Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам’яті Святого Миколая у католиків та православних.
За традицією, цієї ночі діти отримують подарунки під подушками. Тому вони вірять у диво, звершуване святим Миколаєм і вчаться в святого бути милосердними. Святий Миколай опікується воїнами, водіями і тими, що подорожують, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей і студентів, моряків, торговців, і лучників.
В пам’ять про милосердя святого Миколая, цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
120 років від дня народження лікаря-хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Омеляновича Дудка (1901–1978)
Лікар-хірург, доктор медичних наук (1943), професор (1945), заслужений діяч науки УРСР (1957). Закінчив Київський медичний інститут (1925), де відтоді й працював (з перервами): директор (1937), завідувач кафедри шпитальної хірургії (1944-1961); заступник директора 3-го Московського медичного інституту (1932-1936); під час 2-ї світової війни – військовий лікар; директор Українського НДІ ортопедії (Київ, 1944-1945); керівник клінічного відділу судинної хірургії (1961-1970).
Наукові дослідження були присвячені невідкладній допомозі, травматології, проривній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, раку стравоходу та кардії, хірургії серця, трансплантації тканин і органів, косметичному методу хірургічних операцій розширених судин ніг, переливання крові, а також історії хірургії. Запропонував спосіб лікування анаеробної інфекції шляхом внутрішньовенного введення великих доз протигангренозної сироватки; методи профілактики та лікування травматичного шоку загруднинною новокаїновою блокадою.
Наукові праці: “Виведення чужого тіла з 12-палої кишки за допомогою дуоденального зонда” (1930); “Прободная язва желудка и двенадцатиперстной кишки” (1945); “Лечение газовой гангрены” (1946); “Новый способ ушивания дивертикула грудного отдела пищевода” (1959); “Отдаленный результат операции при аневризме левого желудочка” (1961); “Советская медицина на службе у партизан Украины” (1966).
80 років від дня народження ортопеда-стоматолога, доктора медичних наук, професора Валерія Степановича Онищенка (1941)
Ортопед-стоматолог, доктор медичних наук (1994), професор (1996), заслужений діяч науки і техніки України. Закінчив стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1964). Завідувач (1992-2007), професор (з 2007) кафедри ортопедичної стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.
Основні напрями наукової діяльності: використання сплавів металів для виготовлення зубних протезів, заміщення дефектів коронок зубів і зубних рядів, профілактика та лікування ускладнень протезування.
65 років від дня народження доктора медичних наук, професора Лариси Федорівни Матюхи (1956-2021)
Доктор медичних наук (2012), професор (2013). Закінчила Одеський медичний інститут (1981). Працювала лікарем (1982-1989). Від 1992 – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 2012 – завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги.
Наукові дослідження були присвячені удосконаленню нормативної бази, організації системи первинної медичної допомоги, проблемам підвищення якості роботи медичних працівників; факторам ризику поширення та профілактиці неінфекційних захворювань.
Наукові праці: “Роль сімейного лікаря у вирішенні медичних та соціальних проблем пацієнтів з інтелектуальною недостатністю” (2013); “Как предупредить сердечно-сосудистые катастрофы у больных сахарным диабетом” (2014); “Невідкладна медична допомога у загальній лікарській практиці” (2015); “Корекція
порушень вуглеводного обміну у хворих на ожиріння у поєднанні з ураженнями жовчного міхура” (2015).
145 років від дня народження терапевта та гематолога, доктора медицини, професора Василя Васильовича Виноградова (1876-1927)
Терапевт, гематолог, доктор медицини (1909), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1900), де й працював (згодом Київський медичний інститут): завідувач кафедри шпитальної терапії (1919-1927). Заступник голови медичної секції ВУАН (1924). Одним з перших почав викладати українською мовою.
Досліджував проблеми лікування захворювань кровоносної та травної систем, ендокринних залоз; розробляв теорію згортання крові.
Наукові праці: “Из клинической картины припадков и к вопросу о распознавании грыж грудобрюшной преграды” (1906); “К вопросу о выделении воды почками” (1909); “К вопросу о распознавании и лечении поддиафрагмальных гнойников” (1911); “До патології гемофілії” (1923); “До казуїстики ускладнень жовчево-кам’яної хвороби”; “Болезни крови и кроветворных органов” (1927).
135 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Данила Семеновича Воронцова (1886-1965)
Фізіолог, доктор медичних наук (1934), професор (1923), академік АН УРСР (1957). Після закiнчення природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету (1912) був залишений на кафедрі фізіології тварин (у М. Введенського) для підготовки до професорського звання. У 1914-1916 викладав на Вищих жiночих курсах (Петроград), 1916-1920 – в Одеському університеті (1919 – професор). Працював завідувачем кафедри Смоленського (1922-1930) і Казанського (1931-1935) медичних інститутів. Одночасно в 1931-1935 – завідувач кафедри фізіології Казанського університету, 1935-1941 – Київського медичного інституту. Під час 2-ї світової війни через хворобу не зміг евакуюватися. У 1943 переїхав до Вінниці, де працював завідувачем кафедри біохімії в Медичному інституті. Від 1944 – в Київському університеті: професор кафедри фізіології, завідувач сектору загальної фізіології НДІ фізіології тварин при Університеті. Одночасно в 1956-1965 – засновник і завідувач лабораторії електрофізіології Інституту фізіології АН УРСР (Київ). Засновник української школи електрофізіологів і мембранологів. Голова Українського фізіологічного товариства (1960-1965).
Вивчав проблеми характеристики струмiв дiї нервiв i м’язів. Встановив, що збудження, втрачене під впливом одновалентних катіонів, поновлюється анодом, а зміна збудженості, викликана застосуванням двовалентних катіонів, поновлюється катодом. Це явище назване “феноменом Воронцова”. Вивчаючи природу рефрактерності, відкрив ан- і катаелектротонічні фази її розвитку. Один iз засновників мембранної теорiї походження електричних потенцiалiв у живих клiтинах. Вивчав умови, що визначають форму електрокардіограми, встановив її компоненти, зокрема дослідив походження зубців електрокардіограми.
Наукові праці: “Фiзiологiя тварин i людини” (1952); “В.Ю. Чаговець – основоположник сучасної електрофізіології” (1957); “Про природу подразливості живих утворень” (1958); “Нариси з історії фізіології на Україні” (1959); “Общая электрофизиология” (1961); “Электричество в живом организме” (1961); “Физический электрон нервов и мышц” (1966).