яке характеризується зменшенням маси кісток та порушенням мікроархітектури кісткової тканини, що призводить до підвищення їх крихкості та високого ризику переломів. Втрата кісткової тканини є нормальною частиною старіння, але у деяких людей вона відбувається раніше, ніж зазвичай.

Факторами ризику розвитку остеопорозу і перелому кісток є:

• часті переломи раніше;
• сімейний анамнез остеопорозу;
• вік старше 65 років;
• жіноча стать;
• індекс маси тіла 20 кг/м2 або маса тіла <57 кг;
• системний прийом глюкокортикоїдів понад 3 міс;
• гіподинамія, куріння, зловживання алкоголем;
• наявність деяких захворювань ендокринних (цукровий діабет 2-го типу), аутоімунних (целіакія), онкологічних, а також порушення всмоктування в кишечнику і порушення травлення, ревматоїдний артрит;
• належність до білої раси.

Кожна третя жінка старше 50 років і кожен п’ятий чоловік страждають остеопорозом. За даними ВООЗ остеопороз, як причина інвалідності та смертності хворих, займає четверте місце після захворювань серцево-судинної системи, онкологічної патології та цукрового діабету. Остеопороз може посилювати перебіг атеросклерозу і підвищувати ризик ускладнень. Через зниження мінеральної щільності кісткової тканини збільшується відкладення кальцію в коронарних артеріях. Одне з найбільш складних наслідків остеопорозу – перелом шийки стегна.

Для профілактики остеопорозу необхідно вести активний спосіб життя; відмовитись від шкідливих звичок, правильно харчуватись. Корисними будуть будь-які вправи з навантаженням, але особливо ходьба, біг, стрибки і танці. Натомість плавання не допоможе, оскільки у воді осьове навантаження на кістки практично відсутнє. Ефект фізичної терапії ґрунтується на тісному зв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, кістками, обміном речовин, внутрішніми органами. Щодо їжі, то слід вживати продукти з високим вмістом кальцію, вітаміну D, магнію, фосфору, білка. Обов’язково слід відмовитись від куріння і зловживання алкоголем.

Цей день запроваджено Указом Президента України від 17 січня 2005 р. № 42/2005 з метою активізації діяльності із запобігання виникненню і поширенню захворювань на рак молочної залози та привернення уваги суспільства до цієї проблеми.

Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. За даними Національного канцер-реєстру, щорічно в Україні реєструють понад 16 тис нових випадків раку молочної залози, з них 24,5 % складають жінки репродуктивного віку. Але дана патологія може розвинутись не тільки у жінок (10 частина хворих – чоловіки).

Рак молочної залози виліковується за умови його виявлення на I стадії – у 95%, на II стадії – у 80%, на III стадії – у 50% жінок. Через те, що на ранніх стадіях (І-й і ІІ-й) він має безсимптомний перебіг і не завдає болю, а жінки не проходять регулярні щорічні огляди у лікаря, в кожної четвертої українки його діагностують уже на ІІІ–ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується.

Слід пам’ятати, що до групи ризику входять:

• ті, в кого мама, бабуся, сестра, тітка хворіли на рак грудей;
• жінки, що не вагітніли та не народжували дітей або перша вагітність була у 30 років і старше;
• особи, старші за 40 років;
• жінки, у яких менструації почались у віці до 12 років;
• жінки з пізньою менопаузою (після 55 років);
• жінки, які протягом тривалого часу приймають гормональні контрацептиви, зокрема
• ЗГТ при менопаузі;
• хворі на цукровий діабет, гіпертонічну хворобу;
• ті, хто має надмірну вагу та ожиріння;
• особи, які зловживають алкоголем та курять.

Симптоми, що дають підстави запідозрити рак молочної залози:

• прозорі або кров’янисті виділення з грудей;
• втягнення соска у зв’язку з проростанням пухлини у шкіру;
• зміна кольору або структури шкіри грудей (набряк, збільшення або зменшення розмірів);
• ущільнення або новоутворення у молочних залозах;
• ерозії, кірочки, лусочки, виразки в зоні соска, ареоли;
• збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Для запобігання раку молочної залози важливо дотримуватися здорового способу життя (відмовитись від куріння, алкоголю, регулярно займатися фізичною активністю і підтримувати нормальну масу тіла), а також вчасно проходити огляд лікаря.

280 років від дня народження хірурга-ортопеда, доктора медицини, професора Карла Карловича Рейєра (1846-1890)

Хірург-ортопед, доктор медицини (1872), професор. Закінчив медичний факультет Дерптського університету (1870). Працював на посадах асистента (1871-1872), приват-доцента (1872-1874), а з 1874 – штатного доцента хірургічної клініки Дерптського університету. Як військовий лікар брав участь у Сербсько-Турецькій (1876) і Російсько-Турецькій (1877) війнах; після війни був призначений на посади головного лікаря Семенівського військового шпиталю та члена Військово-медичного Вченого комітету; з 1878 – хірург-консультант Миколаївського військового шпиталю, консультант Максиміліанівської лікарні; також завідував хірургічним відділенням лікарні Св. Магдалини та лазаретом у Стрельні; викладав клінічну хірургію на Вищих жіночих медичних курсах; у 1890 – професор Університету св. Володимира.

Основні напрями наукової роботи: дослідження в галузі хвороб суглобів та операцій на горлі; одним з перших, застосовуючи метод Більрота, видалив зів і замінив його штучним; засновник внутрішньокісткового остеосинтезу; вперше в Російській імперії виконав резекцію голівки стегнової кістки та створив кістковий анкілоз; одним з перших у Російській імперії виконав внутрішньоартеріальне переливання крові; одним з перших почав впроваджувати лістерівські принципи антисептики; у 1877 вперше здійснив “попереджувально-антисептичне лікування” вогнепальних ран: первинна хірургічна обробка, постійний дренаж, герметична пов’язка.

75 років від дня народження гігієніста, епідеміолога, доктора медичних наук, професора Бориса Олександровича Ледощука (1946)

Гігієніст, епідеміолог, доктор медичних наук (1994), професор (2004). Закінчив Благовєщенський медичний інститут (РФ, 1970), де й працював до 1975. Відтоді – в Інституті клінічної та експериментальної медицини Сибірського відділення АМН СРСР (м. Но­восибірськ, РФ). Був лікарем (1978-1986), заступником начальника Головного управління лі­кувально-профілактичної допомоги дорослим МОЗ УРСР (1986-1988). Від 1988 – завідувач лабораторії епідеміологічних ефектів професійного опромінення, від 2000 – завідувач лабораторії сполучених і комбінованих ефектів радіації Інституту епідеміології і профілактики променевих уражень ННЦ радіаційної медицини НАМНУ (Київ), від 2010 – завідувач лабораторії медико-інформаційних технологій цього ж Центру; вод­ночас у 1995-2000 – начальник медико-санітарного управління департаменту атомної енергетики Міністерства енергетики України; 2002-2004 – професор кафедри радіології Київської медичної академії післядипломної освіти; 2003-2010 – завідувач кафедри соціальної гігієни й організації охорони здоров’я з підвищенням кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я Національного медичного університету (Київ). Брав участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, зокрема у створенні Державного розподіленого реєстру постраждалих, розробленні системи медичного моніторингу населення.

Наукові дослідження присвячені соціальній медицині й організації охорони здоров’я; інформаційним сис­темам у медицині; радіаційній епідеміології й оцінюванню ризиків захворювання на лейкемію, по­в’язаних з виконанням аварійних робіт на ЧАЕС в різні періоди після катастрофи; системі епідеміологічного моніторингу стану здоров’я працівників атомної енергетики та промисловості.

Наукові праці: “Государственный Распреде­лен­ный регистр лиц, подвергшихся радиационному воздействию в результате аварии на Чернобыльской АЭС” (1991); “Доказова медицина” (2009); “Клінічна епі­­деміологія – наукова основа доказової медицини” (2010); “Че­рнобыльские события: долгий путь к истине” (2012); “Концепція створення та розвитку інформаційної системи в Національному науковому центрі радіаційної медицини НАМН України на період з 2012 до 2020 року” (2013).

85 років від дня народження фтизіатра, пульмонолога, доктора медичних наук, професора Віктора Георгійовича М’яснікова (1936-2016)

Фтизіатр, пульмонолог, доктор медичних наук (1988), професор (1989). Закінчив Київський медичний інститут (1960). Працював лікарем. У 1965-1969 – в Київському НДІ туберкульозу і грудної хірургії (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології НАМНУ); від 1969 – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1987-1991 – проректор з наукової роботи, 1992-2006 – з навчальної роботи, водночас у 1989-2014 – завідувач кафедри туберкульозу.

Наукові дослідження були присвячені фтизіатрії, пульмонології, клінічній біохімії, ендокринології, геріатрії; обмінним порушенням у хворих на туберкульоз із супутніми захворюваннями під час хіміотерапії.

Наукові праці: “Этиопатогенетическая терапия больных туберкулезом пожилого и старческого возраста” (1982); “Епідеміологія” (1988); “Фтизіатрія” (1996); “Лікування туберкульозу” (1996); “Ендоскопія легенів” (2007); “Протитуберкульозна імунізація в Україні в умовах епідемії туберкульозу” (2009).

Мета цього дня – привернути увагу населення до проблем, пов’язаних із судинно-мозковими захворюваннями. День було засновано ВООЗ за участі Всесвітньою організацією боротьби з інсультом.

Інсульт – це  гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку. Щорічно понад 110 тис. українців стають жертвами інсульту. Третина з тих, хто захворів, – молодша 65 років. Інсульт посідає друге місце в списку патологій, від яких помирають наші громадяни.

В зоні ризику розвитку захворювання знаходяться:

• Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями, зокрема ті, хто страждає на гіпертончіну хворобу та мають високий вміст холестерину у крові;
• Ті, хто має ендокринні патології, зокрема діабет;
• Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, страждають на ожиріння;
• Особи, які зловживають алкоголем, курять.

Існують два різновиди інсульту:

• геморагічний спричиняється розривом мозкової артерії;
• ішемічний виникає при закупорюванні тромбом артерії, яка постачає кров у мозок.

Слід пам’ятати, що прогноз захворювання залежить від швидкості та ефективності надання допомоги, тому важливим є обізнаність населення щодо перших ознак захворювання. Якщо виникла підозра щодо інсульту:

• Попросіть людину посміхнутися чи випити ковток води. Через те, що один куточок губ опущений зробити це не можливо;
• Запропонуйте повторити за вами речення. У людини, в якої розвивається інсульт мова нерозбірлива, плутана. Повторити речення їй важко;
• Запропонуйте підняти вгору обидві руки. Через слабкість обидві руки будуть підніматись не однаково (одна рука буде відставати);
• Виникає різкий інтенсивний біль у голові;
• Розвивається раптова сабкість чи оніміння у частині тулуба або кінцівках.

ВООЗ попереджає, якщо ви помітили хоча б один із цих проявів у людини, негайно викликайте екстрену допомогу!