Календар медицини

У 2019 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення щодо відзначення 4 січня Всесвітнього дня азбуки Брайля. Мета – підвищення обізнаності населення про проблеми незрячих та слабозорих людей. Згідно ст. 2, 21 та 24 Конвенції про права інвалідів, азбука Брайля є не тільки засобом спілкування, але й має велике значення для забезпечення права на доступ до інформації, освіти, здійснення права на свободу вираження поглядів, а також для їх соціальної інтеграції.

Шрифт Брайля – це унікальна азбука, яка являє собою тактильне поєднання графічних символів за допомогою 6 точок, що дає змогу передавати букви, цифри, музичні, математичні та інші знаки.

Унікальний метод письма був запропонований у 1829 році Луї Брайлем. У його  основі лежить код для шифрування, розроблений ще у 1809 р. під час Наполеонівських воєн капітаном Шарлем Барб’є. За допомогою його «нічної азбуки» донесення можна було читати безшумно і навіть у темряві.

У 1837 р. у Франції вийшла перша книга надрукована шрифтом Брайля. Це була історія Франції.

У 2005 р. ЮНЕСКО визнала систему Брайля життєво необхідною мовою спілкування, легітимною нарівні з іншими мовами світу.

150 років від дня народження Соломона Марковича Компанійця – отоларинголога, доктора медицини (1912), заслуженого професора (1932).

С.М. Компанієць заснував перше радянське отоларингологічне періодичне видання – «Журнал вушних, носових і горлових хвороб» (1924), редактором якого він був до самої смерті.

У 1930 році професор Компанієць став директором клініки хвороб вуха, горла і носа 1-го Харківського медичного інституту і Українського інституту вдосконалення лікарів. У тому ж році очолив отоларингологічному кафедру Харківського стоматологічного інституту, після закриття якого в 1938 році призначається на посаду наукового керівника Українського центрального науково-дослідного інституту з хвороб вуха, горла і носа. У 1941 очолив кафедру оториноларингологічної в інституті вдосконалення лікарів і Київського стоматологічного інституту.

Науковий доробок вченого налічує 124 роботи по медицині. Він займався питаннями фізіології та патології слухового і вестибулярного апарату, зокрема писав про контузії, поранення верхніх дихальних шляхів, глухонімоту, старечу приглухуватість. Компанієць розробив методи дослідження слуху та прилад для визначення кута протиобертання очей. Великий внесок зробив у виховання майбутніх отоларингологів, є автором медичних підручників і посібників.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються книги С. М. Компанійця:

1. Болезни носа и околоносовых пазух : пособие для студентов и врачей / С. М. Компанеец ; под ред. и с доп. А. И. Гешелина. – Киев : Медгиз, 1949. – 452 с.
   Шифр зберігання: 616.21 К 637
2. Болезни уха, горла и носа : учебник для врачей и студентов. Т. 1. Болезни уха / С. М. Компанеец. – Харьков : Госмедиздат УССР, 1934. – 564 с.
   Шифр зберігання: 616.21 К 637
3. Болезни уха, горла и носа : учебник для студентов медвузов / С. М. Компанеец. – Москва : Медгиз, 1942. – 328 с.
   Шифр зберігання: 616.21 К 637
4. Вушні, носові та горлові хвороби : підруч. для студентів медвишів. Т. 1. Вушні хвороби / С. М. Компанієць ; пер. з рос. Д. Я. Федер. – Харків : Держмедвидав, 1934. – 518 с.
   Шифр зберігання: 616.21 К 637
5. Болезни уха, горла и носа : в 3 т. Т. 1, ч. 1. Болезни уха / при участии И. П. Волошина [и др.] ; под ред. С. М. Компанейца, А. А. Скрыпта. – Киев : Медгиз, 1936. – 638 с.
   Шифр зберігання: 616.21 Б 792

Виповнюється 80 років від дня народження Володимира Олексійовича Боброва – кардіолога, члена-кореспондента АМН України (1993), члена-кореспондента НАН України (1991), доктора медичних наук (1980), професора (1982), міністра охорони здоров’я України (1994-95), завідувача кафедри кардіології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (з 1985).

Провідний учений в галузі кардіології України. Основний напрям наукових досліджень – серцево-судинна патологія, зокрема порушення ритму серця, артеріальна гіпертензія, організація кардіологічної допомоги. Ним була запропонована нова оригінальна концепція “аритмогенного серця”, подальша розробка якої дозволила вийти на якісно новий рівень розуміння фундаментальних аспектів патогенезу аритмій і обґрунтувати нові підходи до стратегії і тактики їх діагностики та лікування.

Під керівництвом В.О. Боброва вперше в Україні були запроваджені методи внутрішньокоронарного тромболізису та ангіопластики. Проводиться значна і результативна робота з підготовки кадрів кардіологів для нашої держави. Як висококваліфікований клініцист, він проводив велику лікувально- консультативну роботу в Інституті кардіології ім. М. Д. Стражеска АМН України, в ряді медичних закладів м. Києва та України, був консультантом ЛОО при Кабінеті Міністрів України.
Автор 950 наукових праць, серед яких 38 монографій, навчальних посібників і програм з післядипломного освіти лікарів-терапевтів і кардіологів, 30 патентів на винаходи.

Підготував 31 доктора і 74 кандидатів наук.

Був членом керівництва Європейської асамблеї кардіологів, членом Ради з клінічної кардіології Американської Асоціації серця, елект-президентом наукових товариств кардіологів країн СНД, академіком Міжнародної академії інформатики при ЮНЕСКО, членом редколегій ряду фахових журналів України та Росії.

Основні наукові праці: “Синдром слабості синусового вузла та суправентрикулярні аритмії”(1991 р.); “Системна артеріальна гіпертензія при хронічних обструктивних хворобах легенів” (1994 р.); “Рефрактерна тахіаритмія”(1994 р.); “Гомеостаз магния при эссенциальной гипертензии (клинико-физиологическая характеристика, патофизиология, гормональная регуляция, коррекция нарушений, обоснование выбора антигипертензивной терапии) (2004 р.).

Фрідріх Есмарх видатний німецький хірург, впровадження антисептиків у медицині, розробник операції з ампутації плеча та автора «штучного знекровлення», одного із творців кровоспинного джгута з гумової стрічки, а також транспортної шини для іммобілізації кінцівки, еластичного бинта, наркозної маски, безлічі корисних хірургічних інструментів (зокрема ніж Есмарха), які широко використовують і в наш час, та інших засобів, таких от як кружка Есмарха.

Фрідріх Есмарх отримав освіту в університетах Кіля та Геттінгену. Брав участь у кількох війнах, опікуючись наданням медичної допомоги пораненим, працюючи в військових шпиталях і лазаретах Кіля, Фленсбурга, Зундевітта, Гамбурга та Берліна.

Фрідріх Есмарх сприяв поширенню в Німеччині самаритянських шкіл для догляду за хворими та пораненими. Лікар видав першу книгу–посібник «Перша допомога при раптових нещасних випадках», яка стала бестселером і перекладена 30-ма мовами світу.

Кайзер Вільгельм І на знак визнання заслуг Фрідріха Августа фон Есмарха посвятив його у лицарі в 1887 р.

160 років від дня народження Юлія Петровича Лауденбаха – фізіолога, доктора медицини (1849), професора, завідувача кафедри фармакології (1898-1908), кафедри фізіології (1908-1910) Київського університету.

Вчений приділив велику увагу розвитку матеріально-технічної бази для проведення наукових досліджень, зокрема його стараннями була відкрита фармакологічна лабораторія, яка стала центром наукової думки медичного факультету.

У 1898 році друкує результати експериментальних досліджень в статті: „Про вплив йоду, йодистого натрію і йодотирину на кровообіг”, а у 1907 році – роботу „Про дію зміїної отрути і антизміїнної сироватки на серце й кровоносні судини”. Він також вивчав вплив токсинів на кров і матку, продовжував розробку питань загальної фармакології. Ю.П. Лауденбах зумів об’єднати навколо себе молодих талановитих лікарів-ентузіастів (М.Д. Стражеско, С.С. Тартаковський, А.К. Зіверт, К.М. Рудкевич, Є.Ф. Вебер, К.Я. Скуту та інші), які проводили експериментальні дослідження. М.Д. Стражеско виконав експериментальне дослідження на собаках, де показав, що тільки при внутрішньовенному введенні настоянки строфанту препарат проявляє виражений вплив на діяльність серця.

Науково обґрунтував теоретичні принципи спектрофотометричного методу кількісного визначення гемоглобіну. Зробив вагомий внесок у розробку теорії гемоцитопоезу.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються книги Ю. П. Лауденбаха:

1. Количественное определение гемоглобина в крови по спектрофотометрическому методу / Ю. П. Лауденбах. – Киев : Изд. Корчак-Новицкого, 1909. – 23 с.
   Шифр зберігання: 616.074 Л 281
2. Кроветворная деятельность селезенки. Экспериментальное исследование из физиологической лаборатории Ун-та св. Владимира / Ю. Лауденбах. – Киев : Тип. В. Завадского, 1894. – 143 с.
   Шифр зберігання: 612.4 Л 281
3. О влиянии йода, йодистого натрия и йодотирина на кровообращение. Экспериментальное исследование из физиологического института Ун-та св. Владимира / Ю. П. Лауденбах. – Киев : Тип. Ун-та св. Владимира, 1898. – 43 с.
   Шифр зберігання: 612.1 Л 281
4. О действии змеиного яда и антизмеиной сыворотки на сердце и кровяное давление / Ю. П. Лауденбах. – [Б. м.] : Тип. Н. Т. Корчак-Новицкого, 1907. – 21 с.
   Шифр зберігання: 615.9 Л 281

Книга про Ю. П. Лауденбаха:

Сборник трудов, посвященный памяти профессора Университета св. Владимира Юлия Петровича Лауденбаха. – Киев, 1910.
Шифр зберігання: 61(06) С 232

Виповнюється 100 років від дня народження Олени Михайлівни Лук’янової – педіатра, академіка Національної академії наук України (1992), Академії медичних наук України (1993), доктора медичних наук (1966), професора (1968), директора Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України (1979-2005).

Усе професійне життя Олени Михайлівни було віддане справі охорони здоров’я материнства й дитинства та пов’язано з Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України, який вона очолювала понад чверть століття.

Започаткувала українську школу з вивчення кальцій-фосфорного гомеостазу та обміну вітаміну D у різні вікові періоди життя дитини і з розробки сучасних методів профілактики та лікування патологій, пов’язаних з дефіцитом вітаміну D в організмі та школу дитячої гастроентерології. Займалась вивченням актуальних проблем патогенезу, діагностики, лікування та профілактики захворювань органів травлення у дітей; комплексним вивченням впливу несприятливих екологічних факторів на стан біологічної системи «вагітна жінка — плід — дитина» та розробкою методів профілактики й реабілітації екозалежної патології в дітей різних вікових груп, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Лук’янова Олена Михайлівна — фундатор вітчизняної педіатрії, засновник першої української наукової школи дитячої гастроентерології та екології. Під її керівництвом були підготовлені понад 90 докторів і кандидатів наук. У науковому доробку понад 600 наукових праць, у тому числі 32 монографії, 15 посібників і підручників, енциклопедії, 28 авторських свідоцтв і патентів України.

Визначний організатор науки, академік О. М. Лук’янова була одним із засновників Національної академії медичних наук України, куратором ряду важливих національних та державних медико-соціальних програм, які були спрямовані на покращення охорони здоров’я дітей та жінок України.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються книги О. М. Лук’янової:

«Використання препарату вітаміну Д3 – відеїн у педіатричній практиці» (2006), «Витамины в педиатрии» (1984), «Детская гастроэнтерология» (1978), «Диагностика и лечение заболеваний гепатобилиарной системы у детей» (1987), «Диагностика и лечение неспецифического язвенного колита у детей» (1985), «Диетотерапия хронических заболеваний органов пищеварения у детей» (1983), «Догляд та вигодовування немовлят» (1970), «Екосистема великого промислового міста України та діти першого року життя» (2005), «Здоровье матери и ребенка: энциклопедия» (1992, 1994), «Лечение хронических холецестохолангитов у детей» (1978), «Материнство-щастя жінки» (1979), «Рахіт» (1970), «Фармакотерапия в педиатрии» (1980) та ін.

Книга про О. М. Лук’янову: Академик Елена Лукьянова (авт.: Ю. Г. Антипкин, Ю.Г. Виленский (2008).