Календар медицини

75 років від дня народження акушера-гінеколога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Валерія Миколайовича Запорожана (1947)

Акушер-гінеколог, академік Національної академії медичних наук України (2000), доктор медичних наук (1983), професор (1986). Заслужений винахідник України (1986), віце-президент НАМН України (2011-2016), ректор Одеського національного медичного університету (з 1994), почесний доктор 19 зарубіжних університетів та академій.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення цитогенетичних, молекулярних та імунних механізмів онкогенезу, проблеми репродуктивного здоров’я, підвищення ефективності допоміжних репродуктивних технологій; ведення вагітності та пологів високого ризику, зокрема ВІЛ-інфекції; розробка та вдосконалення мінімально інвазивних органозберігаючих і реконструктивно-пластичних методів лікування, зокрема з використанням ендоскопічних та інтраскопічних технологій, кріохірургії, лазерної й ультразвукової енергії; розробка та вдосконалення методів регенеративної та генетичної медицини. В.М. Запорожаном створені одна з перших у країні генетична лабораторія та НДІ молекулярно-генетичної та клітинної медицини, що розширило можливості методів діагностики та лікування соціально-значущих захворювань. Розробив і впровадив у клінічну практику технології лікування за допомогою ендоскопічних, кріохірургічних і лазерних методів. У 1978 очолив перший в Україні Центр з лікування передпухлинних станів у гінекології, у 1989 заснував перші в країні центри сімейного здоров’я та ендоскопічної та лазерної хірургії. Є засновником і президентом Української асоціації ендоскопічної, малоінвазивної та лазерної хірургії, президентом асоціації акушерів-гінекологів України, віце-президентом Всесвітньої асоціації лікарів-ендоскопістів, членом президії Європейської асоціації акушерів-гінекологів.

Наукові праці: “Видеоэндоскопические операции в хирургии и гинекологии” (1999); “Акушерство і гінекологія” (2000, 2005, 2013-2014); “Гінекологічна патологія” (2002); “Вич-инфекция и СПИД” (2003, 2004); “Стволовые клетки” (2004); “Акушерська патологія” (2005); “Біоетика” (2005); “Оперативна гінекологія” (2007); “Генетична медицина” (2008); “Ендоскопічна хірургія” (2011); “Уроджені вади розвитку” (2012); “Фактори і механізми саногенезу” (2014); “Воєнно-польова хірургія” (2016).

170 років від дня народження педіатра, мікробіолога, доктора медицини Василя Єгоровича Чернова (1852-1912)

Педіатр, мікробіолог, доктор медицини (1883). Закінчив Медико-хірургічну академію (Санкт-Петербург, 1874). Брав участь у російсько-турецькій війні. 1845 Військово-медичною академією визнаний приват-доцентом з дитячих хвороб. З 1886 працював у Москві на посаді головного лікаря дитячої лікарні св. Ольги; 1889 при Університеті св. Володимира була організована перша в Україні кафедра дитячих захворювань, першим керівником якої був призначений В.Є. Чернов. Організував і очолив першу клініку дитячих хвороб Університету св. Володимира (1891), перший директор Київського бактеріологічного інституту (з 1898), створив умови для формування Київської школи педіатрів.

Наукові дослідження були присвячені вивченню всмоктування жирів, перитифлітів і паратифлітів, іншим питанням теорії та практики педіатрії.

130 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Євгена Олександровича Татаринова (1892-1950)

Патофізіолог, доктор медичних наук (1923), професор (1923), член-кореспондент АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1943), завідувач кафедри патологічної фізіології (1931-1950), декан лікувального факультету (1936), завідувач відділу науки (1937-1938) Київського медичного інституту, одночасно – завідувач відділу експериментальної морфології Інституту експериментальної біології та патології ім. О.О. Богомольця. За сумісництвом працював на посаді завідувача біохімічного відділу Державного крайового інституту мікробіології і епідеміології “Мікроб” (1930-1931) та в Інституті клінічної фізіології АН УРСР (1934-1950).

Науковий доробок вченого складає близько 50 праць, присвячених експериментальній гематології та онкології, дослідженню імунітету проти злоякісних пухлин, ролі нервової системи в імунобіологічних процесах, загальної патології інфекцій, реактивності організму.

Наукові праці: “О влиянии бактерий на рост тканевых культур” (1931); автор основних розділів 3-х томного посібника “Основи патологічної фізіології” (1933-1936).

160 років від дня народження бактеріолога, імунолога, доктора медицини, професора Івана Григоровича Савченка (1862-1932)

Бактеріолог, імунолог, доктор медицини (1895), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1888). Працював на посадах прозектора та приват-доцента (з 1895) на кафедрі професора В.В. Підвисоцького; 1896 перебував у закордонному науковому відрядженні в Інституті імені Пастера в І.І. Мечникова; 1896-1919 – професор Казанського університету; з 1920 – професор Кубанського університету в м. Краснодар, згодом – також керівник Кубанського бактеріологічного інституту.

Основні напрями наукових досліджень: проблеми інфекційної патології, імунітету, фагоцитозу, онкології, патологічної гістології. Спільно з Д.К. Заболотним розробив метод профілактики холери за допомогою введення холерної вакцини через рот; за його участі вперше була встановлена можливість імунізації через кишечник; 1905 виготовив протискарлатинозну сироватку, що здобула визнання в Росії та за її межами.

Віра Григорівна Балабан (1892-1976) педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб, перший завідувач кафедри факультетської педіатрії, професор-консультант кафедри Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Віра Григорівна здійснювала наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, ревматизму.

Наукові праці: “Коли-диспепсия” (1958); “Стан вивчення кишкових захворювань у дітей раннього віку на сучасному етапі” (1965).

З метою поширення інформації про дану патологію 6 березня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з глаукомою. Його започаткували у 2008 році за ініціативи Всесвітньої асоціації товариств глаукоми (WGA) та Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою (WGPA). Фахівці попереджають, тільки раннє виявлення і правильне лікування захворювання дає змогу зберегти зір. Для цього необхідний регулярний профілактичний огляд у офтальмолога. Лікарі радять проходити обстеження особам у віці 35-40 років не рідше ніж 1 раз на 5 років, а тим, чий вік старший за 50, – кожні 2-3 роки.

Глаукома – це одне з найбільш інвалідизуючих офтальмологічних захворювань, при якому діагностують постійне або періодичне підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ). Дана патологія характеризується також атрофією зорового нерву та зміною полів зору. Нерідко глаукома призводить до часткової або повної втрати його втрати.

Кількість хворих на глаукому у світі сягає 65 млн. А серед 28 млн незрячих майже кожен п’ятий втратив зір через цю патологію. За даними статистики, глаукому діагностують у 1-2% людей старших за 40 років, але близько 25% випадків захворювання залишаються невиявленими. Якщо патологію діагностували у віці 40-45 років, то при відсутності лікування до 60-65 років людина може повністю осліпнути.

До підвищення ВОТ призводить накопичення внутрішньоочної рідини внаслідок надмірної її продукції чи порушення виведення внаслідок змін дренажної системи ока. Чому стаються ці зміни достеменно не відомо.

В групі ризику знаходяться особи:

• у родичів яких було діагностовано глаукому;
• старші 40 років, у яких ВОТ знаходиться у верхній межі норми, або з підвищеним ВОТ незалежно від віку;
• з високим ступенем короткозорості після 40-50 років або далекозорості (особливо жінки після 50 років);
• в анамнезі яких травми або запальні захворювання очей;
• старші за 60-70 років;
• хворі на діабет, ендокринні, нервові та кардіоваскулярні захворювання;
• які проходять тривалий курс лікування гормональними препаратами;
• зі зниженим (щодо вікової норми) артеріальним тиском.

Симптомами глаукоми можуть бути:

• біль, різь, відчуття важкості та почервоніння очей;
• звуження поля зору, затуманення, поява «сітки» перед очима;
• при погляді на яскраве світло з’являються «райдужні кола»;
• погіршення зору у вечірній та нічний час доби;
• відчуття підвищеного зволоження очей;
• незначні болі навколо очей.

У фондах ННМБУ можна ознайомитись з літературою за цією темою:

1. Кощинець О. Б., Капечук В. В., Крицун Н. Ю. Особливості чинників ризику прогресування первинної глаукоми та їх вплив на розвиток пізніх стадій захворювання // Клінічна та профілактична медицина. – 2019. – № 3/4. – С. 41-46.
2. Фурсова А. Ж. и др. Антиангиогенная терапия диабетического макулярного отека у пациентов с первичной открытоугольной глаукомой // Вестник офтальмологии. – 2020. – Т. 136, № 6 ч.2. – С. 185-194.
3. Назирова З. Р., Туракулова Д. М., Бузруков С. Б. Хирургическое лечение врожденной глаукомы у детей с применением дренажа «Глаутекс» // Вестник офтальмологии. – 2020. – Т. 136, № 6 ч.2. – С. 202-206.
4. Новицький І. Я., Левицька О. В. Порівняння ефективності непроникаючої глибокої склеректомії в комбінації з ендотрабекулоектомією та трабекулоектомії // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 2. – С. 27-31.
5. Ісаєв О. А., Сердюк В. М. Зв’язок первинної відкритокутової глаукоми з поліморфізмом rs2070744 (T-786C) гена ендотеліальної NO-синтази (NOOS3) в українській популяції // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 3. – С. 3-9.
6. «Глаукома». Стандарти медичної допомоги // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 4. – С.75-81.
7. Лопадчак Р. М., Новицький І. Я., Федус Я. З. Наш досвід лазерної іридотомії у пацієнтів із хронічною закритокутовою глаукомою // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 6. – С. 10-13.
8. Dusmukhamedova A. M., Tuchibaeva D. M., Khadzhimetov A. A. Assessing factors of endothelialv vascular dysfunction in patients with primary open-angle glaucoma // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 6. – Р. 14-18.
9. Левицька О. В., Новицький І. Я. Вплив дозованої ендотрабекулоектомії з непроникною глибокою склеректомією на рівень внутрішньоочного тиску та показники відтоку вологи передньої камери // Запорізьк. мед. журнал. – 2022. – Т. 24, № 3. – С. 328-331.