Календар медицини

105 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Михайла Марковича Ковальова (1916-1990)

Хірург, доктор медичних наук (1960), професор (1961), заслужений діяч науки УРСР (1961). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Сталінський медичний інститут (нині Донецьк, 1948), де відтоді й працював: від 1952 – доцент кафедри факультетської хірургії; 1954-1962 – ректор, 1961-1962 – завідувач кафедри факультетської хірургії Чернівецького медичного інституту; 1962-1985 – завідувач, від 1985 – професор кафедри шпитальної хірургії Київського медичного інституту; водночас у 1971-1972 – директор Київського НДІ гематології та переливання крові.

Наукові дослідження з проблем хірургічної ендокринології, невідкладної хірургії органів черевної порожнини, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Вивчав патогенез ендемічного зобу в Україні, зокрема на Північній Буковині. Розробив метод ощадної резекції щитоподібної залози.

Наукові праці: “Клиника и хирургическое лечение узловых форм зоба” (1966); “К истории развития хирургии в России и СССР” (1967); “Острый холецистит” (1975); “Хирургическое лечение осложнений язвенной болезни” (1979); “Комплексное лечение больных перитонитом” (1981); “Хирургическая тактика при ущемленных наружных грыжах живота” (1989).

130 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора Володимира Олександровича Ельберга (1891-1960)

Терапевт, доктор медицини (1928), професор (1939), заслужений діяч науки УРСР (1960). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1914). Працював військовим лікарем (1914-1923); відтоді – в Київському медичному інституті (з перервами): завідувач кафедри терапії (1939-1941 і 1951-1958); завідувач кафедри пропедевтичної терапії Пермського (РФ, 1930-1931) і Киргизського (Фрунзе, нині Бішкек, 1941-1944) медичних інститутів, терапії Київського інституту удосконалення лікарів (1944-1945) і медичного стоматологічного інституту (1948-1952), факультетської терапії Чернівецького медичного інституту (1945-1948).

Вивчав функціональний стан печінки, проблеми діагностики ревматизму, мітрального стенозу, тромбоемболій, гіпертонічної хвороби, рефлекторних стенокардій.

Наукові праці: “Сыпной тиф у детей” (1923); “Изменение крови у здоровых в связи с условиями питания”; “Материалы к вопросу о холестериновом обмене (Клиническое и эпидемиологическое исследование)” (1928); “Перианикальные воспалительные процессы как патогенетический фактор ревматизма” (1951); “О новом советском препарате корнерине” (1956).

80 років від дня народження хірурга, трансплантолога, академіка НАНМУ, члена-кореспондента НАНУ, доктора медичних наук, професора Олександра Семеновича Никоненка (1941)

Хірург, трансплантолог, академік НАМН України (2012), член-кореспондент НАН України (2006), доктор медичних наук (1981), професор (1984), заслужений діяч науки і техніки України (1996). Закінчив Рязанський медичний інститут (РФ, 1964). Ректор державного закладу “Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України” (з 2002), завідувач кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету (з 1983). У 2004-2007 та 2011-2018 – головний позаштатний трансплантолог МОЗ України, від 2019 – головний експерт з питань трансплантації МОЗ України.

Основні напрями наукової діяльності: організаційні проблеми трансплантації, хірургічне лікування ішемічної хвороби серця з застосуванням оригінальних методик реваскуляризації міокарда, клітинна трансплантація, трансплантація нирки, а також питання хірургічних втручань при хронічних порушеннях мозкового кровообігу, лікування виразкової хвороби, хронічного холестатичного гепатиту, захворювань ендокринних органів. Вперше в Україні виконав успішну операцію з пересадки серця, а у 2011 році одночасно провів трансплантацію печінки, пересадку нирки та підшлункової залози при цукровому діабеті.

Наукові праці: “Современные методы диагностики, прогнозирования и профилактики дисфункции почечного алотрансплантата” (2011); “Диагностика и лечение тромбоэмболии легочной артерии” (2014); “Оценка продольной деформации миокарда у больных ишемической болезнью сердца с умеренной дилатацией левого желудочка, осложненной инфарктом миокарда, перед реваскуляризацией миокарда” (2014); “High serum level of β2-microglobulin late post-transplant predicts subsequent decline in kidney allograft function: a preliminary study” (2015); “Ureteric stent in renal transplantation: to be or not be?” (2016).

90 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Володимира Гнатовича Гонгальського (1931)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1974), професор (1991). Навчався в Київському медичному інституті (1951-1955), закінчив Харківський медичний інститут (1957). Від 1960 працював у Інституті травматології та ортопедії АМНУ (Київ): від 1988 – завідувач науково-організаційно-методичного відділу. Від 1994 – в ОАЕ (консультант-експерт ортопедичної клініки).

Наукові дослідження присвячені остеосинтезу переломів за допомогою кісткових і металевих фіксаторів, лікуванню пошкоджень суглобів і хребта, питанням інвалідності внаслідок травм.

Наукові праці: “Лечение внутрисуставных переломов” (1970); “Остеосинтез гомо- и гетерофиксаторами при переломах” (1975); “Костно-пластический остеосинтез в обычных условиях и условиях лучевого поражения” (1975); “Тотальная артропластика тазобедренного сустава” (1980); “Нестабильные повреждения нижнегрудного и поясничного отделов позвоночника и их лечение” (1988).

150 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Михайла Михайловича Дитеріхса (1871-1941)

Хірург, доктор медицини (1901), професор (1915), заслужений діяч науки РРФСР (1936). Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету, в Університеті св. Володимира в Києві, закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1897), де й працював у 1898-1901 під керівництвом М. Вельямінова. У 1901-1907 – в Одеській міській лікарні; 1907-1909 – приват-доцент Новоросійського університету в Одесі; від 1910 – в Університеті св. Володимира: приват-доцент, 1912-1919 – завідувач кафедри хірургічної патології; 1919-1920 – завідувач однойменної кафедри Таврійського університету (Сімферополь); від 1920 – завідувач кафедри хірургії Кубанського університету (м. Краснодар, РФ); 1922-1923 – завідувач хірургічного відділення Туберкульозного інституту (м. Ялта); від 1923 – в Московському військовому шпиталі; 1934-1941 – завідувач кафедри загальної хірургії 3-го Московського медичного інституту.

Вивчав проблеми хірургічного лікування туберкульозу легенів; клініку кістково-суглобової патології. Багато уваги приділяв питанням військової хірургії, зокрема запропонував шину для транспортної іммобілізації при переломах стегна з витягненням нижньої кінцівки (шина Дитеріхса).

Наукові праці: “Так называемый древовидный жировик суставов. (Lipoma arborescens articulorum)” (1901); “Послеоперационный период” (1924); “Душа хирурга. Из записок старого врача” (1925); “Хирургическое лечение туберкулеза легких” (1926); “Введение в клинику заболеваний суставов” (1937).

Всесвітній день боротьби з пневмонією, який відзначається щорічно 12 листопада, з’явився в календарі з ініціативи Глобальної коаліції проти дитячої пневмонії. Так називається об’єднання міжнародних, урядових, неурядових і місцевих організацій, науково-дослідних і навчальних інститутів, фондів і громадян-активістів. Коаліція прагне привернути до проблеми пневмонії увагу державних діячів, фахівців охорони здоров’я.

Одним з інструментів, що допомагають досягненню цієї мети, став Всесвітній день боротьби з пневмонією. У цей день установи охорони здоров’я організовують профілактичні заходи, проводять медичні огляди. Крім того, безліч волонтерів розповідають людям про пневмонію та пов’язані з нею ризики, роздають інформаційні листівки та буклети.