Календар медицини

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Ця дата обрана ВООЗ не випадково, адже в цей день у 1882 році Роберт Кох оголосив про виявлення бактерії, що спричиняє захворювання.

Туберкульоз — інфекційне захворювання, що викликають мікобактерії з групи Mycobacterium tuberculosis complex — M. tuberculosis, M. bovis i M. africanum. Це одна з найбільш смертоносних інфекцій у світі. За даними ВООЗ, щодня на туберкульоз захворюють понад 28 000, а вмирають близько 4 000 людей. Експерти вважають, що чверть світового населення заражена туберкульозними паличками. І хоча більшість з цих людей не є хворими або заразними, але вони мають високий ризик розвитку патології у майбутньому. Це залежить від різних факторів, найважливішим з яких є імунологічний статус людини.

До групи підвищеного ризику інфікування мікобактерією туберкульозу належать особи, які:

• ВІЛ-інфіковані;
• перебували в контакті з хворими на туберкульоз;
• вживають наркотики та алкоголь, курять;
• мають ослаблену імунну систему через недоїдання або імуносупресорну чи глюкортикоїдну терапію;
• хворі на цукровий діабет;
• страждають на ниркову недостатність;
• мають в анамнезі онкологічні захворювання, ревматоїдний артрит, хворобу Крона, псоріаз, червоний системний вовчак.

Туберкульоз може бути у активній формі, що в свою чергу поділяється на відкриту (хворий виділяє назовні мікобактерії туберкульозу) і закриту (хворий не є заразним), та латентній (прихованій). Важливо, що в світі поширюється туберкульоз із множинною лікарською стійкістю. У 2015 році таку форму захворювання діагностували у 480 тис. осіб в світі. На сьогодні Україна посідає друге місце у світі за поширеністю саме туберкульозу резистентного до антибіотиків.

Симптоми активної (відкритої) форми туберкульозу є:

• нав’язливий кашель, що триває понад 3 тижні;
• у мокротинні виявляються сліди крові;
• біль у грудях;
• відчуття постійної втоми, слабкість;
• втрата апетиту і зниження маси тіла;
• нічне потовиділення;
• підвищення температури тіла 37-38 °С або навпаки її зниження 35,5 °С.

1 лютого 2023 р. було оголошено тему цьогорічного Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом: «Так! Ми можемо покінчити з туберкульозом». Фахівці наполягають, спільними зусиллями ми можемо покінчити з туберкульозом до 2030 року. Для цього варто зосередитись на декількох напрямках: прискорити дослідження із розробки нової протитуберкульозної вакцини, забезпечити доступність населення до нової швидкої молекулярної діагностики та більш коротких та ефективніших схем лікування і профілактики туберкульозу.

Фтизіатрія – розділ клінічної медицини, що вивчає причини виникнення, закономірності поширення та механізми розвитку туберкульозу, викликані ним патологічні процеси в організмі людини та методи його профілактики, діагностики та лікування. Дата проведення професійного свята лікарів-фтизіатрів вибрана не випадково, саме 24 березня 1882 Роберт Кох зумів виділити бактерію, що викликає туберкульоз.

130 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Софронія Терентійовича Новицького (1892-1957)

Хірург, доктор медичних наук (1936), професор (1938). Закінчив Київський медичний інститут (1922). Працював лікарем. 1938-1941 – завідувач кафедри оперативної хірургії та 1939-1940 – завідувач кафедри факультетської хірургії Вінницького медичного інституту; 1942-1944 – завідувач кафедри оперативної хірургії Ташкентського медичного інституту. 1944-1957 – завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії, водночас 1948-1954 – декан лікувального факультету Київського медичного інституту, за сумісництвом 1944-1947 – завідувач кафедри онкології Київського інституту удосконалення лікарів.

Наукові дослідження були присвячені травматології, онкології та загальній хірургії. Вивчав анатомію кульшового суглоба.

Наукові праці: “Розтирання людського тіла як корисний, а иноді небезпечний засіб лікування” (1927); “Перелами шийки стегна у дорослих” (1937); “Десмургия” (1940); “Метод завязывания хирургических швов и лигатур” (1950); “Загальна методика анатомічних досліджень кровоносних судин” (1957).

125 років від дня народження офтальмолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМН СРСР Віталія Миколайовича Архангельського (1897-1973)

Офтальмолог, доктор медичних наук (1938), професор (1939), член-кореспондент АМН СРСР (1944). Закінчив медичний факультет Московського університету (1922), де й працював доцентом (1930-1938); у Куйбишевському медичному інституті: завідувач кафедри офтальмології та клініки (1938-1942); у Військовій медичній академії (Ленінград): професор (1942-1944); від 1944 – завідувач кафедри очних хвороб Київського медичного інституту; 1945-1949 – старший науковий співробітник Інституту клінічної фізіології АН УРСР (Київ); від 1952 очолював Московський НДІ очних хвороб, кафедру очних хвороб 1-го Московського медичного інституту (1953-1971), одночасно – Головний офтальмолог МОЗ СРСР.

Наукові дослідження в галузі фізіологічної оптики.

Наукові праці: “Введение к микроскопическому исследованию глаза” (1926); “Опыт лечения помутнений стекловидного тела переливанием крови” (1931); “Пигментальный эпителий глаза в его нормальном и патологическом состоянии” (1931); “Очні хвороби” (1950); “Практическое руководство по патологогистологической технике для офтальмологов” (1957); “Многотомное руководство по глазным болезням” (1959-1962); “Морфологические основы офтальмоскопической диагностики” (1960); “Учебник глазных болезней” (1963); “Вопросы практической офтальмологии” (1964); “Глазные болезни” (1969); “Методическое руководство к преподаванию курса глазных болезней для лечебного факультета” (1970).

65 років від дня народження ботаніка, доктора біологічних наук, професора Валентини Миколаївни Мінарченко (1957)

Ботанік, доктор біологічних наук (2012), професор (2014). Закінчила Луцький педагогічний інститут (1980). Відтоді працювала в спеціальному ПТУ № 4 (м. Камінь-Каширський Волинської області); від 1982 – в Інституті ботаніки НАНУ: від 1994 – завідувач лабораторії ботанічного ресурсознавства, від 2014 – провідний науковий співробітник; водночас від 2002 – доцент, від 2014 – завідувач кафедри ботаніки та фармакогнозії Національного медичного університету.

Наукові дослідження присвячені видовій різноманітності лікарських рослин України, їхнім еколого-ценотичним і флороценотичним особливостям, хорології, стану та динаміці ресурсів; розробленню шляхів і методів раціонального використання наявних ресурсів, їх відтворення після заготівлі, збагачення чи охорони.

Наукові праці: “Атлас лікарських рослин України” (2002); “Лікарські судинні рослини України (медичне та ресурсне значення)” (2005); “Медична ботаніка” (2009); “Medicinal plants of Ukraine: diversity, resources, legislation” (2011); “Ресурсознавство. Лікарські рослини” (2014); “A Review of the Medicinal Ferns of Ukraine” (2017).

70 років від дня народження терапевта, академіка НАМНУ, доктора медичних наук, професора Тетяни Олексіївни Перцевої (1952)

Терапевт, академік НАМН України (2021), доктор медичних наук (1992), професор (1993), Заслужений працівник народної освіти України (1992), Відмінник охорони здоров’я України (1986), ректор Державного закладу “Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України” (2017).

Основний напрям наукової діяльності: пульмонологія й особливості перебігу, діагностики, лікування та профілактики захворювань органів дихання, розробки схем лікування хворих з урахуванням впливу лікарських препаратів на серцево-судинну систему та шлунково-кишковий тракт, розробка методів реабілітації хворих з урахуванням їхнього впливу на якість життя. Є співавтором українських консенсусів з діагностики та лікування бронхіальної астми, хронічного обструктивного захворювання легень, пневмонії. Нею створені і функціонують “Астма-школа” та “Школа для хворих на хронічний бронхіт”, відкриті регіональні консультативно-діагностичні кабінети “Пульміс” і “Спіро”. Низка наукових розробок присвячена питанням ендокринології, кардіології, психофізіологічним і психотерапевтичним аспектам при захворюваннях внутрішніх органів.

Наукові праці: “Болезни органов дыхания” (2001); “Диференційований підхід до діагностики і лікування артеріальної гіпертензії при цукровому діабеті” (2002); “Сепсис и нозокомиальная инфекция” (2002); “Невідкладні стани в клініці внутрішніх хвороб” (2002); “Основи інгаляційної терапії при хронічному обструктивному бронхіті та бронхіальній астмі” (2004); “Сепсис и полиорганная недостаточность” (2005); “Курс лекций по клинической пульмонологии” (2005); “Основи інгаляційної терапії при хронічному обструктивному захворюванні легень та бронхіальній астмі” (2005); “Медико-соціальна експертиза при дифузних хворобах сполучної тканини органів дихання та травлення” (2007); “Клініко-ЕКГ синдроми” (2008); “Основы изучения вентиляционной функции легких: клинико-диагностическое значение” (2008); “Роль матриксних металопротеїназ у визначенні особливостей системного запалення при хронічному обструктивному захворюванні легень” (2012); “Особенности течения, диагностики и лечения пневмонии при наличии модифицирующих факторов” (2012); “Immune and inflammatory predictors of survival in patients with severe community-acquired pneumonia” (2014); “Особливості психічного статусу хворих на хронічне обструктивне захворювання легень у різні фази патологічного процесу” (2016); “Adherence to continuous inhalation therapy in patient with chronic obstructive pulmonary disease, living in the Dnieper region” (2017).