Календар медицини

Дата – 28 вересня – обрана не випадково. Це день пам’яті видатного французького мікробіолога, хіміка та винахідника вакцини проти сказу Луї Пастера. Ініціатива Глобального Альянсу по боротьбі зі сказом була підтримана у 2007 році ВООЗ.

Сказ – це гостре небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом Rabies virus. Характеризується розвитком особливої форми енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується летально. Інфекція передається людям і тваринам через укуси та подряпини, в які потрапляє слина інфікованих тварин. Носієм захворювання часто виступають коти і собаки, особливо безпритульні, в дикій природі – лисиці та вовки.

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Її ефективність залежить від часу початку курсу лікування (не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи потрапляння слини хворої тварини на шкіру). Своєчасна вакцинація запобігає розвитку захворювання у 96–99% випадків.

Метою заходів, які проходять у цей день, є привернення уваги людства до проблеми розповсюдження цієї небезпечної хвороби як серед людей, так і тварин. Адже за даними ВООЗ сказ реєструється в 113 країнах світу. Це зоонозне захворювання входить до першої п’ятірки найнебезпечніших патологій.

Цей день ініційований у 1999 р. Всесвітньою федерацією серця. Мета заходів, що відбуваються за підтримки ВООЗ, ЮНЕСКО та інших громадських та державних організацій, – підвищення поінформованості населення планети про патології серця і судин, фактори ризику та методи профілактики захворювань.

На сьогодні серцево-судинні захворювання є причиною майже половини всіх смертей від неінфекційних патологій, забираючи щороку життя у 18,6 млн людей. У травні 2012 року світові лідери поставили собі на меті скоротити смертність від неінфекційних захворювань на 25% до 2025 року.

Для досягнення поставлених цілей проводяться кампанії, в ході яких поширюється інформація про серцево-судинні захворювання, їх тягар для державних систем охорони здоров’я, проводяться масові перевірки здоров’я, пояснюється необхідність усунення факторів ризику та необхідність проведення профілактики патологій, організовуються спортивні змагання, публічні лекції, концерти. Відомо, що ведення здорового способу життя, відмова від тютюнокуріння та алкоголю, фізична активність, раціональне харчування (виключення жирних, смажених, вуджених продуктів; достатня кількість вітамінів і мінералів тощо) здатні знизити ризик розвитку захворювань серця і судин, а з ними і передчасних смертей щонайменше 80%.

50-а сесія Генеральної Асамблеї ООН проголосила 1 жовтня Міжнародним днем ​​людей похилого віку. У 2002 році Друга Всесвітня асамблея з проблем старіння прийняла Мадридський міжнародний план дій щодо старіння, який призначений сприяти розвитку суспільства всіх вікових груп, зокрема відповідає на виклики, що стоять перед населенням у 21-му столітті.

За останні десятиліття склад населення світу різко змінився. З 1950 по 2010 рік тривалість життя в усьому світі зросла з 46 до 68 років. На сьогодні в усьому світі налічувалося понад 700 млн людей у ​​віці 65 років і старше. За прогнозами, протягом наступних трьох десятиліть кількість людей похилого віку збільшиться більш ніж удвічі, досягнувши понад 1,5 млрд осіб у 2050 році. Передбачається, у менш розвинених країнах у 2050 році проживатиме понад дві третини літнього населення світу (1,1 млрд).

ВООЗ запропонувала нову вікову класифікацію, за якою похилий вік – це період від 60 до 75 років. ООН закликає змінити уявлення про вік, та головним завданням профілактичної медицини вважає забезпечення активного довголіття.

Возіанов Олександр Федорович (1938-2017) уролог, доктор медичних наук (1978), професор (1980), академік НАНУ (1991), НАМНУ (1993), АМН Бразилії (1997), Польщі (1997), Білорусі (1998) та Росії (2001), заслужений діяч науки УРСР (1986). Герой України (2000). Закінчив Київський медичний інститут (1962). Працював лікарем (1966-1968); від 1968 – в Національному медичному університеті (Київ): від 1979 – завідувач кафедри урології; одночасно від 1987 – директор Інституту урології НАМНУ; від 1990 – начальник Лікувально-оздоровчого управління при Президентові України; від 1993 – президент НАМНУ. Голова Українського товариства урологів (від 1987), президент Асоціації урологів України (від 1995).

Олександр Федорович досліджував функціональні методи діагностики та хірургічного лікування основних урологічних захворювань. Розробив класифікацію передраку та раку передміхурової залози та сечового міхура, оригінальну методику операції та спеціальний інструментарій для вилучення доброякісної пухлини передміхурової залози. Засновник лабораторій радіонуклідної (1972) та термографічної (1983) діагностики, першого в Україні відділення екстракорпоральної літотрипсії (1996) та клініки ендоскопічної урології (1998).

Наукові праці: “Радиоизотопные методы диагностики в детской урологии” (1972); “Хирургическое лечение рецидивного нефролитиаза” (1984); “Атлас-руководство по урологии” (1990); “Клиническая термодиагностика” (1991); “Болезни мочевого пузыря у детей” (1992); “Предрак и ранние формы рака мочевого пузыря” (1994); “Сексологія і андрологія” (1997); “Цитокины: Биол. и противоопухол. свойства” (1998); “Эндокринная терапия рака предстательной железы” (1999); “Вроджені вади сечових шляхів у дітей” (2000); “Урологія” (2002); “Основы нефрологии детского возраста” (2002); “Рак передміхурової залози” (2004).

Професійне свято медичних працівників у сфері урології у світі щорічно відзначають 2 жовтня. Вже в часи Гіпократа (VI-V вік до н.е.) існували “каменесіки” – люди, які вміли видаляти камені з сечового міхура через розріз промежини. Засновником урології як окремої медичної дисципліни історики вважають Франциско Діаса. Його монографія, надрукована в Мадриді в 1588 р., цілком присвячена причинам виникнення, клінічним проявам, діагностиці та лікуванню урологічних захворювань, техніці урологічних операцій, опису урологічного інструментарію.