Календар медицини

Бутенко Зоя Андріївна (1928-2001) патофізіолог, онколог. Доктор медичних наук (1969), професор (1970), академік НАНУ (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1998).

Зоя Андріївна закінчила Київський медичний інститут (1949). Працювала в Київському інституті вдосконалення лікарів: асистент, доцент (1952-1961); завідувачка лабораторії з вивчення етіології та патогенезу лейкозу Київського НДІ експериментальної та клінічної онкології (1961-1971); від 1971 – завідувачка відділу Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології НАНУ.

Наукові дослідження були присвячені клітинним і молекулярним механізмам вірусного та радіаційного лейкозогенезу. Провідна представниця школи онкологів акад. Р. Кавецького, його учениця. Зробила значний внесок у створення сучасної концепції канцеро- та лейкогенезу, вперше з’ясувала роль РНК у злоякісному перетворенні клітин. Засновниця нового напряму в онкології – вивчення ролі стовбурових клітин при лейкозі. На основі її досліджень впроваджено в практику нові методи молекулярної діагностики лейкозу та злоякісних лімфом, що, зокрема, має значення для лікування потерпілих від аварії на ЧАЕС. Започаткувала наукову школу онкогематологів в Україні.

Наукові праці: “Цитохимия и электронная микроскопия клеток крови и кроветворных органов” (1974); “Механизмы лейкозогенеза” (1975); “Стволовые кроветворные клетки и лейкоз” (1978); “Лейкозные клетки: происхождение, ультраструктура, дифференцировка” (1984); “Клонально-селекционная концепция опухолевого роста” (1987).

Авраменко Тетяна Василівна (1958-2022) aкушер-гінеколог, доктор медичних наук (2005), професор (2006).

Тетяна Василівна закінчила Дніпропетровський медичний інститут (1981). Від 1982 працює в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ (Київ): від 2007 – завідувачка відділення акушерської кардіології; водночас 1999-2006 – викладач, професор кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії.

Вивчає перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду, стан імунологічної реактивності в жінок з хронічними захворюваннями печінки та жовчних шляхів; розробляє поетапну систему перинатальної охорони плода при цукровому діабеті, лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи для вагітних із серцево-судинною патологією.

Наукові праці: “Принципи організації лікувальної допомоги жінкам з цукровим діабетом” (2003); “Роль эндотелиальной дисфункции в возникновении перинатальной патологии у беременных, больных сахарным диабетом” (2004); “Перинатальна смертність при цукровому діабеті” (2004).

Задорожна Тамара Данилівна (1938) член-кореспондент НАМН України (2017), доктор медичних наук (1981), професор (1988), заслужений діяч науки і техніки України (1998), завідувачка лабораторії патоморфології ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України” (з 1981).

Тамара Данилівна одна з провідних патологоанатомів України. Займається розробкою, вдосконаленням і впровадженням перспективних і найсучасніших наукових напрямів перинатальної патологїї, патологічної анатомії дитячого віку. Створені та впроваджені в практику сучасні методи діагностики в системі мати-плацента-плід-новонароджений при акушерській, екстрагенітальній патології в матері, що сприяли профілактичним засобам для зменшення захворюваності дітей та стабілізації показників перинатальної смертності в Україні.

Проведені наукові дослідження з визначення морфологічних, ультраструктурних і імунногістохімічних особливостей плаценти в жінок груп ризику з пухлиноутворення та встановлено предиктори плацентарно-ендометріальних порушень при онкопатології в жінок. Розроблені діагностичні критерії при хронічних вірусних гепатитах, патології шлунково-кишкового тракту в дітей на основі морфологічного дослідження біоптатів печінки, шлунка, дванадцятипалої, тонкої та товстої кишок. Впроваджені нові неінвазивні методи цитологічних та імуноцитохімічних досліджень бронхоальвеолярного лаважу в дітей при хронічній неспецифічній патології легенів, що дало можливість застосувати більш ефективні методи лікування. Важливим напрямком роботи є проведення дослідження органів-мішеней репродуктивної системи.

Наукові праці: “Radiation-Induced morphological changed in thyroids of infan who died in perinatal period” (1996); “The endometrial pinopodes in women with unexploined in fertility” (2005); “Особливості клітинного складу індукованого мокротиння у дітей з різними фенотипами бронхіальної астми” (2010); “Діагностичне значення експресії білка р16NК4а при цервікальних інтраепітеліальних дисплазіях на тлі запальних захворювань шийки матки” (2011); “Маркери запалення та апоптозу клітини індукованого мокротиння у дітей з бронхіальною астмою та рецедивуючим бронхітом” (2015); “Морфологічні та імуногістохімічні особливості плацентарно-ендометріальних структур при доброякісних і злоякісних пухлинах у жінок” (2015); “Патологія плаценти (Сучасні аспекти)” (2016); “Ранні репродуктивні втрати” (2016); “Імуногістохімічні особливості експресії прогестеронових рецепторів плацентарного бар’єра в жінок із багатоплідною вагітністю, що зумовлена ДРТ” (2016); “Comparative Clinical and Paraclinical Analysis of Ulcerative Colitis and Crohn’s Disease in Children” (2016).

8 вересня – Всесвітній день фізичного терапевта (фахівця з фізичної реабілітації). Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.

Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує майже сімсот тисяч професіоналів з фізичної реабілітації з 125 країн.

Емма Стокс, президентка Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів, зробила 28 лютого 2022 наступну заяву на підтримку України:

“Всесвітня конфедерація засмучена й обурена нападом Росії на Україну. Наші думки разом з нашими колегами з України та з усією світовою Спільнотою Фізіотерапевтів, зачеплених цими подіями. Ми будемо й надалі підтримувати наших колег і друзів з Української асоціації фізичної терапії і реабілітаційних працівників в Україні всіма можливими способами.”

Авілова Ольга Матвіївна (1918-2009) хірург, доктор медичних наук (1972), професор (1973), заслужений діяч науки УРСР (1984).

Ольга Матвіївна закінчила Смоленський медичний інститут (1941). Під час 2-ї світової війни – лікар-хірург військово-польового шпиталю. Працювала лікарем (1945-1955); від 1955 – в Київському інституті вдосконалення лікарів (нині Київська медична академія післядипломної освіти): асистент, доцент, від 1973 – професор кафедри торакоабдомінальної хірургії, 1975-1988 – завідувачка заснованої з її ініціативи кафедри пульмонології і торакальної хірургії.

Праці присвячені хірургічному лікуванню захворювань легень, середостіння, питанням відновної хірургії стравоходу, трахеї, бронхів. Засновник реконструктивно-відновної хірургії органів дихання. Член Міжнародної асоціації торакальних хірургів. Організатор Київського міського пульмонологічного центру.

Наукові праці: “Пластические операции на грудном отделе трахеи и бронхов” (1966); “Опыт первых 100 пластических операций на бронхах и медиастинальной трахее” (1969); “Опыт проведения операций на бронхах и медиастинальном сегменте трахеи” (1975); “Торакоскопия в неотложной грудной хирургии” (1986); “Пластика бифуркации трахеи” (1986); “Хронические свищи пищевода” (1987).

Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.

Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).

У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.