Календар медицини

80 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка НАМНУ Василя Максимовича Мороза (1942)

Фізіолог, доктор медичних наук (1984), професор (1986), академік НАМН України (2010), заслужений діяч науки і техніки України (1993). Герой України (2003). Закінчив Вінницький медичний інститут (1967), де й працює від 1968 (нині університет): заступник декана лікувального факультету (1982-1984), декан педіатричного факультету (1984-1986), проректор з навчальної роботи (1986-1988), ректор (від 1988), водночас – завідувач (1991-2015), професор (від 2015) кафедри нормальної фізіології.

Вивчає реакції кори мозку на звукові стимули; роль структур головного мозку в реалізації поведінкової реакції цілісного організму, зокрема центральні механізми програмування та контролю довільних рухів; проблеми інтегративної медичної антропології, а також курортології (вплив радонових ванн курорту Хмільник). Брав участь у розробленні ком­п’ю­терної функціональної моделі організму людини “СКІФ”.

Наукові праці: “Руководство по информатике” (1993); “Структурні основи адаптації до впливу природних радіоактивних вод” (1997); “Латеральний гіпоталамус і префронтальна кора в організації довільних рухів” (1998); “Теория и практика интегративной антропологии” (1998); “Інтегративна функція мозочка, базальних гангліїв і моторної кори в програмуванні та регуляції рухів” (2010); “Фізіологія” (2015).

80 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Віталія Казимировича Казимирка (1942)

Терапевт, доктор медичних наук (1994), професор (2006). Закінчив Вінницький медичний інститут (1967). Працював лікарем. Від 1978 – у Луганському медичному інституті: 1984-1994 – доцент кафедри внутрішніх хвороб № 1; від 1995 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 2005 – професор кафедри терапії та ревматології.

Наукові дослідження були присвячені лікуванню внутрішніх хвороб, ревматології, гематології.

Наукові праці: “Функциональное состояние нейтрофитоцитов крови у больных сахарным диабетом” (1995); “Свободнорадикальное окисление и антиоксидантная терапия” (2004); “Первичный (возрастзависимый, инволюционный) остеоартроз” (2006); “Патология дистального отдела кишечника: механизмы развития, лечение” (2008); “Практичні навички в ревматології” (2008).

130 років від дня народження офтальмолога, доктора медицини, професора Павла Савовича Плітаса (1892-1984)

Офтальмолог, доктор медицини (1926), професор (1946). Закінчив Військово-медичну академію (Санкт-Петербург, 1914). Працював на посадах ординатора очної клініки Військово-медичної академії (1914-1916), асистента очної клініки Психоневрологічного інституту в Петрограді (1916-1918), асистента, приват-доцента кафедри очних хвороб Північно-Кавказького університету (1920-1934) і за сумісництвом – завідувача очного відділення Північно-Кавказького інституту охорони та організації праці, 1934-1954 – завідувач кафедри офтальмології Івановського медичного інституту. Надалі працював на посадах Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Основні напрями наукової діяльності: професійна патологія органів зору та розробка пошарової оптичної пересадки рогівки; опрацював і впровадив у медичну практику операцію видалення амагнітних нефіксованих внутрішньоочних чужорідних тіл під контролем офтальмоскопії.

135 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора Серафими Петрівни Виноградової (1887-1965)

Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1935), професор (1950). Закінчила Різдвяні медичні курси в Санкт-Петербурзі (1904) та Вищі жіночі курси в Києві (1915). Працювала лікарем (1915-1922, 1941-1943). Від 1922 – в Київському інституті удосконалення лікарів: від 1935 – професор; від 1943 – в Київському медичному інституті: від 1944 – завідувач кафедри акушерства та гінекології № 2; від 1946 – в Інституті охорони материнства і дитинства (нині Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ, Київ): науковий керівник 2-ї акушерсько-гінекологічної клініки.

Вперше в Україні впровадила в практику методику дослідження капілярного кровообігу при нормальній і патологічній вагітності та пологах; вперше в СРСР вивчала проблеми лікування патологічних станів у вагітних і новонароджених, пов’язаних з резус-конфліктом матері та плода. Досліджувала фізичні, хімічні та біологічні властивості навколоплідних вод; профілактику, діагностику та лікування післяпологових і післяабортних інфекційних захворювань; переливання крові в акушерстві та гінекології; знеболювання пологів; гіпогалактію.

Наукові праці: “О биологическом значении околоплодных вод” (1928); “Использование ретроплацентарной и плацентарной крови с лечебной целью” (1937); “Переливание крови в акушерстве с клинической и организационной точек зрения” (1937); “Ранні ознаки ускладненої вагітності” (1954).

Рак – це загальний термін, яким позначають групу захворювань, що можуть вражати будь-яку частину тіла. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вона є однією з головних причин смерті сьогодні. 4 лютого відзначають Всесвітній день боротьби з раком для привернення уваги громадськості до цієї хвороби.

Одна з ознак раку – швидке зростання аномальних клітин, які згодом метастазують у інші органи. Ця патологія є основною причиною смерті в усьому світі. Так, онкологічні захворювання відповідальні за майже 10 млн смертей у 2020 році. Що стосується нашої країни, то на різні форми раку хворіє понад мільйон українців. У тому ж 2020 році від онкологічних захворювань померло близько 70 тис. наших співвітчизників. На жаль темпи поширення даної патології в нас дуже високі. У 2020 році Україна посідали сумне 2 місці в Європі за темпами його поширення. Одна з причин – пізнє виявлення хвороби.

За даними ВООЗ, найчастіше діагностують злоякісні новоутворення молочної залози, легень, а також колоректальний рак, передміхурової залози, шкіри (не меланома), шлунку.

Факторами ризику розвитку захворювання є:

• Погані звички – вживання тютюну, алкоголю;
• Нездорове харчування;
• Відсутність фізичної активності;
• Несприятлива екологічна ситуація.

Вчені вважають, що деякі хронічні інфекції також можуть сприяти розвитку онкологічного захворювання. Канцерогенними інфекціями називають Helicobacter pylori, віруси папіломи людини, гепатиту B і C та Епштейна–Барра.

У досягненні глобальних цілей щодо зниження кількості випадків онкологічних захворювань та передчасної смертності ключовим є лікування раку на ранніх стадіях. На жаль, багато випадків діагностують занадто пізно. Тож терапія стає складніше, а прогноз – непередбачуваним. Разом із тим 30–50 % випадків раку можна запобігти. ВООЗ радить зміцнювати національні системи охорони здоров’я, впроваджуючи розроблені стратегії профілактики. Окрім того, раннє виявлення раку значно зменшує фінансові наслідки – зменшує вартість лікування і зберігають життя людей, які можуть продовжувати працювати.

Сучасні стратегії профілактики передбачають ранню діагностику та скринінг. До стратегії ранньої діагностики входить:

• поширення знань про фактори ризику і симптоми різних форм раку серед населення;
• наголошення на своєчасному зверненні за медичною допомогою при виявленні аномальних симптомів;
• доступ до клінічної оцінки та діагностики.

У поняття «скринінг» входить виявлення осіб, у яких результати аналізів показують високу ймовірність розвитку онкологічного захворювання. Виявлення таких осіб до появи симптомів допомагає своєчасно направити їх на профілактику та лікування.

Всесвітній день боротьби з раком відзначається 4 лютого і спрямований на підвищення обізнаності населення щодо онкологічних захворювань та зменшення соціальної стигматизації. Цей день було обрано на Всесвітньому саміті, присвяченому боротьбі з раком у новому тисячолітті, який проходив у Парижі в 2000 році.

У фондах ННМБУ ви можете знайти літературу за цією темою:

1. Військова екологія : підручник / М. І. Хижняк [та ін.] ; за ред. І. М. Хижняка. – Київ : Чалчинська Н. В., 2020. – 677 с.
2. Довідник з медико-соціальної експертизи і реабілітації : навчальний посібник : у 3 т. / Л. Ю. Науменко [та ін.] ; за ред. Л. Ю. Науменка; Дніпров. держ. мед. ун-т. – Дніпро : Ліра, 2021.
   Т. 3 : Захворювання нервової системи, онкологічні захворювання, патологія органа зору. – 2021. – 453 с. : табл.
3. Онкологічні захворювання: врятує рання діагностика : бібліографічний список / Вінниц. обл. наук. мед. б-ка, Від. наук.-мед. інформації та бібліогр. ; підгот.: Гаєвик О.Є. – Вінниця : [б. в.], 2014.
4. Жук В.І. Ефективність та безпечність інтратекального введення морфіну гідрохлориду для лікування хронічного больового синдрому у хворих на онкологічні захворювання в термінальній стадії / В. І. Жук, Ю. І. Новосад // Лікар. справа = Врачебное дело. – 2017. – N 5/6. – С. 104-108.
5. Журавльова Л.В. Цукровий діабет та онкологічні захворювання [] / Л. В. Журавльова, Н. В. Сокольнікова // Ліки України. – 2021. – № 2. – С. 32-40.

120 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Тимофія Титовича Глухенького (1902-1980)

Терапевт, доктор медичних наук (1935), професор (1938), заслужений діяч науки УРСР (1968). Закінчив медичний факультет Ростовського університету (1925), де відтоді й працював (нині Ростовський медичний інститут): асистент, доцент, професор кафедри терапії; 1938-1941 – завідувач кафедри терапії Іжевського медичного інституту (РФ); 1941-1944 – завідувач кафедри терапії Південно-Осетинського медичного інституту (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ); 1944 – ректор, 1944-1945 та 1950-1957 – завідувач кафедри шпитальної терапії, 1946-1950 – завідувач кафедри пропедевтичної терапії Львівського медичного інституту; 1957-1975 – завідувач кафедри терапії, 1975-1980 – професор-консультант Київського медичного інституту.

Наукові дослідження були присвячені питанням серцево-судинної патології, гіпофіз-адреналовій системі за різних патологічних станів, тиреотоксикозу, профілактиці зобу, інфаркту міокарда та його лікуванню, терапевтичній дії курортних факторів.

Наукові праці: “Курорт Варзи-Ятчи и его целебные свойства” (1939); “Курорт Трускавец и его лечебные факторы” (1958); “Зобна хвороба: Клініка, профілактика і лікування” (1958); “Що треба знати про зобну хворобу” (1959); “Сердечно-сосудистая недостаточность при тиреотоксикозах и ее лечение” (1962).