Календар медицини

День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам’яті Святого Миколая у католиків та православних.

За традицією, цієї ночі діти отримують подарунки під подушками. Тому вони вірять у диво, звершуване святим Миколаєм і вчаться в святого бути милосердними. Святий Миколай опікується воїнами, водіями і тими, що подорожують, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей і студентів, моряків, торговців, і лучників.

В пам’ять про милосердя святого Миколая, цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

Рішення ВООЗ щодо відзначення цього дня було прийнято у 1998 році на Всесвітній нараді по бронхіальній астмі, яка проходила в м. Барселона, Іспанія. Його мета – поліпшення обізнаності населення про бронхіальну астму, привернення уваги громадськості до вирішення проблем пацієнтів, підвищення доступності та якості медичної допомоги.

Бронхіальна астма – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричиняє гіперреактивність бронхів і проявляється свистячим диханням, скутістю у грудній клітці, кашлем. Це захворювання діагностують приблизно в 5–10% населення світу. Від нього страждають діти і дорослі. Найбільш часто бронхіальна астма маніфестує у дітей шкільного віку. Особливо високий рівень захворюваності припадає на промислові регіони з несприятливою екологією. У мешканців міста бронхіальна астма реєструється частіше, ніж у мешканців сільської місцевості (7,1 % та 5,7 % відповідно). В Україні, за статистичними даними МОЗ України, поширеність захворювання серед дітей коливається в межах від 0,60 % до 0,56 %, що свідчить про проблему своєчасної діагностики.

Бронхіальна астма вважається невиліковною хворобою, але її перебіг та прояв симптомів можна контролювати.

Більшість експертів вважає, що причинами захворювання є генетична схильність в поєднанні з зовнішніми подразниками, якими виступають:

• алергени;
• шкідливі умови праці;
• куріння.

Факторами ризику розвитку бронхіальної астми можуть виступати:

• часті респіраторні захворювання;
• ожиріння;
• низька фізична активність;
• деякі медикаментозні засоби.

Для профілактики захворювання необхідно уникати сирості, холоду, а також намагатись мінімізувати контакт з алергенами у навколишньому середовищі. Велике значення в профілактиці даної патології має санація носоглотки, зміцнення імунітету та здоровий спосіб життя.

Юрій Панасович Зозуля (23.12.1927 – 24.11.2021) – видатний український нейрохірург та науковець, академік НАН України (2009), академік НАМН України (1994), член-кореспондент НАН України (1991), д. мед. н. (1967), професор (1968), директор ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» (1993-2013), віце-президент НАМН України (1993-2011), заслужений діяч науки і техніки України (1978), лауреат двох Державних премій України в галузі науки і техніки (1996, 2001) та премії ім. О.О. Богомольця (2000), громадський діяч і організатор охорони здоров`я та медичної науки.

Юрій Панасович Зозуля народився 23 грудня 1927 року у місті Вінниці, в родині службовців. 1950 року Зозуля Юрій Панасович з відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут і як кращий студент був рекомендований на наукову роботу. Все життя працював у Київському НДІ нейрохірургії (нині ДУ «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України»), де пройшов шлях від клінічного ординатора до директора інституту.

Основними напрямами наукової діяльності вченого є нейроонкологія. Вивчення біомолекулярних та генетичних механізмів розвитку пухлин мозку, клінічна патофізіологія мозкового кровообігу, судинна нейрохірургія, проблеми нейротрансплантації, розробка методів хірургічних втручань при різних видах патології головного мозку.

Важливим науковим здобутком Юрія Панасовича Зозулі стали розробки в галузі нейрохірургії, що стосуються проблем патофізіології мозкового кровообігу при пухлинних та судинних захворюваннях головного мозку, розробки найбільш ефективних методів діагностики та хірургічного лікування різних видів патології нервової системи. Юрій Зозуля один із перших започаткував впровадження мікрохірургічної технології в нейрохірургію, що збільшило можливості оперативних втручань у важкодоступних базальних відділах мозку та підвищило їх ефективність. Під його керівництвом розроблено методи хірургічного лікування менінгіом краніобазальної локалізації, неврину слухового нерву, краніофарингіом, проведені дослідження та розроблені методи реваскуляризації при ішемічних інсультах, розроблені сучасні інформаційні технології та програмні засоби для скринінг–тестування здоров’я населення, створені системи.

Видатний вчений є автором понад 670 наукових публікацій, зокрема 26 монографій, 50 авторських свідоцтв.

Юрій Панасович був науковим консультантом й керівником 20 докторських та 31 кандидатської дисертації, сприяв створенню Української асоціації нейрохірургів України.

Діяльність вченого гідно оцінена державою – його нагороджено: орденами «Знак Пошани», «За заслуги» ІІІ ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнакою НАН України «За наукові досягнення».

200 років Луї Пастеру

Луї Пастер (27.12.1822 – 28.09.1895) – видатний французький мікробіолог і хімік.

Вчений запропонував спосіб запобігання інфекційним захворюванням шляхом введення в організм ослаблених збудників. Він встановив специфічність збудників сибірки, пологової гарячки, холери, сказу та інших захворювань. Також Пастер розвинув уявлення про штучний імунітет, запропонував метод запобіжних щеплень.

Принципи отримання вакцин і методи їхнього застосування, розроблені Луї Пастером для профілактики інфекційних захворювань, успішно використовують до сьогодні.

Широкому загалу він більше відомий своїм винаходом технології обробки молока та вина з метою запобігання їх бактеріальному зараженню, процесу, який зараз називають пастеризацією. Пастер також зробив значні відкриття в молекулярній хімії.

Був засновником і директором інституту, який займався питаннями біології, мікробіології та медицини. Зараз інститут носить ім’я Луї Пастера.

День всесвітніх молитов про мир, заснований Папою Павлом VI у 1967 р., спочатку був святом Католицької церкви. Щорічно 1 січня Папи робили важливі заяви щодо прав людини, прав жінок, миру, загрози тероризму тощо. Згідно з листами «Pacem in Terris» і «Populorum Progressio», Церква і Папи закликали зосередитись на роботі по досягненню миру. На їх думку, головним в цьому питанні є соціальна толерантність. Церква закликала розвивати стосунки в чотирьох напрямках: між людьми, між особою та державою, між державами, а також окремих осіб і держав зі світовим співтовариством. Церква визначає, що для досягнення справжнього миру необхідно розвивати культуру розуміння і толерантності, починаючи від окремої людини до державного, а потім глобального рівня.

17 грудня 1969 р. Генеральна Асамблея ООН визнала це свято офіційно. Воно отримало нову назву – Всесвітній день миру (World Day of Peace). Не звертаючи увагу на соціальні і політичні проблеми, людина не помічає, наскільки наш світ є крихким. ООН закликає людей до усвідомлення існуючих проблем та активної громадської позиції задля створення кращого світу. Поширюйте інформацію про загрози та проблеми, допомагайте людям, які опинилися у скруті – біженцям, жертвам війни і насилля.

Всесвітній день миру – це символ надії стражденних на те, що їх не покинули і світ може бути кращим.

У 2019 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення щодо відзначення 4 січня Всесвітнього дня азбуки Брайля. Мета – підвищення обізнаності населення про проблеми незрячих та слабозорих людей. Згідно ст. 2, 21 та 24 Конвенції про права інвалідів, азбука Брайля є не тільки засобом спілкування, але й має велике значення для забезпечення права на доступ до інформації, освіти, здійснення права на свободу вираження поглядів, а також для їх соціальної інтеграції.

Шрифт Брайля – це унікальна азбука, яка являє собою тактильне поєднання графічних символів за допомогою 6 точок, що дає змогу передавати букви, цифри, музичні, математичні та інші знаки.

Унікальний метод письма був запропонований у 1829 році Луї Брайлем. У його  основі лежить код для шифрування, розроблений ще у 1809 р. під час Наполеонівських воєн капітаном Шарлем Барб’є. За допомогою його «нічної азбуки» донесення можна було читати безшумно і навіть у темряві.

У 1837 р. у Франції вийшла перша книга надрукована шрифтом Брайля. Це була історія Франції.

У 2005 р. ЮНЕСКО визнала систему Брайля життєво необхідною мовою спілкування, легітимною нарівні з іншими мовами світу.