Календар медицини

Червяк Петро Іванович (1948) патологоанатом, історик медицини, доктор медичних наук, професор, академік УАН, дійсний член Міжнародної академії патології, заслужений діяч науки і техніки України.

Петро Іванович в 1972 закінчив Львівський державний медичний інститут, з 1973 до 1976 працював на посаді лікаря-патологоанатома Стрийської міської лікарні Львівської області; від 1977 до 1991 – в Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії, у 1988 захистив докторську дисертацію “Регенерация и структурне перестройки в области анастомозов, выполняемых при хирургических вмешательствах на желудке”; від 1992 до 2008 – начальник патологоанатомічного відділення Військово-медичного управління СБУ; у 1986-1988 також очолював патологоанатомічну службу м. Києва; з 1998 до 2009 – головний позаштатний патологоанатомом МОЗ України.

Більшість його робіт мають пріоритетний характер, зокрема це стосується вивчення патоморфологічних змін в анастомозах шлунка та тонкої кишки, при післяопераційному панкреатиті,  калькульозному холециститі, виразковій хворобі шлунка, стенозуючих захворюваннях великого сосочка дванадцятипалої кишки; вперше описав нову нозологічну форму – ліпідоз жовчного міхура.

Наукові праці: “Патологічна анатомія України” (2012); “Медична енциклопедія” (2012); “Лікарня “Медмістечко”. Київська міська клінічна лікарня №6. Хроніка поступу” (2013); “Олександр Олексійович Шалімов. Миттєвості життєвого шляху” (2018).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертацій Червяка П.І. “Регенерация и структурные перестройки в области анастомозов, выполняемых при хирургических вмешательствах на желудке” (1988)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці П.І. Червяка, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Медицина України та Польщі – поєднання долями (2021)
2. Медицина України в персоналіях (енциклопедичний біобібліографічний довідник) (2019)
3. Київська міська клінічна лікарня N°6. Шлях крізь роки (2018)
4. Історія кафедри патологічної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (2016)
5. До питання усвідомлення української ідентичності (2020)
6. До концепції українського світу (2020)
7. Глибинна українська державність (2020)
8. Російсько-український словник медичної термінології (1996)
9. Хроніка життя та діяльності М. І. Пирогова. Тернистими шляхами творення та звершень (2022)
10. Патологічна анатомія України (2012)
11. Національний інститут хірургії та трансплантології імені 0. О. Шалімова НАМН України (хроніка подолань та звершень) (2022)
12. Медична енциклопедія (2012)

Бутенко Зоя Андріївна (1928-2001) патофізіолог, онколог. Доктор медичних наук (1969), професор (1970), академік НАНУ (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1998).

Зоя Андріївна закінчила Київський медичний інститут (1949). Працювала в Київському інституті вдосконалення лікарів: асистент, доцент (1952-1961); завідувачка лабораторії з вивчення етіології та патогенезу лейкозу Київського НДІ експериментальної та клінічної онкології (1961-1971); від 1971 – завідувачка відділу Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології НАНУ.

Наукові дослідження були присвячені клітинним і молекулярним механізмам вірусного та радіаційного лейкозогенезу. Провідна представниця школи онкологів акад. Р. Кавецького, його учениця. Зробила значний внесок у створення сучасної концепції канцеро- та лейкогенезу, вперше з’ясувала роль РНК у злоякісному перетворенні клітин. Засновниця нового напряму в онкології – вивчення ролі стовбурових клітин при лейкозі. На основі її досліджень впроваджено в практику нові методи молекулярної діагностики лейкозу та злоякісних лімфом, що, зокрема, має значення для лікування потерпілих від аварії на ЧАЕС. Започаткувала наукову школу онкогематологів в Україні.

Наукові праці: “Цитохимия и электронная микроскопия клеток крови и кроветворных органов” (1974); “Механизмы лейкозогенеза” (1975); “Стволовые кроветворные клетки и лейкоз” (1978); “Лейкозные клетки: происхождение, ультраструктура, дифференцировка” (1984); “Клонально-селекционная концепция опухолевого роста” (1987).

Авраменко Тетяна Василівна (1958-2022) aкушер-гінеколог, доктор медичних наук (2005), професор (2006).

Тетяна Василівна закінчила Дніпропетровський медичний інститут (1981). Від 1982 працює в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ (Київ): від 2007 – завідувачка відділення акушерської кардіології; водночас 1999-2006 – викладач, професор кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії.

Вивчає перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду, стан імунологічної реактивності в жінок з хронічними захворюваннями печінки та жовчних шляхів; розробляє поетапну систему перинатальної охорони плода при цукровому діабеті, лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи для вагітних із серцево-судинною патологією.

Наукові праці: “Принципи організації лікувальної допомоги жінкам з цукровим діабетом” (2003); “Роль эндотелиальной дисфункции в возникновении перинатальной патологии у беременных, больных сахарным диабетом” (2004); “Перинатальна смертність при цукровому діабеті” (2004).

Задорожна Тамара Данилівна (1938) член-кореспондент НАМН України (2017), доктор медичних наук (1981), професор (1988), заслужений діяч науки і техніки України (1998), завідувачка лабораторії патоморфології ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України” (з 1981).

Тамара Данилівна одна з провідних патологоанатомів України. Займається розробкою, вдосконаленням і впровадженням перспективних і найсучасніших наукових напрямів перинатальної патологїї, патологічної анатомії дитячого віку. Створені та впроваджені в практику сучасні методи діагностики в системі мати-плацента-плід-новонароджений при акушерській, екстрагенітальній патології в матері, що сприяли профілактичним засобам для зменшення захворюваності дітей та стабілізації показників перинатальної смертності в Україні.

Проведені наукові дослідження з визначення морфологічних, ультраструктурних і імунногістохімічних особливостей плаценти в жінок груп ризику з пухлиноутворення та встановлено предиктори плацентарно-ендометріальних порушень при онкопатології в жінок. Розроблені діагностичні критерії при хронічних вірусних гепатитах, патології шлунково-кишкового тракту в дітей на основі морфологічного дослідження біоптатів печінки, шлунка, дванадцятипалої, тонкої та товстої кишок. Впроваджені нові неінвазивні методи цитологічних та імуноцитохімічних досліджень бронхоальвеолярного лаважу в дітей при хронічній неспецифічній патології легенів, що дало можливість застосувати більш ефективні методи лікування. Важливим напрямком роботи є проведення дослідження органів-мішеней репродуктивної системи.

Наукові праці: “Radiation-Induced morphological changed in thyroids of infan who died in perinatal period” (1996); “The endometrial pinopodes in women with unexploined in fertility” (2005); “Особливості клітинного складу індукованого мокротиння у дітей з різними фенотипами бронхіальної астми” (2010); “Діагностичне значення експресії білка р16NК4а при цервікальних інтраепітеліальних дисплазіях на тлі запальних захворювань шийки матки” (2011); “Маркери запалення та апоптозу клітини індукованого мокротиння у дітей з бронхіальною астмою та рецедивуючим бронхітом” (2015); “Морфологічні та імуногістохімічні особливості плацентарно-ендометріальних структур при доброякісних і злоякісних пухлинах у жінок” (2015); “Патологія плаценти (Сучасні аспекти)” (2016); “Ранні репродуктивні втрати” (2016); “Імуногістохімічні особливості експресії прогестеронових рецепторів плацентарного бар’єра в жінок із багатоплідною вагітністю, що зумовлена ДРТ” (2016); “Comparative Clinical and Paraclinical Analysis of Ulcerative Colitis and Crohn’s Disease in Children” (2016).

8 вересня – Всесвітній день фізичного терапевта (фахівця з фізичної реабілітації). Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.

Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує майже сімсот тисяч професіоналів з фізичної реабілітації з 125 країн.

Емма Стокс, президентка Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів, зробила 28 лютого 2022 наступну заяву на підтримку України:

“Всесвітня конфедерація засмучена й обурена нападом Росії на Україну. Наші думки разом з нашими колегами з України та з усією світовою Спільнотою Фізіотерапевтів, зачеплених цими подіями. Ми будемо й надалі підтримувати наших колег і друзів з Української асоціації фізичної терапії і реабілітаційних працівників в Україні всіма можливими способами.”

Авілова Ольга Матвіївна (1918-2009) хірург, доктор медичних наук (1972), професор (1973), заслужений діяч науки УРСР (1984).

Ольга Матвіївна закінчила Смоленський медичний інститут (1941). Під час 2-ї світової війни – лікар-хірург військово-польового шпиталю. Працювала лікарем (1945-1955); від 1955 – в Київському інституті вдосконалення лікарів (нині Київська медична академія післядипломної освіти): асистент, доцент, від 1973 – професор кафедри торакоабдомінальної хірургії, 1975-1988 – завідувачка заснованої з її ініціативи кафедри пульмонології і торакальної хірургії.

Праці присвячені хірургічному лікуванню захворювань легень, середостіння, питанням відновної хірургії стравоходу, трахеї, бронхів. Засновник реконструктивно-відновної хірургії органів дихання. Член Міжнародної асоціації торакальних хірургів. Організатор Київського міського пульмонологічного центру.

Наукові праці: “Пластические операции на грудном отделе трахеи и бронхов” (1966); “Опыт первых 100 пластических операций на бронхах и медиастинальной трахее” (1969); “Опыт проведения операций на бронхах и медиастинальном сегменте трахеи” (1975); “Торакоскопия в неотложной грудной хирургии” (1986); “Пластика бифуркации трахеи” (1986); “Хронические свищи пищевода” (1987).